Тероборонівець із Прикарпаття загинув від рашистських куль після слів: «Слава Україні!». Війна забрала життя Ігоря Мартиняка у понеділок, 6 листопада. Події тієї ночі пригадує його побратим Ігор Стельмащук на псевдо «Вінні».
Про це пише Правда.іф з посиланням на регіональне управління Сил ТРО “Захід”.
40-річний Ігор Мартиняк на псевдо «Тадей» мобілізувався до ЗСУ в перші дні повномасштабного вторгнення. Після навчань 26 квітня він вирушив на Запорізький напрямок. Служив молодшим сержантом 1 стрілецької роти 75 батальйону 102 окремої бригади Сил ТрО.
Події тієї ночі, коли російські військовослужбовці наблизились впритул до позицій хлопців, які утримував Ігор Мартиняк, із тремтінням у голосі пригадує його побратим Ігор Стельмащук на псевдо «Вінні».
«Приблизно о 22.00 на наші позиції прилетів дрон, – розповідає військовослужбовець. – Через хвилин 20 я почув вибух – подумав, що той дрон впав і вибухнув. Як з’ясувалося, до наших позицій дістались рашисти. Вони вже почали стріляти й закидати гранати в окоп. І тоді ми почали стріляти по них. Я з однієї позиції, «Тадей» – з другої…».
Коли у «Вінні» закінчились боєприпаси, він вибіг з окопів та побіг за додатковими патронами.
«Коли перебігав, вони мене помітили, – пригадує він. – Спочатку кричали мені: «Стій, не стріляй!». А потім почали стрілянину й вигукували: «Хохли, здавайтесь! Ми вас не чіпнем!». Я побіг до «Тадея» за патронами. Він мені сказав: «Давай, заряджай, а я буду стріляти!». Поки я заряджав кулі, москалі кинули гранату. Я відтягнув «Тадея». Поки він лежав, я продовжував стріляти».
Пізніше «Вінні» вибіг з окопу – росіяни помітили його та поранили в руку та живіт. А через кілька хвилин бій призупинився. Однак росіяни не відступали – стояли позаду позицій тероборонівців і спостерігали.
«Коли помітив двох рашистів неподалік, кажу: «Ігорю, там чужі», – говорить «Вінні». – «Тадей» відповів: «Ти вже мені не допоможеш. Я без ноги… Йди полем, рятуйся, друже!». Було важко, але я вийшов у поле. Знову помітив росіян неподалік. Але мене врятувала глибока вирва, що виникла внаслідок прильоту 120-мм міни. У тій ямі я заховався, тож вони мене не помітили».
Двоє росіян стояли поруч ще 15 хвилин. Після того вони повернулись до окопів і взялись зачищати їх.
«На жаль, вони знайшли там Ігоря. Я почув тільки, як він вигукнув «Слава Україні!» і три постріли… Це були останні слова в його житті…», – додав «Вінні».
