Колишній ігумен монастиря отців-василіян і настоятель парафії Царя Христа в Івано-Франківську отець Володимир Палчинський відзначив 50-ліття свого священства.
Отця привітали на парафії, повідомили на фейсбук-сторінці монастиря Царя Христа у Франківську.
Отець Володимир Палчинський – священник з підпілля, чимало витримав за часів радянської окупації. З родини греко-католиків, які не ходили до православної церкви у Родатичах, на Львівщині, а шукали, де відбувалися підпільні богослужіння. Постійно наражалися на небезпеку. У помешканні Палчинських навіть проводили обшуки спецслужби – шукали релігійну літературу, ікони.
Сам майбутній священник молодий мав проблеми під час навчання по закінченню школи. Перед вступом до інституту у нього віднайшли церковні календарі.
«Я навіть пробув вісім місяців під арештом. Отже, дорога в інститут для мене була закрита. Ще й за те, що відмовився від співпраці зі спецслужбами. Тоді я остаточно вирішив стати монахом і священником. Відвідував підпільні науки, служби. Згодом отримав монаші облечини і сан священника. Жив у селі Малехові на Львівщині. Підпільно хрестив дітей, вінчав молодят, тощо. Хоча паралельно змушений був працювати на державній роботі – в музеї етнографії у Львові. Звідти звільнили за переконання. Загалом, з державних робіт мене звільняли неодноразово», – пригадав отець.
До монастиря на Майзлях отець Володимир Палчинський прийшов 1997 року. Йому довелося зробити чимало. Отець вже мав досвід будівництва монастиря у Золочеві. Даху у приміщенні, де жили монахи, не було. Загалом під його керівництвом зробили капітальні ремонти усіх приміщень і церкви Царя Христа – підняли підлогу, встановили під нею опалення. Весь розпис, іконостас – все зроблено саме тоді.
Цікаво те, що у престолі церкви є мощі святого Христофора, які отець Володимир зберіг ще з часів підпілля. Також тут є мощі святого Йосафата Кунцевича і Йосафата Коциловського.
«Я зміг взяти їх у музеї, де працював, — каже священник. – Там було чимало цікавих сакральних речей і мощі. Деякі з них я передав кардиналу Мирославу Любачівському у час його візиту до України».
