Франківські вчителі й волонтери стали “людьми тижня”
Диван на коліщатках в темній вітальні

Франківські вчителі й волонтери стали “людьми тижня”

Автор: Ігор Василик
13/02/2020 20:56
-Реклама
Оренда і продаж комерційної нерухомості від 30 м²
-Реклама
Будівництво шостого етапу в житловому районі.
-Реклама
-Реклама
ЖК Silver, старт продажу, вигідна ціна, сучасне планування.
-Реклама
купити iphone 15 Pro у Львові, ціни в Україні
Цього разу Репортер відзначає івано-франківських вчителів, батьків учнів та жіночу сотню Прикарпаття.

Вони вже не вперше організували чудову акцію – ліпили вареники для бійців на Сході.

Реклама: Місцеві пропозиції
Ціни на лазерну епіляцію у Києві
Лазерна епіляція пахв: Безкоштовно

Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!

Ідея ліпити вареники для бійців прийшла франківському волонтеру Михайлові Бойчуку. Разом з дружиною Світланою Костів, головою жіночої сотні Прикарпаття, він шукав приміщення, де можна було б це втілити.

«Спочатку ми хотіли ліпити вареники у нас вдома. Але там немає місця, у нас маленька дитина. Тому шукали приміщення, – розповідає Світлана Костів. – Михайло поговорив з директорами шкіл і вирішили робити це в них. Просимося – хто приймає, туди йдемо».

У січні вареники ліпили в школі-гімназії № 3. Працювали вчителі, персонал школи, батьки учнів та жіноча сотня – десь приблизно 100 людей. Минулого тижня, у п’ятницю, коли дітей відправили на карантин, акція пройшла у школі № 10.

Крім тамтешніх вчителів, долучилися ще й мешканці села Узина Тисменицького району – їх привезли на автобусі, все організувала селищна голова. Також наліпили вареників у селі Нижній Струтинь на Рожнятівщині й привезли волонтерам.

До того ж, на Донбас передають не лише вареники. Відправляють бійцям і голубці, вушка з м’ясом (так патріотично називають пельмені), кров’янку. Минулого разу зібрали десь 800 кг. Гостинці захисникам везе Михайло Бойчук.

«Хлопці телефонують ще за два дні до приїзду й питають, чи я буду, – говорить Михайло. – Вареники зі смальцем, тому стоять довго. Місяць минув, а хлопці з деяких підрозділів ще доїдають. Вони розтягують задоволення, кажуть, що це з дому і тому – найсмачніше».

У березні далі готуватимуть українські страви, але ще не знають, у якій школі. Кличуть долучатися всіх охочих.

«Борошно, картоплю та інші начинки закуповують посадовці, знайомі бізнесмени. Інколи додаємо власні кошти, – каже Світлана Костів. – Дуже бракує смальцю, ним ми заливаємо вареники, бо інакше їх не довезти. Останнього разу натопили вдома 400 л. Тому будемо раді допомозі».

Тішить, що є ще «невтомлені» та небайдужі. Навіть на фото видно, як натхненно, з посмішками працюють люди, допомагаючи тим, хто на фронті. І це дуже добре. Бо з кислим обличчям перемогти неможливо.