Усі батьки прагнуть бачити свою дитину щасливою. Однак, як і 30–40 років тому, вони неохоче обговорюють з нею питання статевого виховання.
Багато батьків вважають, що питання сексуального виховання повинні підніматися з підлітками в старших класах, а з тими, хто молодший, розмовляти на ці делікатні теми не варто. Але насправді це велика помилка.
Що передбачає сексуальне виховання дитини? Як відповідати на «незручні» запитання і що варто пояснювати дитині різного віку? Хто відповідає за статеве виховання дитини? І яких помилок не можна допускати в жодному разі, в розмові з кореспонденткою Бліц-Інфо розповіла дитяча гінекологиня Діана Стурко.
– Розкажіть перш за все, що передбачає статеве виховання для чого воно потрібне?
– Статеве виховання – це надання певних знань про анатомічні особливості дівчинки чи хлопчика, правил догляду за собою, особистої гігієни, знання про зміни в тілі дитини з віком: менструація, полюції. Також – це знання про статевий акт, контрацепцію, інфекції, що передаються статевим шляхом. Треба, щоб дитина дізналась ці всі речі від найрідніших людей – батьків. Адже відповіді на ці питання вона все одно знайде сама і не факт, що вони будуть правильні і дитина вірно їх зрозуміє. На моє переконання це має відбуватися до трьохрічного віку. Батькам потрібно підготуватися до такої розмови: розповісти дитині про анатомічні особливості тіла, про статеві органи, що вони дуже важливі, але ми їх нікому не показуємо, розказати, як правильно підмиватися.
Дуже важливий момент, щоб діти правильно називали свої статеві органи. Цього не потрібно соромитися. Якщо батьки не можуть вимовити слово член, піхва, вульва, то можна потренуватися перед дзеркалом. Наприклад пояснення має виглядати так: це в тебе голова, це рука, а це вульва, вагіна, чи пеніс. Щоб дитина розуміла, що це не є щось сороміцьке. Інакше вона може почати соромитися своїх статевих органів, вважати їх чимось «брудним». Батьки також мають пояснити , що це ті органи, до яких ніхто не має права торкатися. Можуть торкатися тільки мама коли підмиває, або лікар з дозволу самої дитини і мами.
– Хто і коли має починати говорити з дитиною на «незручні» питання. Адже багато батьків вважають, що про це мають розповідати у школі, або дитина сама все необхідне прочитає в інтернеті коли прийде час. Про що саме варто говорити в різному віці?
– Перш за все хочу наголосити, що всю інформацію потрібно подавати правдиво без прикрас. Найкращий вік – коли дитину починають залишати наодинці з іншими родичами, нянями, щоб дитина могла розказати, вам якщо щось станеться.
Найчастіше у віці 3-4 років діти починають задавати «незручні» запитання, тож батькам треба бути готовими до цього і казати правду. В жодному разі не можна говорити: «виростеш – зрозумієш», або «тобі ще рано знати». Дитина не розуміє чому ви приховуєте інформацію і що в цьому поганого. Якщо ви не даєте інформацію , то вона буде шукати інші джерела, щоб її отримати: друзів, інтернет, чи інших дорослих. Тому треба говорити зі своєю дитиною так, щоб вона могла знову підійти до вас і запитати про щось. Щоб була довіра і вона розуміла, що це не є щось сороміцьке, про що не можна говорити. Потрібно пояснити, що про це краще спитати маму чи тата, ніж інших дорослих. Це інтимні речі.
Також в кожному віці потрібно чітко відповідати на задані запитання: не приховувати інформацію, але й не говорити зайвого. Наприклад в 3 роки діти найчастіше питають: звідки я взявся? І потрібно казати не : лелеки принесли чи в капусті знайшли. Це радянські стереотипи, які викликають у дітей тільки недовіру. Дитини розуміє, що її обманюють. Потрібно говорити правду відповідно до віку. В три роки казати, що мама з татом люблять одне одного і ти взявся з маминого животика. Мама тебе народила. В 5-6 років дитина вже може запитати, а як я взявся? Тоді можна казати, що від любові мами і тата, але така любов може бути тільки в дорослих. В 10 років можна вже пояснити про сперматозоїди і яйцеклітини. Дитині потрібно подавати тільки ту інформацію, яку вона питається і яка підходить до її віку. Не потрібно в три роки дитині пояснювати, про статевий акт і що в тата є сперматозоїди, а в мами яйцеклітини. Дитина цього не зрозуміє.
– А самі батьки загалом обізнані зі статевим вихованням? Звідки можуть почерпнути необхідну інформацію, чи звертаються до вас за порадами?
