Два роки тому, 31 січня, в Івано-Франківську запрацювала нова реформа – патрульна поліція. З цієї нагоди ми вирішили записати інтерв’ю з одним із працівників Франківської поліції.
У свої 33 роки Андрій Захарук встиг повчитися у художньому училищі, вивчати політологію в університеті,попрацювати в Києві, пройти строкову службу в армії, одружитися, стати батьком, пройти АТО і стати патрульним.
В інтерв’ю Андрій розповів про специфіку роботи в патрульній поліції, яке має хобі та як дружина ставиться до його діяльності.
- Чому обрали роботу в поліції? Адже була можливість здобути освіту політолога і працювати за спеціальністю.
Можливо це прозвучить банально, чи завчено, але в мене такий характер. Я завжди був соціально-активний, десь з 16-ти років я приймав активну участь у громадському житті нашого міста і не тільки. Колись жив у Києві і там теж працював у сфері громадської діяльності. Був юнацький запал, бажання змін. Намагались з однодумцями щось робити, думали у нас вийде. Але коли я зрозумів, що наша робота наче і не безрезультатна, але не приносить того результату, якого очікували, я почав шукати щось інше. Справу, в якій зможу себе проявити. Присягу на вірність українському народові я складав ще у 2004 році, коли пішов на строкову службу у ЗСУ. Я тоді залишив університет, пішов у військкомат і сказав, давайте мені повістку, я їду служити. І та присяга була для мене не пустими слова. Я усвідомлював, що вона дається один раз і на усе життя. Тож поки є змога, сили і можливості її виконувати, то треба це робити. Я радий, що працюю в поліції. Тішить коли я бачу, як Івано-Франківськ змінився за ці два роки. Можливо пересічному мешканцю того не видно, але ми це прекрасно це бачимо. Якщо говорити про роботу вдень, то по місту можна без проблем проїхати, немає великих проблем з паркуванням, як колись. Нас називали пакувальниками, сміялись навіть, що ми «ганяємо» за неправильне паркування машин. Насправді це важливий елемент безпеки руху в місті. Всі правила і знаки придумали не просто так. Звичайно, є ще проблеми, але я бачу, що порядку в місті стало більше. Насправді найкращий момент, це коли я приходжу зі зміни додому і розумію, що я сьогодні зробив щось корисне. Комусь допоміг, розкрили з колегами грабіж, знайшли зниклу дитину, допомогли встановити особу старенької бабусі, яка блукала містом бо втратила пам’ять. З цього всього складається наша робота.
- Ні разу не пожаліли, що вибрали таку роботу?
Ну, поки що ні.
- Не вірю. Невже не було жодного дня, коли хотілося кинути все і звільнитися?
Звичайно, є такі моменти, коли взагалі хочеться все залишити і поїхати кудись далеко-далеко. Але це може бути тимчасово, через якесь нервове напруження, наприклад. Насправді робота досить цікава і багатогранна. Є свої плюси, і свої мінуси, переваги і недоліки.
- І чого більше плюсів чи мінусів?
Найбільший плюс – ти відчуваєш себе значимим, думаю колеги зі мною тут теж погодяться. Тобто ти робиш, щось правильне і важливе для громади міста. Також можу наголосити на тому, що за два роки роботи патрульної поліції суттєво зменшались кількість розбоїв та грабежів. Це великий плюс, адже люди знають на лінії є патрульні і вони скоро приїдуть на виклик.
А мінуси – недоспані ночі, постійний стрес, мало часу для сім’ї. Оскільки графік ненормований, то буває іду на роботу то дитина ще спить, приходжу з роботи – дитина вже спить. Хоча це не мінуси, радше специфіка роботи.
- Як виглядає робочий день патрульного?
Мій робочий день розпочинається з кави. Якщо це денна зміна то я прокидаюсь о 5:30. О сьомій ранку збори, перекличка, інструктаж, медогляд, отримання зброї та реманенту. Далі загальний брифінг на якому розподіляють завдання на зміну. Потім довідка за минулий день і ми виїжджаємо на лінію. Зміна триває 12 годин, але може бути і довша, все залежить від ситуації. Після закінчення зміни здаємо зброю, реманент і додому.
- Що для вас складне у роботі?
Особисто для мене найскладніші виклики, які пов’язані з дітьми. Можливо тому, що я тато і у мене росте маленька дочка і на такі ситуації реагую не просто як поліцейський, а як батько. І коли приїжджаю за адресою, а там бачу неадекватного батька чи матір, і поруч з ним діти, які живуть у нелюдських умовах: голодні, хворі, недоглянуті тоді стає дуже сумно.
- Тобто можна сказати, що патрульний має бути стресостійким і ніякого сентименталізму.
Так, якщо будеш сентиментальним на такій роботі довго не пропрацюєш. Але скажу чесно, що бувають моменти, коли відразу з виклику дитину хочеш відразу забрати додому, відігріти її, нагодувати і залишити в себе. Бо дійсно шкода, діти ні в чому не винні. Особливо коли приїжджаєш додому, а донечка біжить на руки і обіймає, тоді думаєш чому така несправедливість. От чому моя дитина може жити в нормальних умовах, так як це повинно бути, а інші діти не можуть. Ну і ще одна проблема – це ситуація з безхатьками та особами ромської національності. Фактично на них немає ніякої управи. Вони не мають де дітися, хоча більшість з ним мають де жити, але таке мандрівництво це вже їхній спосіб життя.
- Як ви ставитесь до критики якої зараз чимало?
