Зібрались якось розвідник, “міліціонер”, СБУшник і бойовий комбриг керувати цивільним Офісом президента. Що з цього вийшло? Пише УП.
Минув місяць після найбільшої політичної зміни за роки президентства Володимира Зеленського. 2 січня 2026-го колись всесильного Андрія Єрмака на посаді глави ОП замінив колишній начальник ГУР Кирило Буданов. Останній може стати для Офісу серйозним підкріпленням, бо має як авторитет у військових, так і відчутну електоральну підтримку громадян.
Це велика трансформація для всієї системи влади, яка, однак, поки непомітна в самому Офісі президента.
Адже Буданов досі не те що не провів жодних кадрових ротацій, а й, як видно з фотозвітів про зустрічі в ОП, навіть не встиг зняти форму ГУРа.
Тож, очікувано, виникає кілька запитань.
Чи справді щось змінилося в Офісі президента з приходом Буданова окрім прізвища на дверях кабінету на другому поверсі?
Навіщо така зміна керівника була потрібна Зеленському і самому генерал-лейтенанту?
Як ця ротація впливає на переговорний трек, де Буданов поступово починає грати першу скрипку?
Чи справді нового главу ОП не дуже цікавить, що відбувається на внутрішньополітичній арені? І якщо так, то звідки з’явилась готовність Буданова перейти з чисто військової роботи у вищу лігу держуправління?
“Усі співвідносять прихід Буданова з Офісом часів Єрмака, коли глава ОП був супервпливовою фігурою і в політиці, і в міжнародці, й узагалі скрізь. Буданов, напевно, теж такий буде. Але не факт, що так буде. Бо, як кажуть, владу не дають – владу беруть. І поки неясно, що зможе взяти Кирило”, – розмірковує співрозмовник УП в команді президента.
Ніхто наразі не знає, які з широких повноважень, що були в Єрмака, потрібні Буданову. Чи його цікавлять тільки переговори і закінчення війни, чи контроль над Верховною Радою і урядом також є частиною його інтересу. Відповіді на ці запитання намагалася знайти “Українська правда”.
Хто ти, лідер? Чому Буданов перейшов в Офіс
“Пам’ятаєте, в кінці минулого року Зеленський постив фото з кандидатами на главу ОП і типу вибирав. То Буданов ще тоді погодився, на першій зустрічі, але Зе мав для себе вирішити, що він хоче. Хоча теж схилявся до Буданова від самого початку”, – розповідає в розмові з УП один із членів близького оточення президента.
Для того, щоб зрозуміти природу вагань Зеленського, треба збагнути, між чим і чим він обирав.
Як писала УП ще в грудні 2025-го, реальних фаворитів на посаду глави ОП було двоє: Михайло Федоров та Кирило Буданов. І призначення кожного з них означало взагалі інший сценарій подальшого життя всієї владної команди.
Фактично вибір Зеленського лежав між двома опціями.
Перша – призначити Федорова і тотально перезавантажити ОП, перетворити його на такий собі Офіс реформ: з максимальною концентрацією повноважень і великим списком шокових перетворень. Загальну атмосферу такого сценарію зараз можна спостерігати в Міноборони, де Федоров уже встиг звільнити майже всіх заступників і запустити в управління процесами відомих, але позасистемних людей на кшталт Павла Єлізарова, Сергія “Флеша” Бескрестнова чи Сергія Стерненка.
Друга опція для заміни Єрмака полягала в перетворенні ОП на такий собі “центр мирних переговорів”. На цю роль Федоров не підходив взагалі, а от Буданов був ідеальною фігурою, з огляду на широкі зв’язки як з Америкою, так і з росіянами.
Плюс, у Кирила Олексійовича не було ілюзій, що Зеленський досі лишається “шоковим реформатором” зразка 2019 року. Відповідно, Буданов і не подумав би розганяти весь керівний склад Офісу президента.
Для Зеленського випадання Єрмака з обойми саме собою було чутливою зміною. Повне перезавантаження команди ОПУ взагалі могло б дестабілізувати його управлінську вертикаль. Тому призначити Буданова новим керівником старого офісу виглядало менш травматичним варіантом для президента.
Крім того, “переворот” у системі проти Єрмака, де Буданов відігравав одну з провідних ролей, показав Зеленському, що поза зоною його контролю всередині влади організувалась ціла революційна група. Цього разу вона працювала на усунення Єрмака, але лишити її без уваги на майбутнє було б дуже ризиковано.
