Упродовж 2024 року звання “Герой України” присвоїли десятьом військовослужбовцям з Івано-Франківщини: двом — прижиттєво та вісьмом — посмертно.
Кого та за які подвиги удостоїли найвищим званням України у 2024 році, читайте у матеріалі Суспільного.
Олег Апостол — Герой України
Полковник Олег Апостол народився в Івано-Франківську. У 2008 році закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю “бойове застосування та управління діями підрозділів аеромобільних військ”.
Олег Апостол боронив Україну з 2014 року в складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. Разом із побратимами він чотири рази заходив у Миколаївку на Донеччині, штурмував укріплені райони росіян. 5 липня 2014 року воїна нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня за звільнення Слов’янська та інших населених пунктів.
Військовий Олег Апостол у 2014 році. Telegram/Світлана Онищук
Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну Олег Апостол боронив та звільняв населені пункти на Миколаївщині. Тоді його підрозділи знищили та захопили російську техніку. У вересні 2022 року воїн командував десантно-штурмовими підрозділами під час деокупації Харківщини. 15 жовтня 2022 його нагородили відзнакою “Хрест бойових заслуг”. Олег Апостол — повний лицар ордена Богдана Хмельницького.
Ліворуч — Герой України Олег Апостол. Фото: Офіс президента
З кінця 2022 року воїн командував 95 окремою десантно-штурмовою бригадою. Його підрозділи боронять українські позиції та штурмують російські війська на Донеччині, Луганщині та Харківщині.
18 лютого 2024 року президент підписав указ про присвоєння Олегу Апостолу звання “Герой України”. 29 листопада 2024 Зеленський призначив його заступником головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського.
Володимир Зеленський та Герой України Олег Апостол. Харківщина, лютий 2024 року. Фото: Офіс Президента України
Володимир Лободюк — Герой України посмертно
Володимир Лободюк на позивний Дикий народився 17 липня 2000 року в селі Коршів. Хлопчика виховували бабуся з дідусем. До 9 класу Володимир навчався в Коршівському ліцеї, згодом перейшов у Коропецький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Володимир Лободюк у школі. Суспільне Івано-Франківськ
Володимир Лободюк вирішив пов’язати своє життя з військовою справою, тож вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після її закінчення хлопець потрапив у рейтинг найкращих студентів, які самі могли обирати майбутнє місце роботи. Він обрав 128 окрему гірсько-штурмову бригаду і вже в її складі у 2021 році брав участь в ООС. Володимир Лободюк служив старшим офіцером артилерійського підрозділу.
Володимир Лободюк з бабусею на випускному в Національній академії сухопутних військ. Фото: Оксана Афанасьєва
24 лютого 2022 року воїн перебував у Запорізькій області. У березні його бригада стримувала російські війська на тому напрямку. Під час великої війни Володимир Лободюк був спершу командиром міномета, згодом — взводу. Влітку 2022 року боєць очолив мінометну батарею і мав у підпорядкуванні 80 побратимів різного віку. При цьому, йому на той час було лише 22 роки.
Володимир Лободюк з побратимами. Фото надали бійці 128 ОГШБр
Восени 2022 року підрозділ Володимира Лободюка визволяв Херсон. Тоді бійцям вдалося за день-два просунутися вздовж Дніпра на 40 кілометрів. Під час цієї операції мінометна батарея Лободюка знищила чимало особового складу армії РФ.
Герой України Володимир Лободюк на позивний Дикий. Фото: Лілія Афанасьєва
Після звільнення Херсона підрозділ Володимира воював поблизу Бахмута та Соледара. Останні два тижні свого життя воїн був щодня на бойових виїздах. 16 грудня 2022 року Володимир Лободюк загинув у бою з бойовиками ПВК “Вагнер”.
Воїна поховали у рідному Коршеві. 24 лютого 2024 року президент присвоїв йому звання “Герой України”.
Іван Кримський — Герой України посмертно
Іван Кримський на позивний Крим — капітан Збройних сил України. Він народився 10 лютого 1993 року в селі Яворів Косівського району. Після школи Іван пішов на строкову службу, у 2011-2012 роках служив у 36 окремій бригаді берегової оборони в Криму. Саме тоді він вирішив пов’язати своє життя з військовою справою.
Військовий Іван Кримський у 2021 році. Новинарня
У 2013 році Іван Кримський підписав контракт з 80 аеромобільним полком, що дислокувався у Львові. Брав участь в АТО/ООС і в 2014 році отримав поранення поблизу Щастя, що на Луганщині.
Іван Кримський мав позивний Крим. Новинарня
Далі у військовій кар’єрі Івана Кримського була Одеська військова академія, яку він закінчив зі званням офіцера. У 2019 році боєць вступив до лав 81 окремої аеромобільної бригади.
