Ґетто та масові розстріли: Як у Станиславові нацисти розправлялися з євреям

27 січня Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту – пам’ятна дата, запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 р. Голокост – переслідування і масове знищення євреїв у Німеччині, на землях її союзників та окупованих нею територіях під час Другої світової війни.

Голокост був однією з найбільших катастроф у світовій історії. На території нашого міста в 1941-1943 рр. знищено, за різними підрахунками, до 100 тис. євреїв.

Євреї перебували в Станиславові від самого дня його заснування у 1662 р. Потоцькі свідомо їх тут селили, адже їхній торгівельний хист та вправність ремісників сприяли зростанню багатства міста. Єврейська громада постійно зростала. Так, на 1732 р. євреїв у Станиславові проживало 1470 осіб, у 1910 р. – 15161. Згідно з офіційно опублікованими даними перепису населення від 9 грудня 1931 р., у Станиславові мешкало 60256 осіб, з них 24823 (41,4%) євреїв, 22312 (37,2%) поляків, 11134 (18,6%) українців, 1691 (2,8%) представників інших національностей. У місті в 1930-х роках існувало 49 синагог та єврейських будинків молитви (божниць), функціонували єврейські початкові та професійні школи, одна приватна єврейська гімназія, будинки для сиріт, безпритульних, пристарілих, кілька бібліотек, два єврейські театри («SZI–AN–SKI» та ім. Гольдфадена), оркестр «Тель-Авів» та ін. Напередодні Другої світової війни, у 1939 р., чисельність єврейської громади становила 26500 осіб, йдеться на сторінці Івано-Франківський краєзнавчий музей.

У Станиславові, на відміну від Львова, більшість євреїв, що тут проживали чи були сюди зігнані, розстріляли на місці, а не відправляли в концентраційні табори. Імовірно, причиною такої винятковості є Ганс Крюґер, який прославився своєю жорстокістю у винищенні євреїв та інших жителів міста.

У Станиславові було два єврейських цвинтарі. Перший, на «окопиську», найдавніший у місті єврейський цвинтар біля Тисменицької дороги. Він проіснував майже три століття, будучи закритим у 1957 р. та зруйнованим на початку 1960-х рр. На його місці збудували перший у місті широкоформатний кінотеатр «Космос» і житлові будинки. Новий єврейський цвинтар був створений у 1926 р., на якому власне і знищувалися євреї Станиславова (зараз він розташований за міським озером).

Для ґетто було виділено п’яту частину міста, в районі сучасних вулиць Мазепи, Короля Данила, Ленкавського та Бельведерської. У запропонованих гестапо межах майбутнього гетто не могла розміститися існуюча на той момент кількість євреїв – 27 500 осіб. Це стало нібито однією з причин потреби скоротити їх кількість. 12 жовтня 1941 р., в день єврейського нового року Гошанна Раба, відбувся наймасовіший їх розстріл. Тоді на єврейському цвинтарі було розстріляно, за різними джерелами, від 6 до 12 тис. осіб. Євреям, які вижили, дозволили з 13 жовтня до середини грудня 1941 р. заселяти звільнене арійцями під гетто житло. 20 грудня 1941 р. оголосили про створення гетто – єврейського кварталу, відмежованого від решти міста. У гетто був сильний голод, харчів не вистачало. За спробу без дозволу перевезти на його територію їжу протягом травня-червня 1942 р. розстріляно 400-500 осіб.

Одна з найбільших екзекуцій була відплатою за те, що один з євреїв побив українського поліцая і вилив йому в лице мідний купорос. Як помсту 24 серпня 1942 р. було розстріляно та спалено біля 1200 євреїв. Двадцять членів єврейської служби порядку було повішено на ліхтарях уздовж вулиці Бельведерської (по двоє на одному). Їхні трупи не дозволяли знімати три дні. Як зазначає дослідниця Л. Соловка, «остання масова акція в гетто відбулася на площі Вандлера 12 вересня 1942 р., під час якої було замучено біля 2 тисяч осіб і вивезено біля 5 тисяч у Белжець».

Успішний наступ Червоної армії в 1943 р. зумовили пришвидшення розправи нацистів над євреями.
23 лютого 1943 р. офіційно ліквідовано гетто в Станиславові. Тоді Станіслав проголосили юденфрай – по місту висіли оголошення, що «Станіслав очищений від євреїв».

На фото: Євреї з гетто Станіслава на примусових роботах в місті.