“Ті, хто кажуть, що наблизити Буданова – це небезпека для Зеленського, помиляються. Небезпечно було лишити його там, де він був. Кирило сидів собі на “Острові” (місце розташування ГУР на Рибальському острові в Києві – УП), зустрічався, з ким хотів, контактував на власний розсуд, із ким завгодно. А тепер Зеленський принаймні знає, де він, шо робить і з ким говорить”, – пояснює логіку президента один із членів його команди.
Додаткової політичної доцільності призначенню Буданова додав той факт, що Зеленський міг перекласти на нового голову ОП найважчий трек – переговори про мир. І зробити це відносно безпечно для себе: якщо Буданову вдасться довести переговори до позитивного результату, то це можна подати як перемогу Зеленського і його команди, якщо ж перемовини проваляться, то є шанс списати це на невдачу переговорної групи і, відповідно, глави ОП.
Для Буданова – це ризик, і він не міг його не розуміти. Однак потенційні вигоди від призначення в ОП все ж переважили.
Перше, Буданов вважав, що переговори досі були безрезультатними частково через те, хто і як їх вів з українського боку. Спокуса взяти цю переговорну висоту була одним із головних аргументів для Кирила Олексійовича, коли він ухвалював рішення.
Друга річ, яка схилила Буданова до переходу в ОП – його політичні амбіції. Ні для кого не секрет, що він має третій-четвертий президентський рейтинг, височенну довіру і дуже хороший перетік голосів від інших ключових кандидатів.
Єдине, чого Буданову в цьому плані бракує, то це досвіду публічної політики. Перехід в Офіс президента – це чудова нагода увірватись одразу у вищу політичну лігу. Бо, як показав досвід Андрія Єрмака, немає сфер, на які ти не можеш отримати вплив із посади глави ОП. Головне – бажання.
Поки що публічна політична активність Буданова викликає схожі емоції, як його дорогі офіційні костюми: пошито чудово, сидить непогано, але виглядає досі дуже незвично. Власне, уже для того, щоб привчити всіх до Буданова не лише у флісці, але й у смокінгу, можна було погодитись на перехід в ОП.
Тим паче, що історія з великим перезавантаженням силовиків і важкою відставкою Василя Малюка дають підстави думати, що, можливо, у Буданова і не було іншої опції: або красиво перейти в ОП, або не дуже гарно втратити ГУР. Наскільки відомо УП, такий ультиматум від Зеленського не прозвучав. Але тут треба віддати належне аналітичним здібностям Буданова, який ухвалив рішення очолити ОП до того, як президент артикулював йому неприємний вибір.
А надто, що бажання взяти переговорний процес у свої руки попри все було головною мотивацією для колишнього глави ГУР. Саме на цьому питанні Буданов і був сфокусований найбільше перший місяць на посаді глави ОП.
Переговори веде Буданов
Акцент на посиленні переговорного треку під час оновлення Офісу президента зробив сам Зеленський. Одразу після призначення Буданова він відкрито пояснив журналістам, що збирає в ОП всіх людей, які займаються переговорами.
“Я посилюю переговорну команду. Ось що я роблю”, – сказав тоді президент.
Наразі минуло надто мало часу, щоб можна було оцінити, наскільки прихід Буданова посилив переговорну групу. Але уже можна простежити, як він її змінив.
За часів, коли Єрмак намагався збудувати монополію на переговорах з партнерами, всі контакти насправді йшли кількома різними каналами.
Перший – офіційний – вів тодішній глава ОП у співпраці з МЗС. Інші, щонайменше два так званих “back channels”, функціонували на зв’язках Буданова і керівника фракції “Слуга народу” Давида Арахамії.
І сигнали, які доходили до партнерів і ворогів через ці три різних канали, були так само різними: офіційний канал притримувався стилістики “формули миру”, неофіційні ж доносили більш приземлену і реалістичну оцінку ситуації та процесів в Україні.
Після того, як офіційний канал переговорів по факту перейшов під контроль Буданова, весь перемовний процес з українського боку почав працювати в режимі реального “one voice”.
Особливо після того, як у переговорну групу офіційно повернувся Арахамія. По-перше, він має широкий набір контактів у США. По-друге, тісно співпрацював з Будановим ще в епоху Єрмака. По-третє, що не менш важливо, з часів стамбульських перемовин він має прямі контакти з росіянами типу Романа Абрамовича.
Тож Буданов і Зеленський спільно вирішили повернути главу першої переговорної делегації в групу, яка має шанси стати останньою.