Іван Кримський з батьком. Facebook/Світлана Кримська
24 лютого 2024 року Іван Кримський служив у Костянтинівці Донецької області. Станом на той час він був командиром 3 роти 90 окремого аеромобільного батальйону імені старшого лейтенанта Героя України Івана Зубкова. Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну військовий відзначився у боях за Донеччину.
Іван Кримський боронив Україну ще з часів АТО/ООС. Новинарня
Іван Кримський на позивний Крим поліг 20 травня 2022 року, відбиваючи наступ на село Богородичне Донецької області. У нього залишилися маленький син, дружина та батьки. Воїну було 29 років.
Капітан Іван Кримський загинув у боях на Донеччині. Новинарня
24 лютого 2024 року президент України присвоїв капітану Івану Кримському звання “Герой України”.
Михайло Яворський — Герой України посмертно
Старший солдат Михайло Яворський — родом з Коломиї, проте його родина походить із села Космач. Він народився 19 вересня 1980 року. Коли Михайлові було 16 років, він з родиною переїхав до Сполучених Штатів Америки. У Чикаго він жив 25 років: здобув освіту, одружився. Виховував доньку та працював в ІТ-сфері.
Михайло Яворський із сім’єю. Марія Яворська
Коли почалася АТО, чоловік хотів повернутися в Україну та поїхати на фронт. Але тоді його зупинила дружина. Сім’я бійця підтримувала українських військових та волонтерила.
Загиблий Герой України Михайло Яворський. Марія Яворська
Утім, коли Михайло Яворський дізнався про початок повномасштабного вторгнення РФ, його вже ніхто не зміг зупинити. Чоловік придбав авіаквитки, приїхав в Україну та став на її захист у складі 67 окремої механізованої бригади Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”.
Упродовж 15 місяців разом із побратимами воював на Херсонщині, Миколаївщині, Харківщині, Донеччині та Луганщині. Мав добрі медичні навички та неодноразово рятував побратимів.
Михайло Яворський на фронті рятував побратимів. Марія Яворська
Михайло Яворський на позивний Чикаго поліг 25 травня 2023 року в селі Діброва Луганської області. Того дня він виводив з-під обстрілів двох поранених побратимів. У бійця залишилися дружина, донька, мама і сестра.
Герой України Михайло Яворський. Марія Яворська
16 червня 2023 року Михайла Яворського поховали у Чикаго. 6 травня 2024 року президент України посмертно присвоїв воїну найвище звання “Герой України”.
Микола Бомко — Герой України посмертно
Микола Бомко на псевдо Монгол народився 22 травня 1973 року на Вінниччині. Чоловік закінчив школу в селі Селище і вступив до Хмельницької академії прикордонних військ. Згодом вчився у Чернівецькій юридичній академії і до 2004 року служив прикордонником на пункті пропуску з Польщею “Рава-Руська”.
Герой України Микола Бомко на позивний Монгол. Facebook/Болехівська міська рада
Після виходу на пенсію Микола Бомко заснував завод з виробництва мінеральної води. Разом із сім’єю з 2014 року возив волонтерську допомогу на Донеччину. Його родина проживала у Дрогобичі на Львівщині до 2018 року, згодом оселилася у Болехові Івано-Франківської області.
Микола Бомко (перший ліворуч) із синами та дружиною. З архіву Світлани Бомко
На початку великої війни Микола Бомко разом з двома синами стали на захист країни. Втрьох вони служили у батальйоні опертивного призначення “Свобода” 4 бригади “Рубіж” Національної гвардії України. Батько був штаб-сержантом.
1 червня 2023 року підрозділ Миколи Бомка потрапив під штурм РФ поблизу Спірного на Донеччині. Росіяни використовували танки, артилерію та авіацію, йдеться на Facebook-сторінці бригади “Свобода”. У цьому бою військовий знищив танк Т-72, в якому перебував командир російського підрозділу. Нацгвардієць отримав поранення, проте допоміг побратимам та евакуював їх. Після повернення на вогневу позицію Микола Бомко зміг підбити ще один танк РФ. Снаряд з іншого поранив його в тулуб та ноги. Боєць підповз до цього танка та підбив його гранатою, але загинув від пострілу у відповідь.
Микола Бомко (в центрі) зі синами пішли воювати у перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну. З архіву Світлани Бомко
Миколу Бомка поховали у Болехові. У нього залишилися двоє синів, матір та дружина. 28 червня 2024 року президент Зеленський посмертно присвоїв полеглому нацгвардійцю звання “Герой України”.
