Великдень, Воскресіння Христове — найдавніше християнське свято, головне свято богослужебного року, що встановлено на честь Воскресіння Ісуса Христа. Для кожного з нас це свято має цілий спектр емоцій та асоціацій. Крашанки, смачна ковбаска, домашня пасочка, печена з мамою або бабусею та, обов’язково, відвідини церкви. У кожної родини свої “ритуали” підготовки, але всі ми об’єднуємось у одному ділі – ми тішимось Воскресінню Христа. Проте, цього року звичні справи не зможуть бути здійснені через карантинні обмеження, але все ж відсвяткували Пасху хочеться. То як провести головне християнське свято, щоб бути у гармоні з душею, тілом та думками? Ми поцікавились у о. Йосафата Бойка, настоятеля Парафії Святих Кирила і Методія у Крихівцях., пише West News
Часто люди забувають про саму суть свята, їх поглинає рутина приготування, але все ж, що головне у Великодні?
Насамперед, важливо є зрозуміти, що Великдень – це свято, головними елементами якого є не вербові галузки, не пасхальний кошик, не паска і не ковбаска, а ХРИСТОС, який воскрес із мертвих. Всі інші речі є звичаями і традиціями, що супроводжують це свято, в залежності від місцевості вони різняться, але ж всі ці речі не мали би місця для існування, якби не історична подія Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа з мертвих. Тому для християнина є важливо чітко розмежувати – що головне, а що другорядне. А головне це Особа Ісуса Христа, це Господь, що воплотився, жив на землі, проповідував про Царство Боже, навертав людей, добровільно пішов на страждання і смерть задля нашого спасіння і примирення людини з Богом, і на третій день воскрес із мертвих.
Що робити, коли за період карантину немає змоги здійснити обов’язки християнина (сповідь, причастя…)?
Так, за звичайних умов ми звикли приходити до храму, хтось частіше, хтось рідко, але все ж таки, дуже багато вірних мали як закон, перед Великоднем прийти до святої сповіді, визнати гріхи у таїнстві покаяння, перепросивши Господа за свої гріхи, приступити до святого причастя, виконуючи церковну заповідь «кожного року бодай раз у пасхальному часі, сповідатися і причащатися». Сьогодні церква через своїх єпископів звільнила вірних і від цього обов’язку і від обов’язку фізичної присутності на богослужіннях (бо ж за звичайних умов вірні мають святий обов’язок брати участь у недільних та святкових богослужіннях, виконуючи вже Божу, а не просто церковну заповідь «Пам’ятай день святий святкувати». Таким чином, сьогодні вірні через карантин змушені залишатися у своїх домівках і брати участь у богослужіннях та молитвах онлайн з різних храмів нашої церкви. Великодню сповідь перенесено на час після карантину, а щодо причастя, то наша церква закликає вірних духовним способом єднатися з Христом, відчуваючи жаль за вчинені гріхи і постановляти висповідатися, коли вже минеться час карантину і вірні зможуть повернутися до своїх храмів.
Чим особливий карантин і як він може змінити свідомість християн? Чого ми можемо навчитись та що зрозуміти?
Звичайно, що ця ситуація, пов’язана з пандемією для багатьох людей стала наче випробовуванням на витривалість, на зрілість, на самоконтроль, на здатність людини до здорового спілкування, на спроможність бути повноцінним членом родини, яку самі ж створили. Ця ситуація багатьох християн може навчити розрізняти що головне, а що другорядне. Коли, наприклад, почався карантин, то немало людей почали переживати за те, як і чи будуть святили «вербові галузки», як буде з пасхальними кошиками та освяченням великодніх страв, так неначе вербові галузки і пасхальні кошики були головними у цьому всьому. Великдень, свято Воскресіння Ісуса Христа буде навіть тоді, коли ми не матимемо ані галузок, ані кошиків, бо головне – щоб був з нами Христос, а він сказав, що Він з нами аж до кінця віку: «Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28,20).
Тому, цьогорічний Великдень – це немовби тест на автентичність нашої здорової віри, нашого християнства і нашої здорової належності до Церкви Христової.
Як вірянам безпечно долучитись до освячення пасхальних кошиків, як безпечно провести Великдень?
Останніми часами ми отримували багато різноманітних приписів, рекомендацій і порад, як з боку державних органів, так і зі сторони церкви. У храмах богослужіння відбуваються чи то при закритих чи при відкритих храмах. Оскільки вони відбуваються в онлайн трансляціях, то значить, що вони є у храмах, звідки транслюються. Вірних ми закликаємо залишатися вдома і молитися разом з нами онлайн. Усвідомлюємо, що не всі можуть собі дозволити провести якісні трансляції, однак дійсно багато священників організувалися і проводять не лише богослужіння онлайн, але і навчання, і проповіді, і лекції, свого роду навчальні тренінги. Однак, розуміємо, що є багато сіл, а можливо і міських парафій, які не мають можливості ці трансляції проводити. Щоб організувати нормальну відео-трансляцію, необхідно і нормальну техніку – відео-камери та комп’ютер і, звичайно, наявність інтернету, а це все не є дешево. Тому і не варто дивуватися, коли хтось цього не робить.