Важливо, що після приходу Буданова та Арахамії в переговорний процес змінився характер спілкування не лише з американцями, але й із Росією. Синхронно зі змінами в українській делегації своїх переговірників замінив і Путін. Тепер замість Мединського та решти ісконно русскіх дипломатів з монологами про Рюрика, переговори ведуть військові.
“Раніше наші мусили слухати годинні проповіді про те, хто і коли кого завоював в минулому. Тепер сидять військові і обговорюють дуже конкретні речі: механізми відведення, гарантії, терміни і так далі. Це, мабуть, ключова зміна, яка сталась з приходом Буданова”, – розповідає УП один зі співрозмовників, знайомий із ходом перемовин.
Такі речі, як мораторій на удари по енергетиці і решта якихось поки не глобальних, але домовленостей, так само початково обговорюються саме на зустрічах переговорних груп, а вже потім піднімаються нагору до рівня президентів.
За останній місяць Буданов встиг взяти участь уже в кількох зустрічах у різних кінцях світу. Тому цілком логічно більшість співрозмовників УП в ОП, Раді та уряді кажуть, що питання внутрішньої політики поки не є пріоритетом для нового глави ОП.
Як жартує один із топів владної команди, Буданову не вистачає “цензу осідлості”:
“Щоб розібратись тут в політиці, треба в Україні пожити трохи. А Кирило весь місяць як не їде кудись, то повертається звідкись. Але, думаю, ще буде в нього час і на внутрянку”.
І готовність Буданова братися за такі чутливі теми, як проблеми мобілізації, СЗЧ та корупція в ТЦК показують, що цей час може настати дуже швидко.
Старі люди в новому Офісі
Попри максимальну залученість у переговорний процес Буданов все одно намагається заглибитися в суть справ в Офісі, яким тепер має керувати. І початкові його кроки багато говорять про те, як виглядатиме ОП за нового керівника.
Передусім Буданов взагалі відмовився від ідеї кадрових “чисток” в Офісі. Він не просто не звільнив токсичного для суспільства куратора правоохоронної системи Олега Татарова, але й переконав залишитися тих, хто збирався піти. Наприклад, відповідальну за реалізацію судової реформи в Україні і створення спецтрибуналу для Росії Ірину Мудру.
В останні місяці “правління” Єрмака вона намагалася втекти з Офісу. Спочатку хотіла послом в Ізраїль. Згодом з’явився варіант очолити Міністерство юстиції.
На засіданні фракції “Слуга народу” навіть мав відбутися “праймеріз” головних кандидатів на цю посаду – Мудрої і глави правового комітету Ради Дениса Маслова. Але напередодні Буданов провів із ними зустріч в ОП. Він попросив Мудру залишитися на посаді своєї заступниці, щоб не розбалансовувати Офіс.
За словами співрозмовників УП в оточенні Буданова, першими в кабінет на другому поверсі ОП навідались “переприсягнути” Віктор Микита й Ірина Верещук. Третім прийшов відповідальний за взаємодію з військовими полковник Павло Паліса. Однак не видається, що цей жест значно посилив їхні позиції в Офісі.
Формально Микита займається відбором кадрів для обласних адміністрацій. Але по факту він лише менеджерить процес. Часто останнє слово залишається за тим же Татаровим, який “видихнув” і доволі відчутно посилив свій вплив після відставки Єрмака, розповідають співрозмовники УП у Раді та ОПУ. Це було добре видно по останніх призначеннях у регіонах: двоє з п’яти нових голів ОВА – з “кадрової папочки” Татарова.
Під час кадрових змін в областях проявилася ще одна бентежна тенденція. Співрозмовник УП серед чільних “слуг народу” охарактеризував її так: “Біля президента завжди є людина, яка йому пи*дить, що всі навколо вороги. Раніше цим займався Андрій Борисович, зараз – Литвин (радник президента з комунікацій – УП)“.
Після звільнення Єрмака головним “генератором тривоги” для Зеленського став Дмитро Литвин, розповідають УП кілька співрозмовників у Раді та Офісі. Він намагається втручатися навіть у процеси, до яких не має жодного стосунку – від зміни формулювань у юридичних документах до впливу на кадрові призначення. Як, наприклад, сталося у випадку з головою Тернопільської ОВА. Тоді “застереження” від Литвина про стару кримінальну справу зірвали призначення головою обласної адміністрації мера Чорткова Володимира Шматька.
Як відомо УП від співрозмовника в ОП, Буданов поки не намагався послабити вплив Литвина. У того безпосередній керівник – президент.
