Варто спробувати: напитися тієї води, яку смакувала Леся Українка або поснідати абсолютно, як Іван Франко, спробувати духмяний банош, що смакував Станіслав Вінценз. А може замріяно поглянути очима Параски Плитки-Горицвіт на далекі гори чи відвідати знатну виставу про гуцульське життя.
Гастрономічні маршрути й не тільки
Унікальним маршрутом поєднано дивні місця, миттєві картинки минулого життя українського письменництва, дописи старовинних рецептів гуцульської та прикарпатської кухні. Маршрут триває 3 дні й пов’язаний з місцями, де перебували Іван Франко і Гнат Хоткевич, Параска Плитка-Горицвіт і Станіслав Вінценз, Леся Українка і Петро Шекерик-Доників.
Започаткували туристичний проєкт Верховинська селищна рада, Дорога смаку Прикарпаття за підтримки Українського культурного фону, Державного агентства розвитку туризму.
Дорогами смаку Прикарпаття
Славнозвісна «Ресторація Мулярових» – саме звідси розпочинається гастрономічна прогулянка. Подейкують, що на початку 1900 років у ресторації знаменита пані Стефа Мулярова пригощала графа Потоцького й митрополита Андрія Шептицького, організовувала урочисті банкети з нагоди важливих подій.
У 1914 Іван Франко читав гостям свого «Мойсея», смакував дивні пироги з афинами та форель у сметанковому соусі. У середмісті Франківська варто спробувати ще декілька страв, що полюбляв знаменитий Каменяр: вушка з грибами у «Шпинделі», грибову юшку від «Етнокухні «Традиція», класичний сирник у «Фран:Ко».
Верховина-Красноїлля
Далі локація прямує до Меморіального музею Петра Шекерика-Доникового, Літератор і відомий політичний діяч, автор роману «Дідо Іванчик» патріотично захищав інтереси українства. Допомагав Михайлу Коцюбинському збирати матеріали до роману «Тіні забутих предків». Товаришував з Антіном Крушельницьким, Василем Стефаником, Марком Черемшиною. Туристів тут радо пригощають медом і гуцульським хлібом, дивними трав’яними настоянками та бриндзею.
Гастрономічно-літературна мандрівка триває
Апетитне частування продовжується у ресторані «Верховель». А далі – Красноїлля, до й понині працює Гуцульський Театр, утворений за підтримки Гната Хоткевича у далекому 1910 році. У сьогоднішніх виставах задіяні онуки й правнуки перших акторів театру. А маршрут прямує до хати Параски Плитки-Горицвіт, у Музеї можна оглянути книжки, картини, ікони, авторські листівки й витинанки.
Туристичний напрямок далі пролягає селами Бистрець, Буркут і присвячений Лесі Українці та Станіславу Вінцензу. Окрім легенд та історій, етнологічних нарисів та неймовірних краєвидів, тут чекають смачні наїдки «У Хацюків». Лише три дні – і так приємно відсторонитися від повсякденної метушні й зануритися у вічне й незбагнене.
Джерело: https://zahid.espreso.tv/novyny-lviv
