Місцеві вибори: головні факти, проблеми і загрози. Пише Главком.
Добігає кінця фінальний етап кампанії місцевих виборів. Голосування, попри різні прогнози, відбудеться у запланований день – 25 жовтня.
Ці вибори відбуваються за новою заплутаною системою, в якій не до кінця розбираються ані виборці, ані кандидати в депутати місцевих рад, ані члени комісій, яким треба буде визначати переможців. Ситуація ускладнюється різким сплеском захворюваності на коронавірус в Україні.
Голова Комітету виборців Олексій Кошель розповів «Главкому» про основні особливості та тенденції виборчої кампанії, що виходить на фінішну пряму.
Основні порушення
Ми бачимо традиційні порушення, пов’язані з веденням виборчої агітації: розміщення матеріалів без вихідних даних, на зупинках громадського транспорту, на самому громадському транспорті, на приміщеннях органів державної влади чи комунальних підприємств. Зараз ми фіксуємо такі порушення в усіх регіонах України. Не виключаю, що можуть бути окремі випадки помилок рекламних агентств, друкарень, бо ми бачили приклади доклеювання вихідних даних.
Також можна казати про порушення, пов’язані із тіньовим фінансуванням виборчої кампанії, – велика кількість бордів, які розміщені на приватних будинках, транспорті тощо. Традиційно це тіньові доплати членам дільничних виборчих комісій, агітаторам, зарплата для низових ланок виборчих штабів.
Проблема номер два — підкуп. Попри те, що Виборчий кодекс детально визначає питання підкупу, зокрема, вказує на повну заборону роздачі продуктів харчування і спиртних напоїв, ми бачимо факти, коли виборцям пропонують алкогольні напої під час організації різноманітних свят, партії і кандидати пригощають виборців, організовують дитячі свята. Причому роблять це публічно і навіть не приховують цієї інформації. От на сайті Партії Шарія дослівно сказано, що «шарійці» пригощали солодкою ватою і організовували дозвілля для дітей. Такі факти є масовими. Я б не сказав, що їх аномальна кількість і щось принципово відрізняється від виборів 2015 року. Але щоб викорінити підкуп, потрібно будувати міцну партійну систему, політичні партії з місцевими осередками, партії, які будуть політично відповідати за дії своїх однопартійців. А зараз ми спостерігаємо бум будівництва нових політичних партій або штучних проектів під одну виборчу кампанію.
Є проблема і прямого підкупу, які важко зафіксувати. Викрити самі мережі надзвичайно складно тому, що це старі механізми зі своєю історією, системою, сотниками, десятниками. Наприклад, голова Закарпатської ОДА Олексій Петров заявив, що в Україні розгортаються сітки по підкупу виборців. Їхні масштаби є настільки серйозними, що він навіть проводив спеціальну зустріч з керівником обласної поліції для того, щоб виявляти і протидіяти їм. Причому сітки — це технологія останніх днів виборчої кампанії, адже важливо роздати гроші в останні дні, щоб виборець не забув, хто займався такою благодійністю.
Фінансовий бік
На старті виборчої кампанії ми оцінювали її на порядок дешевшою для суб’єктів виборчого процесу, адже вибори відбуваються в умовах пандемії. Тож окремі акції та агітаційні заходи не будуть проведені. Я вважаю, що не мало б бути концертів, кампаній від дверей до дверей, зустрічей із великою кількістю виборців тощо. Але ми бачимо, що політики від таких акцій не відмовилися. Скажімо, в окремих регіонах були безпрецедентно великі концертні акції, зокрема, в Чернігівській області партія «Рідний дім» діючого мера у липні-серпні проводила концерти за участю українських зірок по кілька на тиждень. Ці концерти та інші заходи відбувалися навіть у селах, де раніше не відбувалось такої активності. Тому я думаю, що кампанія буде достатньо витратною, але зараз складно говорити про конкретні суми. Традиційно тіньова складова складає не менше 50%, і думаю, що ці вибори не будуть винятком.