Атмосфера в Офісі кардинально змінилася, порівняно з періодом Єрмака. Раніше левову частку робочого часу працівники ОП лише відбивалися від вибриків свого начальника.
“В фаворі були люди, які вміють плести інтриги і вставляти ножа в ребро колезі, щоб підтримувати атмосферу взаємної недовіри. Без Єрмака неможливо було вирішити жодне питання. Якщо він був зайнятий, доводилося чекати відповіді по 2–3 тижні.
Із приходом Буданова з’явилося відчуття, що Офіс працює як команда. Лідер ставить задачі – усі біжать виконувати. Коли треба, щоб Буданов включився, можна просто зайти до нього в кабінет або написати повідомлення. Він реагує впродовж 5 хвилин. Ще за 10 хвилин ви знайдете рішення, що робити. Якщо його пряме залучення не потрібне, робиш усе сам і тебе не будуть розпинати через те, що ти виконав свою роботу”, – не приховує ентузіазму співрозмовник УП в ОП.
Новий керівник Офісу запровадив щонедільні наради, де обговорюють різні насущні питання – від робочих планів заступників до порядків денних Ради й уряду.
Буданов поки не мав можливості вдосталь проявити себе у співробітництві з парламентом, бо перший серйозний пленарний тиждень 2026-го розпочнеться лише 10 лютого. Впродовж останнього місяця було кілька засідань, де голосували кадрові ротації в уряді та силових відомствах. Тоді очільник ОП показав, що має певні контакти серед депутатів.
Від джерел у Раді УП відомо, що Буданов особисто дзвонив деяким нардепам і просив їх підтримати як останні звільнення, так і призначення. Водночас співрозмовники УП у “Слузі народу” вважають, що Буданов максимально делегує Арахамії роботу з парламентом, оскільки між ними є нормальне взаєморозуміння.
“Думаю, Буданова до роботи з Радою будемо підключати уже в крайніх випадках. Завжди має бути “поганий поліцейський”, якого будуть трохи боятись”, – жартує в розмові з УП один із топів “Слуги”.
Як розповідає УП інший топ у команді президента, Буданов “змушує своїх заступників працювати по максимуму”. Мовляв, він поки нікого не звільняв, бо намагається зрозуміти, хто і що може робити.
Дипломат Кислиця допомагає Буданову з переговорами. Ще два профільних “міжнародники” в Офісі – Ігор Жовква й Ігор Брусило – опікуються питаннями інтеграції України в ЄС і НАТО та закривають всю дипломатичну “поточку”.
Після звільнення Ростислава Шурми за часів Єрмака так і не призначили нового заступника, відповідального за економічний блок. Не схоже, що призначать і зараз. Аналогічна історія з “соціалкою”, яку в ОП курувала Юлія Соколовська. Після того, як Зеленський призначив її послом в Іспанії, соціальну сферу розподілили між Іриною Верещук, Іриною Мудрою й Оленою Ковальською.
За словами співрозмовника УП в Офісі, якщо хтось із заступників не справлятиметься зі своїми обов’язками, Буданов має мандат на проведення кадрових ротацій.
“Поки він нікого не чіпає, щоб не створювати конфліктів на рівному місці і подивитись, хто й що може. Але якщо хтось не буде тягнути, то, повірте, там швидко всі підуть на вихід”, – переконує в розмові з УП один із членів близької команди Зеленського.
***
В перший місяць на посаді глави Офісу президента Кирило Буданов отримав карт-бланш у переговорному треку. Нині він повністю сфокусований на тристоронніх перемовинах і має певні успіхи: президент називає їх “конструктивними”, ЗМІ пишуть про “прогрес” у військових питаннях.
Водночас необмежені повноваження – це велика відповідальність. Буданов розуміє, що будь-який промах на міжнародній арені Зеленський може використати проти нього. Адже бачить у главі ОП потенційного політичного конкурента.
Внутрішня політика наразі залишається поза увагою Буданова. Проте, знаючи його вміння отримувати вигоду від ситуативних союзів із найтоксичнішими людьми, можна точно сказати, що він впорається і з різношерстою впливовою публікою у владі.
Якщо керівнику Офісу вдасться домовитися про мир з американцями і росіянами, то взяти під контроль голів обласних адміністрацій або депутатів навряд буде для нього проблемою.
Тож не варто виключати, що Буданов захоче взяти максимум повноважень і використати своє призначення як “школу державного управління” перед стартом майбутнього виборчого процесу.
Роман Романюк, Ангеліна Страшкулич, УП