Якщо конструктивна критика, то я ставлюсь нормально. Але у нас дуже цікавий народ, поліцію підтримують до тих пір поки самі щось не порушать. От тоді люди говорять дуже цікаві речі. Мовляв я вас підтримував, а ви такі погані взяли і мене оштрафували. Ніхто не задумується над тим, що мені від того, що я виніс постанову « ні жарко ні холодно», у мене зарплата не змінюється. Я можу пропрацювати тиждень і не винести жодної постанови, і мені від того гірше не стане. Але так має бути, якщо порушив – відповідай. Та просто є люди, які не розібравшись у проблемі просто критикують, так аби щось написати, і тут нічого не вдієш.
- Але ж є такі люди, які навіть після того як їм виписали штраф, все одно нормально до цього ставляться?
Звичайно. Вони розуміють, що порушили правила і нормально реагують на нашу роботу. Я б раніше навіть не подумав, що таке скажу, але мені навіть приємно таких людей штрафувати. Ти просто отримуєш задоволення від спілкування з людиною, котра розуміє,що вчинила порушення і готова понести відповідальність.
- Що найбільше запам’яталось за два роки роботи?
Було стільки різних ситуацій, що навіть важко згадати щось одне цікаве. Ну от наприклад, нещодавно була ситуація коли водій на автомобілі марки BMW не зупинився на нашу вимогу і на великій швидкості почав тікати. Ми за ним їхали, доки машина не потрапила у глухий кут. А коли підійшли до водія до чоловік стверджував, що за кермом був не він, а його дружина. Хоча ми бачили, що з машини ніхто не виходив. Дружина приїхала через годину і доказувала, що за кермом була вона. Є багато цікавих викликів і від громадян які страждають від самотності. От наприклад телефонував одного разу чоловік та й жалівся, що його квартиру опромінюють незрозумілими променями у формі Тризуба і він не може спати. І нам доводилось службовим планшетом вимірювати рівень радіоактивного забруднення і показувати, що вдома усе добре. Бо людина хотіла іти на вокзал ночувати, адже боїться вдома бути. Та гірше коли людина свідомо дзвонить в поліцію, як це було на початку нашої роботи. Бувало приїжджаємо за адресою, а нам кажуть, що хотіли перевірити як скоро ми приїдемо чи просто вживу подивитись на поліцейських.
- Зараз по Україні багато людей звільняється з поліції. Як ви думаєте чому?
Багато хто переводиться в інші структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ. Хтось іде на вищі посади, хто переводиться в управління яке ближче до рідного міста, у нас працюють люди з різних куточків України. Але у Франківську нема багато людей, які звільнилися взагалі з поліції. Та ті хто звільнилися перш за все дбають про себе і про сім’ю. У теперішніх економічних умовах важко утримувати сім’ю на одну зарплату.
- Мабуть і додаткову роботу важко знайти? Оскільки графік ненормований.
Тут справа в тому, що додаткової роботи в принципі не може бути. Оскільки працівники поліції є держслужбовцями. Згідно з Законом «Про державну службу» ніякої зайнятості не може бути, окрім творчої чи спортивної.
- Зараз триває набір в патрульну поліцію. Кому ви радите йти на таку роботу?
Патрульним може бути людина, яка чітко усвідомлює чому іде в поліцію. Це має бути людина зі стійким морально-психологічним станом, яка зможе прийшовши додому забути про роботу, а бути батьком, мамою, чоловіком чи дружиною і тд. Той хто хоче бути поліцейським, має розуміти, що не піддасться на якісь корупційні ризики. Ми працюємо з людьми, які ще мають старі звички. Часто чую фразу від порушників: «Та давайте я вам заплачу і все». Я не розумію, яка людині різниця, от чому не можеш заплатити державі, а хочеш платити мені. Тобто особа, котра хоче працювати в поліції не має права допустити думку, що може взяти хабар. Якщо ти хочеш заробляти більше ніж матимеш тут, то шукай іншу роботу.
- Тобто хабарі пропонують?
Звичайно.
- Часто?
Не часто, але пропонують. Найчастіше, це люди котрі керують автомобілем у стані алкогольного сп’яніння або котрі не мають якихось документів. Ситуації бувають навіть комічні, наприклад, коли сума штрафу складає 255 гривень, а водій пропонує вдвічі більше. Тобто людина допускає думку, що якщо вона зараз відкупиться, то коли порушення буде серйозніше, знову буде змога уникнути відповідальності, достатньо буде заплатити гроші і їхати далі.
- От колись водії блимали фарами і попереджали що на дорозі є ДАІ. Зараз є якісь знаки між водіями, коли ви патрулюєте місто?
Блимання фарами залишилось. Це дуже класно, коли я бачу і у відповідь їм теж вмикаю фари. Цікаво тоді подивитись на реакцію водіїв – вони або посміхаються, або ховаються. Це вже ніде не дінеться, хай собі блимають. Наше завдання не спіймати порушника, а не допустити порушення. От водій поблимав фарами і інший вже не порушує правил дорожнього руху. А це чудово.
- Як сім’я ставиться до вашої роботи?
Дружина ставиться з розумінням. Навіть якщо я мало часу приділяю дитині, то це не через те, що я не хочу, а через брак часу. Адже якщо вона і буде говорити, що я вдома буваю мало, то від того нічого не зміниться.
- Яке хобі у вас поза роботою?
Люблю гірський туризм. Але через брак часу за останні два роки я в горах був лише проїздом. Але надіюсь, що як матиму відпустку то поїду кудись в гори. Також люблю рибалку.
Марія Франчук
