Нещодавно майстриня-перукар з Івано-Франківська Лілія Куриляк виборола “срібло” на Чемпіонаті світу з перукарської майстерності OMCHAIRWORLD-2019, що проходив у Парижі. Срібні нагороди дісталися прикарпатці за творчі роботи в двох номінаціях – “Гала-зачіска” та “Весільна зачіска”.
У розмові з OGOGO! дівчина розповіла, як готувалася до змагань, чи легко було вибороти “срібло” і чи доглянутіші дівчата з Франківська від парижанок.
Ліля Куриляк розповідає, що з дитинства любила волосся, хоч батьки планували що донька стане бухгалтером. Перші перукарські курси вона закінчила ще в школі.
“В дитинстві всі ляльки хоч й були з волоссям, але воно було пострижене (криво), на той момент “як виходило, так й було”. Свої перші перукарські курси закінчила після 9 класу, але тоді ніхто не сприймав це серйозно, бо всі боялися стригтись у десятикласниці. Потім я поступила в університет, але після другого курсу я все ж вирішила, що бухгалтером я бути не хочу, і пішла на другі перукарські курси. Вчилась біля майстра в салоні, потім мені запропонували роботу, і я почала вникати в професію, працювала там менше двох років”, – розповідає Лілія.
Після цього в роботі була трирічна перерва у декрет. Аде вдома довго сидіти Лілія не змогла – вважає, що домогосподарками треба народжуватись. Тож після декрету з новими силами та ідеями вона вже сім років продовжує робити франківок красивими.
“За три роки голова ніби пам’ятала, а руки забули. Після такої довгої перерви мені потрібно було знову вчитись наново, адже тенеденції змінються. Я й тепер часто їжджу на курси з підвищення кваліфікації, бо все мінливе й “запити” клієнтів теж змінюються”, – каже перукар.
-Як у вас виникла ідея податись на міжнародний конкурс?
-У моєму житті завжди якось так складається, що головне “опинитись у потрібний момент у потрібному місці”. Я просто поїхала на навчання і викладачка виявилася теренеркою національної збірної, вона також три роки тому стала чемпіонкою світу. Після того, як я пройшла навчання, вона каже “а давай в нашу команду?”. Я завжди казала, що конкурси, чемпіонати – не для мене, бо це дурна трата часу, грошей і взагалі всього. І якось завжди такі речі проходили мене стороною. Але в мене є ще одна особливіть – коли я кажу “ніколи” то потім знайду це. З лютого почались тренування. Насправді, я не зовсім уявляла масштаби підготовки у всіх параметрах, в тому числі й кількість часу підготовки. Було складно, адже довелося їздити на тренування в Рівне, залучали до занять міжнародних тренерів.
-То як готувалися до конкурсу?
-Мені здавалось, що це буде дуже легко, але по факту тренувалась щодня. Модель приходила п’ять днів в тиждень, і ми проводили разом від 4 до 7 годин. Мені дуже пощастило з моделлю, бо не кожен пожертвує такою кількістю часу. До слова, її навіть звільнили з роботи через це. Перед чемпіонатом їй вибрили брови, аби зробити макіяж, який відповідає вимогам. Ми постійно лікували волосся дівчини, бо 5 днів в тиждень “утюжок”, фен, лаки і тд. – не могли пройти безслідно. Якби нічого з цього не робила – мабуть модель була б лисою.
Образ на конкурс – це не лише зачіска. Все має бути ідеально: починаючи від педикюру, закінчуючи бровами. Серед вимог – п’ятисантиметрові нігті на руках, красива сукня, ідеально освітлене до білого кольору волосся.
Підготовка до чемпіонату була дуже масштабною, за місяць до чемпіонату Лілія взагалі перестала працювати, на сім’ю було дуже мало часу.
“З боку все здається дуже легко, класно і прикольно, але оглядаючись назад я зрозуміла, що “було літо, я приїхала, а листки з дерев опадають”. Було важко.”
Жінка виступала у номінації “Весільна мода” і “Гала зачіска”.
“Гала Зачіска” – це зачіска для червоної доріжки, але подіумний варіант. Звичайно, в простому житті навіть Катя Осадча з такою зачіскою нікуди б не вийшла. “Гала Зачіска” виконувалась за кулісами, це дуже складна робота. До 30% можна було використовувати штучного волосся та декорацій. Обмежень по часу в цій номінації не було. Номінація “Весільна Зачіска” мала обмеження по часу 30 хвилин. Якщо хоч один елемент незакінчений – роботу не оцінюють. Враховували чистоту виконання і колір волосся”, – каже перукар.
-З яких країн були найсильніші конкуренти?
-Були представники з 60-ти країн світу, більше ніж 1500 учасників. Тільки з Кореї було більше 300 людей, у них там підготовка до конкурсу на зовсім іншому рівні. На рівні держави їм оплачуюють підготовку до конкурсу, виплачують зарплату, вони готуються пів року. Роботи у них були дуже круті. Японці не були для нас конкурентами, бо вони виступали в іншій номінації. Вони працювали на манекен-головах, а я на живій моделі.
-Що отримали від участі в конкурсі?
-Це дуже різносторонній досвід, вихід із зони комфорту. Побачила, як я можу самоорганізуватись в стресових умовах. Тепер працюю швидше, адже там були постійно часові рамки. Було багато знайомств з новими людьми. Срібна медаль на чемпіонаті світу – це для мене велике досягнення. Через рік хотіла б спробувати себе знову на цьому чемпіонаті.
-Повернемося до місцевої моди. Які особливості чи кричущі помилки бачите у зачісках франківок ?
-Франківські жінки дуже доглянуті і стильні. Я нещодавно приїхала з Парижу, і можу сказати, що там жінки стану і вигляду волосся надають менше значення. Раніше багато дівчат ходили з немитою головою, але зараз бачу такого в рази менше. Для мене гігієна – в першу чергу. Може бути без локонів чи укладки, але волосся має бути чисте. Ще бачу позитив, що зараз менше жінок з посіченими кінцями, почали розуміти, що головне не довжина, а якість волосся.
-Чи є мода у зачісках?
-Звісно. До прикладу, якщо говорити про весільну моду, був час коли всі виходили заміж із зачісками у “грецькому” стилі, потім в один момент були модні локони, потім були в моді високі пучки. Але зараз люди нарешті стараються підібрати під себе, а не так, як було в сусідки чи в подружки. Дотепер були модні зачіски з повітряними ребрами, та й досі збереглась ця тенденція. Частіше всього люди хочуть щось легке, повітряне, таке наче “сама зробила”.