Церква закликає вірних залишатися у своїх домівках на час карантину і брати участь у богослужіннях онлайн, і відповідно після них вислуховувати молитви благословення чи то лози-верби (як у минулу неділю), чи то пасхальних кошиків (на Великдень) і відповідно покропити свяченою водою, яку наші вірні мають у своїх домівках від Йорданських свят. Ті ж, які прийдуть до храму на освячення, повинні дотриматися дистанції 2 метрів один від одного і мати захисні маски, і не скупчуватися, а після освячення йти відразу до своїх домівок. Мені дуже сподобалося пояснення-рекомендації, які дало Міністерство культури, молоді та спорту щодо поведінки у цій ситуації: досить виважено і з розумінням до всіх сторін:
«З надзвичайною відповідальністю та застосуванням всіх засобів безпеки слід підійти до організації освячень пасок та інших продуктів пасхального кошика, що є обов’язковим елементом пасхальних урочистостей. При цьому у всіх випадках слід уникати скупчення вірян:
– у сільській місцевості такі освячення можна організувати, запропонувавши священнослужителям освячувати пасхальні кошики при кожному подвір’ї: при цьому господарі мають знаходитися на безпечній відстані – 1.5-2 м. від особи, яка проводить обряд;
– у містах варто убезпечити процес освячень або через попереднє здійснення цього обряду у пекарнях (закладах торгівлі), або через налагодження процесу індивідуального освячення пасок (при храмі чи біля помешкань за умов, що віряни знаходитимуться на безпечній відстані один від одного) протягом щонайменше двох днів – у суботу, напередодні Свята, та протягом всієї неділі, безпосередньо у день Пасхи».
Як на мене, така позиція дуже врівноважена і рекомендації дані на «холодний розум» без упереджень. Ми ж у парафії також зазняли два відео-ролики – один для освячення лози-верби та інший для освячення великодніх кошиків. Ці відео-ролики з молитвами-освяченнями є завантажені у мережі Ютуб і вірні зможуть помолитися і відповідно, після вислуханих богослужінь, отримати благословення.
Чи, на Вашу думку, пандемія коронавірусу не є випадковою? Можливо – це знак Господа? Як нам потрібно діяти у цій ситуації?
На сьогоднішній час вже є так багато різних думок, що дуже непросто розібратися у цій ситуації. Звичайно, дуже важливо є прислухатися до спеціалістів у кожній сфері і до певної міри довіряти, однак треба інформацію читати, перевіряти джерела, аналізувати і порівнювати. Ми дорослі люди і кожен може мати свою думку, але щодо цієї ситуації, мені здається, ми будемо мати об’єктивну думку, лише після кількох, а може і кількох десятків років. Як віруюча людина, я розумію, що все у світі відбувається або з Божої волі, або ж з Божого допуску. Щодо волі Божої, то ми маємо чітку і ясну позицію зі Святого письма: «Це ж саме воля Божа: святість ваша» (1 Сол 4,3), тобто Бог хоче, щоб ми жили свято, тобто по-людськи, поважаючи один одного і по-божому, виконуючи десять божих заповідей. Щодо допуску Божого справа є така: Бог сотворив людину і дав їй розум і свобідну волю і не перечить їй, якщо людина хоче заподіяти якесь зло, бо Бог не йде проти волі людини, хоч може дуже просто зупинити все на світі. Так, наприклад, війни у світі є плодом злих людей, які хочуть воювати і творити зло, вбиваючи людей за загарбуючи території. Бог це допускає. А чому? Часто ми не маємо на це відповіді. Чому Бог допускає зараз цю ситуацію з коронавірусом, яка зупинила світ і зламала плани багатьох людей? Ми не знаємо до кінця причини, але точно, щоб людина не думала, що вона все «рішає» і всім керує. Сучасна людина у своїй самовпевненості та засліпленому гордістю життю, доходить до абсурду – зневажає людей, ображає і принижує, використовує і наживається на них, придумує різні корупційні схеми, знищує природу, вирубуючи ліси та засмічуючи навколишнє середовище, одним словом думає, що вона стала «богом». Можливо, Господь Бог таким чином трошки зупиняє людину, щоб привести її до навернення, до зміни способу мислення, до зміни стилю життя, до зміни ставлення до інших людей, одним словом – трошки людину «приземлити»?
Як віруючі люди, ми повинні «молитися» і «чувати» – робити те, що маємо робити, дотримуватися розумних карантинних приписів, шанувати один одного, допомагати потребуючим, а не роздувати і не поширювати нездорової паніки, як робить певна категорія людей, які днями сидять в інтернеті і є «супер-спеціалістами» у всіх сферах, мають відповіді на всі запитання і стають порадниками на всі випадки життя. Однак дуже часто ці самі люди, які критикують всіх і все, радять всім, однак собі вдома, на балконі чи біля свого будинку не можуть зробити елементарного порядку.
Тому я радив би у цій ситуації – старатися дотримуватися всіх приписів карантину, не витрачати час, а користати його, щоб читати якусь добру книгу, наприклад Біблію, зробити порядки у своїх домівках, дезінфікуючи всі приміщення і звільнившись від всякого непотребу, знайти час, щоб більше спілкуватися зі своїми домашніми і звичайно, знайти час на спілкування з Богом, на молитву.
Не можна панікувати, а треба примирюватися з Богом і ближніми і старатися бути добрими людьми. Живіть і творіть добро.