– До мене звертаються за порадами часто. Переважно це починається з 8 років відколи починається статеве дозрівання. У дівчаток з’являються груди і батьки не знають, як донести інформацію, або й не можуть повірити, що їх дитя дорослішає. В моїй практиці був випадок, коли у дівчинки почали рости груди, правда тільки одна і мама подумала, що це онкологія. Дівчинка стоїть і каже: мам, я ж тобі казала, що це у мене статеве дозрівання, а мама не може повірити, що у вісім років це вже може бути. Буває, що мами просто соромляться і не знають з чого почати розмову, чи взагалі вважають, що дитина звідкись має це знати.
Також дуже рідко зустрічаються батьки, які спілкуються з дітьми про статеві стосунки, контрацепцію, показують, як правильно користуватися прокладками, тампонами. А звідки діти можуть взяти таку інформацію, якщо батьки соромляться говорити?
Пам’ятаю коли я проходила практику під час навчання, прийшла мама з дівчинкою, мовляв немає довгий час місячних. Я зразу побачила, що дівчинка вагітна, але мама доводила мені, що не може такого бути бо її донька не живе статевим життям. Відправила їх на УЗД, яке підтвердило вагітність. Дівчинка здогадувалась, але боялася сказати мамі. Тому дітям треба пояснювати, що батьки це не якісь агресори і вони розуміють свою дитину. Проте їх ніхто не вчив і вони не знають, як поводитися в більшості ситуацій. Є батьки, які дивляться круглими очима на батьків, які не розказують дітям нічого в цьому плані, чи навпаки не розуміють, як можна з дитиною про таке говорити. Можливо це колись зміниться, адже як показує практика дуже мала кількість батьків готові відверто зі своїми дітьми спілкуватися.
Якщо ж батьки не знають з чого почати і про що говорити, то в Інтернеті є достатньо книжок на цю тему відповідно до віку. Батьки можуть сісти з дитиною, взяти книжку відповідно до віку і говорити, показувати малюнки в книжці.
– Чи потрібне статеве виховання в школі, з якого віку? Хто має проводити такі уроки?
– В школі обов’язково має бути статеве виховання. Це має проводитися від 1-х класів. Наприклад 1-3 класах розказувати про анатомію, щоб діти нормально сприймали свої органи. Їм цікаво, їм ніхто не пояснював і не показував. Тому потрібно хоча б у школі, коли з 8 років починається статеве дозрівання давати інформацію про нього. Не знаю скільки нашому суспільству ще треба часу, щоб перестати цього соромитися. Це не є щось сороміцьке – це фізіологія нашого тіла. За кордоном це звичайна практика. Як ми навчаємо дитину їсти, мити руки, доглядати за своїм тілом, так ви навчаєте дитину дбати про своє репродуктивне здоров’я, захищатися від інфекцій.
Не потрібно говорити що секс – це погано, а треба пояснювати, що потрібно досягти такого віку, коли він буде безпечним і не зашкодить здоров’ю. Адже секс у 15 років однозначно може негативно впливати на репродуктивне здоров’я і про це потрібно говорити.
Я раніше не задумувалась про це, але зважаючи, які питання мені пишуть дівчатка,вважаю, що потрібно приходити в школу і пояснювати дітям найголовніше. Наприклад дівчаткам розповідати, що є прокладки і тампони, чому ми не використовуємо тампони в підлітковому віці. Як правильно використовувати прокладки, як часто їх замінювати. Це особиста гігієна, але всі цього соромляться і не хочуть говорити. У мене був випадок, коли 10-річна дівчинка мені написала, що в неї червоні виділення, що це може бути? Дитина не знала, що таке менструація і тому перелякалась. Мама їй про це не розповіла, свої прокладки приховувала, бо соромилась і дитина не знала. І таких випадків багато.
Дітей треба вчити любити своє тіло, дбати про своє репродуктивне здоров’я. Дівчинка має знати, що завжди може відмовитися коли їй хлопець пропонує секс. Це не означає, що вона його втратить і він більше не буде її любити, це означає, що він її не достойний. Треба пояснювати, що дитина має право відмовитись, має право поскаржитись, якщо хтось до неї чіплявся.
– Чи звертаються до вас підлітки з «незручними» питаннями, які проблеми їх найбільше хвилюють?
– Найчастіше дівчатка пишуть мені про статеві акти, які вже відбулися, задають питання: як не завагітніти, як дізнатись чи я не вагітна і т.д. Дівчатка розповідають, що встидалися сказати хлопцю, що це в них перший статевий акт і він дуже грубо поводився. Це може закінчитись різними неприємними наслідками, механічними травмами.