Петро Федорчук — Герой України посмертно
Петро Федорчук народився 12 липня 1995 року в родині військовослужбовців. Жив у селі Шибене Верховинського району. У 2016 році Петро Федорчук почав службу в 36 бригаді морської піхоти. Упродовж шести років боронив державу в зоні АТО/ООС. Своє перше поранення — важку контузію — отримав у Маріуполі на початку 2017 року.
Герой України Петро Федорчук під час служби. З архіву Іванни Мартищук
Після лікування воїн повернувся на фронт. За час проведення АТО/ООС Петро Федорчук брав участь у боях за Широкине, Водяне, Маріуполь, Сартану та Волноваху. Початок повномасштабного вторгнення Росії боєць зустрів на позиціях у Маріуполі.
Герой України з Івано-Франківщини Петро Федорчук. З архіву Іванни Мартищук
29 березня 2022 року Петро Федорчук востаннє вийшов на зв’язок з рідними. У ніч з 11 на 12 квітня воїн разом з побратимами прорвався з оточеного з трьох боків металургійного комбінату імені Ілліча. Група військових пішки дійшла до узбережжя річки в окупованій Волновасі. Петро Федорчук через контузію не міг йти далі.
Герой України Петро Федорчук під час служби. З архіву Іванни Мартищук
Згодом його сестра знайшла в російському Telegram-каналі світлини закатованого брата. Тіло воїна обміняли у березні 2023 року. Рідні впізнали його за татуюванням. Військовослужбовця поховали в селі Зелене на Івано-Франківщині.
У 2017 році Петра Федорчука нагородили медаллю “Захиснику Вітчизни”, у 2020 — відзнакою командувача об’єднаних сил “Козацький хрест”, у березні 2022 року, коли Петро вже перебував у Маріуполі, — орденом “За мужність” III ступеня. 5 липня 2024 року президент Зеленськиий посмертно присвоїв Петру Федорчуку звання “Герой України”. Найвищим званням воїна відзначили за евакуацію поранених з передової, коригування вогню бригадної артилерії, а також знищення колони армії РФ та п’ятьох росіян на заводі імені Ілліча в Маріуполі.
Руслан Данко — Герой України посмертно
Старший лейтенант Руслан Данко народився 5 липня 1990 року в селі Смодна Косівського району. У 2007 році він закінчив Косівську школу № 2. З дитинства займався греко-римською боротьбою, мав звання “кандидат у майстри спорту”. У 2012 році Руслан Данко закінчив Національну академію внутрішніх справ.
Руслан Данко народився у селі Смодна Косівського району. Фото: Facebook/Руслан Данко
Чоловік жив у Києві, згодом повернувся до Косова. З 2019 року він працював тренером з греко-римської боротьби у Косівській спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі “Гірське орлятко”.
Руслан Данко (перший ліворуч) був тренером з греко-римської боротьби. Facebook/Zhan Beleniuk
На другий день повномасштабного вторгнення РФ в Україну Руслан Данко приєднався до лав 74 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони. У квітні 2022 року воїн вирушив боронити Запорізьку область від росіян.
Руслан Данко служив у війську з перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Facebook/Zhan Beleniuk
У війську Руслан Данко спочатку був командиром взводу вогневої підтримки, згодом очолив розвідувальний взвод. Його підрозділ спеціалізувався на аеророзвідці та детальній розвідці. За час служби у воїна була понад сотня бойових виходів. Траплялися й випадки, коли він перебував на відстані 100-150 метрів від позицій росіян.
Герой України Руслан Данко. Facebook/102 окрема бригада ТрО
23 лютого 2024 року розвідник Руслан Данко прийняв свій останній бій поблизу села Малинівка Пологівського району. Воїн прикривав відхід однієї з бойових груп і загинув через пряме влучання російського дрона-камікадзе. Йому було 34 роки.
Поховали розвідника у Косові. У Руслана Данка залишилися дружина, син, батьки та сестра.
До Дня Незалежності у 2024 році президент України посмертно присвоїв звання “Герой України” з наданням ордена “Золота Зірка” полеглому Руслану Данку.
Андрій Скібін — Герой України
У 2018 році Андрій Скібін пішов на строкову службу. У 2019 — підписав контракт з 10 окремою гірсько-штурмовою бригадою “Едельвейс”. Мав позивний Скиба.
Герой України Андрій Скібін. Instagram/skiba55555
У складі 108 батальйону “десятки” під час повномасштабного вторгнення Андрій Скібін обійняв посаду командира відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу.
Андрій Скібін служить у 10 гірсько-штурмовій бригаді “Едельвейс”. Instagram/taystra_
У листопаді 2022 року президент нагородив Андрія Скібіна орденом “За мужність” III ступеня. Воїн відзначився упродовж великої війни — за допомогою дронів зупиняв штурми РФ та ліквідував кілька сотень росіян, йдеться у відео з YouTube-каналу фонду підтримки “Едельвейсів”.