Є проблема з нормою Виборчого кодексу щодо максимальної суми витрат на агітаційну продукцію. На сьогодні, якщо виходити із норм кодексу, вартість агітаційних матеріалів не може перевищувати однієї гривні двох копійок. Це означатиме, що кандидати можуть сміливо подавати позови щодо дій своїх опонентів за будь-яку чашку, блокнот, авторучку тощо. ЦВК дала досить складне роз’яснення про те, що ця сума має становити 63 гривні, але я вважаю це необґрунтованим рішенням.
Вплив адмінресурсу
У всіх регіонах напередодні виборів активізуються міські голови. Така природа влади загалом і не лише в Україні – свого часу Барака Обаму звинувачували у тому, що він активізував свою роботу і регіональні тури саме напередодні президентських виборів. Коли йдеться про роздачу продовольчих наборів від імені влади, різноманітні доплати, які офіційно фінансуються відповідно до рішень місцевої влади, де фігурує прізвище міського голови, елементи виборчої символіки кандидата чи виборчої сили, це можна розглядати виключно як прояв місцевого адміністративного ресурсу.
Дуже багато таких випадків можуть залишатися безкарними, коли йдеться про написи на зразок «ініціатива міського голови», «програма міського голови» або це відбувається за сприяння підприємства, яке чітко асоціюється з певним кандидатом. Це як ситуація з Володимиром Зеленським, який в кожному своєму ролику акцентує увагу на фразі «Україна — це ти». Це – форма нечесної агітації, але у більшості випадків довести провину буде надзвичайно складно.
Готовність комісій
Я не бачу суттєвих проблем із технічною організацією виборчого процесу, попри низку скандалів, прийняття комісіями рішень всупереч вердиктам судів тощо. Я думаю, ці скандали пов’язані із намаганням контролювати комісії і з боку партій, і з боку місцевих бізнес-груп, які в окремих регіонах включилися в процеси більш активно, аніж самі політичні партії. Вперше на виборах ми отримали фактор «партійних франшиз», коли процес висування кандидатів могли контролювати представники місцевих бізнес-груп.
Вплив коронавірусу
Залишається низка питань щодо організації виборів в умовах Covid-19, бо не профінансовані протиепідемічні заходи. Зараз вся відповідальність за пошук коштів на них покладена на місцеві бюджети, які змушені шукати їх в резервних фондах. Ніхто не знає, як наповнені ці резервні фонди, у кого є кошти, у кого немає. Немає деталізованих рекомендацій щодо кількості масок для членів виборчих комісій. Якщо виходити з рекомендацій головного санітарного лікаря Віктора Ляшка, то змінювати маски треба кожні три години. Тож в умовах, коли бюлетені можуть рахуватися добу і навіть більше, мінімальна кількість масок для одного члена комісії може становити 8–10. А якщо помножити цю кількість на пів мільйона членів дільничних комісій, то побачимо достатньо великі цифри. За грубими підрахунками, на маски, дезінфектори, щітки, рукавички, санітайзери потрібно близько 50 млн грн на день голосування, а загальні видатки на захисні елементи під час проведення кампанії мали б становити 150–200 млн грн. Тому важливо, аби держава профінансувала ці видатки.
До сьогодні залишається незрозумілою відповідь на питання, хто буде здійснювати вимірювання температури на дільницях. Хто має здійснювати вологе прибирання кожні чотири години? Члени виборчих комісій? Але у них є інші обов’язки, відповідно до Виборчого кодексу. Тому на багатьох дільницях захист членів комісії буде відбуватися за формулою «захисти себе сам» або ж в ручному режимі ці питання будуть змушені вирішувати представники влади, партій, волонтери, але не держава.