В моїй практиці була така не приємна історія, коли 17-річна дівчинка мені скинула свої фотографії, бо не знала що їй робити. В неї після статевого акту все дуже набрякло і вона не могла навіть мочитися. Виявилось, що вона не зізналась хлопцю, що це перший раз. Розумієте, в 17 років вона соромилась сказати, що це її перший раз? Мені здається, що це має бути навпаки і в 17 років дівчина має гордо сказати, що я ще незаймана. Цим треба гордитися, а не соромитися. Проте, в молодіжному середовищі є такі стереотипи, що незайманість – це соромно. Я вважаю, що це навпаки правильно. Адже найміцніші шлюби, найбільша любов виникає тоді, коли це вперше. Якщо люди одружилися і в них вперше статевий акт – це для них особливий момент, вони з любов’ю вивчають одне одного. Це набагато краще, ніж десь в підворітні з кимось щось пробувати.
Втім, якщо батьки думають, що можуть якось повпливати і дитина не буде займатися сексом до повноліття – то вони дуже помиляються. Все залежить від виховання, від прикладу батьків. Але все ж дитяча цікавість перемагає, особливо якщо не дають жодної інформації. Вони хочуть спробувати. Тому краще їм розказати все необхідне, щоб це для них не було чимось таємничим, що хочеться спробувати.
З 17 років можна залишати в гаманці дитини презерватив. Це не значить, що ви спонукаєте її до того, щоб займатися сексом. Це буде свідчити, що ви захищаєте свою дитину і довіряєте їй. Не контролюйте чи він там є і не питайте. Просто довіряйте.
– Великою проблемою в суспільстві є сексуальне насильство над дітьми. На вашу думку, чи може правильне статеве виховання якось змінити ситуацію, розказати дітям про їх право на недоторканість тіла? Чи взагалі варто говорити з дітьми про сексуальне насильство, зґвалтування, домагання?
– Я за статеву недоторканість однозначно. Адже в школах і вдома діти страждають від сексуального насилля. Вони мають знати, що можуть себе захистити, що потрібно телефонувати 102 і не боятися. Навіть якщо пройшов деякий час.
Був у мене випадок, коли мама розповіла, що нещодавно в під’їзді сусід почав приставати до її доньки, обмацувати. Тепер дівчинка боїться виходити на вулицю, хоч пройшло три місяці. Але в поліцію вони не зверталися, бо живуть у маленькому містечку і боялися розголосу. Я їм пояснила, що навіть якщо пройшло три місяці, але вони знають хто це був, обов’язково потрібно написати заяву в поліцію. Бо зараз це сталося з ними, а завтра може постраждати інша дитина. Він може перейти межу “обмацування”. Зараз можливо ви нічого не докажете, але якщо ще хтось напише заяву, то тоді поліція візьметься за нього.
Є багато випадків коли дівчатка роблять самогубство через домагання з боку батьків, вітчимів та інших чоловіків. Якщо це відбувається в сім’ї і дівчинка не має підтримки від мами, то вона може сама звернутися в поліцію чи соціальну службу і їй допоможуть.
Вам не обов’язково говорити, що є сексуальне насилля, але треба пояснити, що твої статеві органи є тільки твої і якщо хтось просить тебе показати їх чи дати торкнутися – не можна дозволяти, а треба сказати мамі і татові. Ми не кажемо дитині, що це зґвалтування чи насилля, а пояснюємо, що якщо така ситуація виникає, то треба звернутися за захистом до батьків. Щоб дитина знала, що така ситуація неприйнятна. І також треба пояснювати, що просити когось показати свої статеві органи також не можна, що це приниження і так не можна поводитись.
Разом з адвокатом вирішила провести прямий ефір в Інстаграм і на Фейсбук, де ми будемо відповідати на запитання про сексуальне насилля. Можна залишити в гугл-формі запитання – ми дамо на нього відповідь, пояснимо хто може бути кривдником, яке за це покарання. Також дитина може розповісти свою ситуацію і дізнатися чи це є сексуальне насилля. Ми хочемо розказати, які є закони, як вони нас захищають і наголосити, що обов’язково потрібно звертатися в поліцію, навіть якщо ви боїтеся.
Наостанок хочу наголосити, щоб батьки не соромилися, були відверті і відкриті з дітьми. Щоб дитина завжди могла прийти до вас і все розказати чи запитати. Якщо ви бачите, що дитина стурбована, плаче, не хоче йти в садочок чи школу – поговоріть з нею, запитайтеся в чому справа. Завжди треба йти на контакт і спілкуватися з дітьми, щоб вони вам відкривалися. Адже якщо дитина дорослішає і не відчуває вашої підтримки, вона все більше буде закриватися в собі. Тому завжди відкрито кажіть правду, яка відповідає віку дитини, не сваріть і не кричіть.
