Понад 50% ринку громадського моніторингу якості повітря в Україні належить франківським винахідникам з ГО “Фрі Ардуіно”. Щодня 250 їхніх станцій, розміщених по всій Україні, передають інформацію про стан повітря через онлайн-карту.
Про це повідомив куратор громадського моніторингу якості повітря EcoCity Олексій Трелевський, пише “Суспільне”.
“Ми були першими в Україні, хто понад два роки тому започаткував громадський моніторинг якості повітря в Україні. Все почалося із гуртка робототехніки. Ми з учнями-винахідниками розробили соціальний проєкт моніторингу і подалися на грант в Urban Space 100. Проєкт підтримали. З того часу ми виготовили 470 станцій моніторингу”, – каже Трелевський.
Серед приладів моніторингу EcoCity – стаціонарні та мобільні станції. До прикладу, станція Sapphire-32 вимірює понад 15 показників – рівень пилу, формальдегіду, оксиду азоту, аміаку, вуглекислого та інших газів, радіаційний фон, летючі органічні частки, приземний озон, рівень шуму, а також температуру, вологість, атмосферний тиск.
Роль франківських винахідників та екоактивістів у громадському моніторингу повітря обговорили під час п’ятиденної міжнародної онлайн-конференції “Промислове забруднення повітря в Україні: що ми можемо зробити разом?” (Україна – Прага). Захід стартував в Івано-Франківську і продовжиться у Запоріжжі, Нікополі, Краматорську та Харкові. Конференція є підсумковим заходом дворічної українсько-чеської співпраці в межах проєкту “Чисте повітря для України”.
За словами Олексія Трелевського, прилади громадського моніторингу якості повітря EcoCity є унікальними, адже базуються на власних авторських розробках, і при цьому аналізують найбільшу кількість забруднювачів у порівнянні з іншими станціями моніторингу.
Основним забруднювачем повітря, за словами Трелевського, є промисловість. До трійки найбільших належать Криворізький “Арселоміттал”, Маріупольський металургійний комбінат і Бурштинська ТЕС, що на Прикарпатті.
За словами куратора EcoCity, після того, як в Україні повністю сформується концепція державного моніторингу повітря, громадський міг би його доповнити і стати лакмусовим папірцем для суспільства у разі недостовірних даних від підприємств-забрудників.
