Її світлина стала обличчям Гуцульщини. Але ніхто не знав імені “гуцулки з люлькою”. Суспільне Карпати дізналося, як місцевим краєзнавцям вдалося ідентифікувати жінку за фотографією та віднайти її нащадків.
Фото, яке прославило гуцулів у Парижі
У 1920 році до Верховини приїхав військовий фотограф Микола Сеньковський. Він почав фотографувати портрети “Гуцульські типи”. Світлини митець часто продавав. Якось йому вдалося зазняти “Стару гуцулку” — так назвав роботу автор. У 1931 році світлину відзначили на Міжнародній європейській фотовиставці в Парижі — гран-прі фестивалю.
Так з’явилося фото, яке не тільки прославило Сеньковського, але й Гуцульщину. А підпис “Стара гуцулка” — таємниця, яку розгадували сучасні науковці.
Фотохудожник Микола Сеньковський
До речі, місцеві кажуть, за цю роботу він зумів купити особняк на Верховинщині, там й одружився.
Чукутиха і легенди про неї
З того часу гуцули зберігали поштівку зі старою гуцулкою, як оберіг, каже краєзнавець Іван Зеленчук. Науковець зайнявся пошуками справжнього імені Чукутихи, але здебільшого знаходив легенди про неї.
Краєзнавець Іван Зеленчук
“Перше, що розповідають про Чукутиху, вона навіть у сто років була красивою. Старість її обличчя оминула. І в людей були листівки з нею. Чому Чукутиха? Бо на Гуцульщині є такий звичай, якщо вийшла заміж за Дмитра, то Дмитриха. А вона вийшла заміж за Чукута — таке прізвище. І стала Чукутиха”, — розповідає Іван Зеленчук.
Друга легенда така, що її наймали співати на весіллі. Казали, та Чукутиха три дні співала та й два рази одне й те ж не заспіває. Жінка знала багато автентичних співанок, а часом і сама придумувала.
“І третє, що поширювалося, багато людей зберігали поштову листівку з нею як образочок. Таке — як сакралізація”, — каже краєзнавець.
“Будьте здорові, а чи знаєте, хто така Чукутиха?”
Іван із сином Ярославом шукали інформацію про Чукутиху у горах. Ходили з хати до хати та розпитували. Для науковців уже звичною фразою стала: “Будьте здорові, а чи знаєте ви, з якого села Чукутиха?”.
Краєзнавець Іван Зеленчук
“І одного разу таки почули відповідь: “Як не знаю, та я був у сьомому класі, як був похорон”, — сказав один чоловік. Ми почали сумніватися, але він нам підтвердив, що є його ровесник з 1923 року, який теж її пам’ятає”, — каже Іван Зеленчук.
Тоді вирушили в архів і знайшли точні дані, що “стара гуцулка” — Марія Кречунєк, по чоловіку — Полєк. І дізналися, що жила вона у Ясенові Горішньому.
“Родзинка” баби Чукутихи та її правнук
Через ниточку історії вдалося віднайти правнука Чукутихи. У селі Рівня Верховинського району живе Микола Максим’юк.
До 2012 Микола не знав, що Чукутиха його прабабця:
“Мама розповідала, що була прабабка, яка гарно співала. І це правда, бо моя мама співала в церковному хорі, а я — працівник культури — маю народний аматорський колектив дримбарів і встановили навіть рекорд гри на дримбі”.
“Гени бабки не пропали. Вона нам передала оту особливість, яку ми продовжуємо”, — каже Микола Максим’юк.
Мама Миколи Максим’юка — Василина
Творчу професію обрав і син Миколи — Анатолій. Він — актор і уже відзнявся у фільмі “Східняк”.
Музей Марії Кречунєк “Чукутихи”
Сам Микола Максим’юк зібрав усе, що зумів віднайти про Чукутиху, та створив музей. Там зберігає й записи співанок відомої прабабці. А ще каже, що Чукутиха до старості виглядала красиво, носила ошатний одяг і робила зачіску. Досі серед гуцулів можна почути:
“А шо ти так вивбираласи єк Чукутиха?” або “Так дуже люб’їтси єк Чукут из Чукутихов”. Остання приповідка з’явилася, бо подружжя Чукутів прожило разом 50 років. Вони жили душа в душу та виховали п’ятеро дітей.
“А шо ти так си розспівала єк Чукутиха?”
Якщо придивитися на її фото, то побачите, що “стара гуцулка” носила кучері. Так ось, у свої 80-90 вона намотувала волосся на гарячий цвях і робила так завивку. Така незвична процедура, але красивою вона хотіла бути завжди. До речі, ображалася, коли звертали увагу на її вік, каже правнук Микола.
Суспільне Карпати
“Коли хтось з дітей підбігав і казав: “Молодичко, ану заспівайте нам шось”, — то вона із радістю співала, а коли їй казали: “Бабочко, ану заспівайте нам шош файне”, — то вона розверталася і йшла геть”, — говорить Микола Максим’юк.
Прожила Марі Кречунєк близько ста років. І померла у 30 роках минулого століття. На старому кладовищі досі збереглася її могила.
А в 2012 році у пам’ять Марії Кречунєк на Верховинщині започаткували фестиваль гуцульської співанки.
Також Суспільне Карпати запустило подкаст “Про Пракорені” про пошуки своїх предків. Перший епізод про віднайдення родичів Чукутихи. Розмову з її правнуком можна прослухати на SoundCloud та інших платформах.