Герой України Андрій Скібін. Instagram/taystra_
Андрій Скібін був командиром роти управління безпілотними авіаційними комплексами “Тайстра” 10 гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. У 2022-2023 роках він на Донеччині коригував вогонь, завдяки чому вдалося знищити й поранити десятки військових РФ, уразити склади з боєприпасами, написали на сайті Офісу президента. Підрозділ воїна знищив три російські танки Т-72, вісім БМП, а також пошкодив танки Т-72 і Т-80 та п’ять автомобілів. У квітні 2024 року Андрій Скібін ліквідував самохідну гаубицю РФ разом із розрахунком.
Андрій Скібін — заступник командира роти БпЛА “Тайстра”. Instagram/skiba55555
5 грудня 2024 року президент України присвоїв військовослужбовцю звання “Герой України”.
Іван Голубка — Герой України посмертно
Молодший сержант Іван Голубка на позивний Батько народився у Дебеславцях Коломийського району 12 січня 1996 року. Під час навчання у школі захоплювався спортом та художньою самодіяльністю, написали на платформі “Меморіал”. Іван Голубка закінчив Коломийський індустріальний педагогічний коледж та Тернопільський національний університет. Також він проходив строкову службу.
Військовий 10 гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” Іван Голубка. Facebook/Владислава Гарбуз
У травні 2022 року Іван Голубка став на захист України. Був заступником командира броньованої машини піхоти та навідником-оператором 109 батальйону 10 гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
Іван Голубка був заступником командира броньованої машини піхоти. Facebook/Владислава Гарбуз
З 7 червня 2023 року Івана Голубку вважали зниклим безвісти. Військовослужбовець загинув поблизу села Яковлівка Бахмутського району під час штурму позицій РФ. Він отримав смертельне уламкове поранення.
Герой України Іван Голубка з нареченою Владиславою Гарбуз. Facebook/Владислава Гарбуз
18 червня 2023 року знайшли тіло Івана Голубки. 21 червня воїна поховали у рідному селі.
5 грудня 2024 року військовослужбовцю “десятки” Іванові Голубці посмертно присвоїли звання “Герой України”.
Ярослав Марціновський — Герой України посмертно
Ярослав Марціновський народився 30 вересня 1986 року в селі Ценява Коломийського району. У 2004 році він закінчив Коломийський індустріально-педагогічний фаховий коледж, здобув фах маляра-штукатура.
Герой України Ярослав Марціновський народився у П’ядиках Коломийського району. Facebook/Mariia Martsinovska
У 2022 році під час повномасштабного вторгнення РФ Ярослав Марціновський став на захист країни. Пройшов навчання та служив гранатометником у 47 окремій механізованій бригаді “Маґура”.
Ярослав Марціновський служив у 47 окремій механізованій бригаді Маґура. Facebook/Mariia Martsinovska
Ярослав Марціновський брав участь у контрнаступі на Запорізькому напрямку в 2023 році. Воїн поліг 8 червня 2023 під час артилерійсько-танкового обстрілу поблизу Новоданилівки Пологівського району.
Герой України Ярослав Марціновський загинув на Запорізькому напрямку. Facebook/Mariia Martsinovska
Воїна поховали у рідному селі Ценява. В Ярослава Марціновського залишилися дружина Марія, донька Надія, якій на момент загибелі тата було п’ять років, рідні та друзі.
Герой України Ярослав Марціновський з дружиною Марією та донечкою Надійкою. Facebook/Mariia Martsinovska
11 грудня 2024 року Зеленський посмертно присвоїв звання “Герой України” військовому Ярославу Марціновському.
Герої України від початку великої війни
Від початку повномасштабної війни звання “Герой України” президент Зеленський присвоїв 25 військовослужбовцям з Івано-Франківщини. З них — 17 посмертно.
Прижиттєво найвищим званням у 2022 та 2023 роках відзначили:
- командира підрозділу реактивного артилерійського дивізіону Василя Боєчка;
- капітана ДБР Віктора Шілімова;
- пілота Олександра Кукурбу (загинув через три місяці після присвоєння звання “Герой України);
- стрільця-зенітника Романа Гломбу;
- підполковника 17 окремої танкової бригади Олега Грудзевича;
- заступника командира 10 окремої гірсько-штурмової бригади Володимира Потєшкіна.
Суспільне зберігає пам’ять про Героїв України
Суспільне започаткувало рубрику “Герої України з Івано-Франківщини”, щоб розповідати історії про тих, хто віддав своє життя за нашу незалежність з 2014 року і донині. У цих відеоісторіях ми згадуємо про життєвий шлях цих воїнів, їхні подвиги та спадок, який вони залишили для майбутніх поколінь.