Існує побоювання, що в останні дні перед виборами є ризик використання політтехнологічних механізмів впливу на явку. Особливо в зоні ризику знаходяться ті кандидати, які розраховують на явку виборців старшої вікової групи. Достатньо поширення чуток про черговий спалах Covid-19 поблизу приміщення, де знаходиться виборча дільниця або в сусідньому під’їзді, – і цього буде достатньо, аби суттєво зменшити явку виборців цієї групи. І це не просто припущення. Так під час довиборів по 179-му окрузі на Харківщині, які відбулись у березні цього року, фактично в умовах розгортання карантину, там використовувалось дві технології. Перша — низка звернень кандидатів до президента щодо скасування виборів, а друга — поширення чуток про те, що не потрібно ходити на вибори. В результаті ми побачили явку в районі 24%, що було надзвичайно мало.
Прогноз явки
Безперечно, поширення Covid-19 позначиться на явці, не в останню чергу тому, що відсутня будь-яка роз’яснювальна кампанія з боку держави щодо нової виборчої системи, щодо специфіки голосування, а також щодо заходів безпеки. Якби виборці знали, що члени комісій перебуватимуть в масках, що черга у дільниці може бути лише на вулиці, а не в приміщенні, багато з них зрозуміли би, що похід на вибори в плані безпеки мало чим відрізняється, скажімо, від походу до супермаркету. Також не була б зайвою рекомендація виборцям взяти із собою авторучки, аби уникати контактів з іншими.
Враховуючи поширення кількості хворих на коронавірус, думаю, із впевненістю можна говорити, що явка буде менше 50%. Навіть попри спроби підвищити явку окремих електоральних груп через проведення так званого опитування.
Готовність до нової виборчої системи
Проблема не просто в неякісному Виборчому кодексі, а в тому, що він надзвичайно складно виписаний. І зараз навіть експерти мають спірні позиції у багатьох питаннях, а ще можуть бути різночитання у виборчих комісіях. Багато в чому ситуацію могли виправити зміни до виборчого законодавства, які були провалені парламентом. Ними деталізувалось питання заповнення виборчих бюлетенів. Зараз варто чекати відповідних рішень ЦВК, якими будуть намагатися заповнити ці прогалини, але, думаю, все одно це буде один з найскладніших та найскандальніших в українській історії процес підрахунку голосів. Чисто технічно буде складно порахувати окремо голоси за партії, а потім – за кандидатів від неї.
Очевидно, що частина виборців зробить помилки у трафаретному способі заповнення бюлетенів. Таким чином різниця між цифрам «один» і «сім» може бути мінімальною, що дозволить членам комісії на свій розсуд приймати рішення, за кого ж проголосував виборець. Дуже шкода, що під час прийняття Виборчого кодексу не було зроблено висновків із процесу переходу на нову виборчу систему з відкритими списками в країнах Східної Європи. Наприклад, в тій же Польщі виборці заплутались у складній виборчій системі, що призвело до спотворення результатів. У нас я побоююсь ризику сліпого голосування, коли виборець, не знаючи жодного кандидата, буде голосувати навмання. От просто за красивіше прізвище, чи стать, чи номер. Таких помилок може бути достатньо багато плюс це все посилюється дуже невдалою рекламною кампанією низки політичних партій та кандидатів, які все більше заплутують виборців.
Наприклад, у власній поштовій скриньці я знайшов п’ять листівок від різних кандидатів в міськраду, де були зазначені і номер мого округу, і номер політичної партії у списку, і номер кандидата, і точно так саме дублювалась інформація щодо кандидатів до районної і обласної рад. Я реально отримав велику кількість цифр, але не побачив детальної інформації про кандидатів, їхні біографічні дані, професійні здобутки, плани, програми, стратегії…
Взагалі незрозуміло чому, обираючи між різними формами виборчого бюлетеня, потрібно було обрати одну із найбільш невдалих. Мені подобається приклад, коли голос за кандидата є голосом за політичну партію. Це значно спрощувало б виборчі бюлетені, підхід до організації виборчого процесу тощо. Думаю, що кілька десятків відсотків виборців можуть проголосувати із помилками. Це моє особисте припущення, яке базується на тих недоліках, які мали місце під час голосування в країнах Східної Європи. До того ж опитування, ініційоване в день виборів Офісом президента, ще більше може заплутати виборців.
Павло Вуєць, «Главком»
Нагадаємо що
