В Івано-Франківську волонтерки центру “Маскувальні феї” вперше від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну не приймають замовлень на плетіння маскувальних сіток на фронт.
Усе — через нестачу охочих долучитися до роботи, розповіла Суспільному співзасновниця благодійного фонду “ДОБРО-ДІЇ” Олена Николин, передає Правда.іф.
“Зараз ми стикаємося з реальною проблемою, коли у нас немає суто людського ресурсу. Є замовлення, є тканина, є основа, є бажання, але ми, на жаль, не справляємося зараз з тією великою кількістю замовлень, що “сиплються”. Ми можемо робити одну сітку від трьох до п’яти днів, і не факт, що сітка стільки ж прослужить на передовій”, — розповідає Олена Николин.
З її слів, наразі у центрі — понад 80 замовлень. Потрібно сплести 2,5 км сіток.
“Зараз, коли в нас насправді менше тривог і коли до нас нічого не прилітає, переконати людей в тому, що десь там далеко йде війна і є реальні потреби, трошки важко. Але у кожного з нас є хтось на фронті. І поки людина з цим не стикається, волонтерська діяльність — це якийсь ефемерний світ і він десь є”, — каже Олена Николин.
Щоденно до роботи на десяти локаціях по області долучаються орієнтовно пів сотні волонтерів. Аби захисне маскування отримували всі військові, які звертаються, кількість людей необхідно збільшити щонайменше вдвічі.
“Одна досвідчена людина в середньому сплітає 1 м² за 100 хв. Одна людина може прийти на 10 годин роботи, їй буде важко від цього і вона точно виснажиться, а можуть прийти 10 людей по годині й всім від цього буде легше. Немає маленької допомоги”, — пояснює Олена Николин.
За словами волонтерки Галини Городинської, за рік “Маскувальні феї” відправили на фронт сотні кілометрів маскувальних сіток з різними видами плетіння.
“Застосовуємо різні види плетіння — “змійкою” або “бантиками” — залежно від того, куди маємо надсилати сітку”, — розповідає Галина Городинська.
Галина Батюк — вдова військовослужбовця ЗСУ Сергія Батюка — закликає усіх долучатися до роботи, аби бодай якось допомогти військовослужбовцям.
“Я б віддала весь вільний час, але його немає, і тому викроюю ту годинку часу, вибираючи між тим, чи впадати вдома в депресію, чи йти й зробити щось корисне. Перші дні, коли я прийшла, просто сиділа в куточку і плакала. Для мене це — не тільки трудотерапія, а й щоб не думати, що відбувається в житті”, — каже Галина Батюк.
Олена Черкас відсортовує пакети з тканиною, яку розвезуть волонтеркам додому. Жінка пояснює, щоб докластися до спільної перемоги, не обов’язково приходити у волонтерський центр. Роботу знайдуть й для тих, хто готовий допомагати з дому.
“Підготовлені пакети розвозять людям, вони водночас повертають нам те, що порізали, й беруть нове у роботу. Ріжуть необхідними нам смужками на довгу чи на коротку сітку. Всіх дівчат додали в окрему групу у Viber. Вона називається “Різотто”. Там є фото та відео, як треба нарізати. Вони роблять це за шаблонами”, — розповідає Олена Черкас.
З її слів, за період повномасштабної російської агресії волонтерки “Маскувальних фей” не мали жодного дня для відпочинку. Працювали в центрі на Різдво й Великдень з 9:00 до 21:00. Волонтерки закликають долучатися до роботи, аби маскувальні сітки отримали військові на всіх позиціях фронту.
