Новий туристичний маршрут підійде для тих, хто хоче відкрити для себе сирну культуру, тих, хто любить сир, і тих, хто його просто обожнює.Українські Карпати мають багато місць і маршрутів, котрі ваблять туристів із усього світу.
І хоча цікавих турів і локацій там чимало, дотепер цей регіон не був знаменитою точкою для гастротуризму. Хоча Карпати мають чим дивувати гурманів, пише Ратуша з посиланням на НВ.
Про проєкт
У 2020 році Гуцульська коровяча бриндза та Гуцульська овеча бриндзя отримали статус продуктів із Географічним зазначенням. Цей статус ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та має певні особливості приготування та смаку. Така позначка автоматично додає ціни продукту та свідчить про його якість і унікальність не тільки в Україні, але й у ЄС.
Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів (м. Рахів) стала управителем Гуцульської овечої бриндзі. Такий сир готується зі 100% цільного овечого молока за традиційною технологією виробництва ще XV століття, а вівці випасаються строго вище 700 м над рівнем моря і їдять тільки свіжі трави.
Асоціація карпатських ватагів (смт. Верховина) закріпила географічне зазначення Гуцульської коров’ячої бриндзи. Умови виготовлення ті ж самі, що й у овечого сиру, хоча технологія коров’ячого дещо молодша — з ХІХ століття.
Маршрут Гуцульські сирні плаї — це наразі унікальний для України проєкт, котрий поєднує туризм, гастрономію та культуру. За прикладом французької Дороги сирів Савойї український маршрут об’єднує локації полонинських господарств, які є сертифікованими виробниками перших українських сирів з географічним зазначенням. До кінця року на карті маршруту буде щонайменше 13 локацій в Івано-Франківській і Закарпатській областях, а весь проєкт розвивається за підтримки Українського культурного фонду та Державного агентства розвитку туризму.
Про туристичні маршрути
НВ відвідав Гуцульські сирні плаї разом із Travel Press Club.
«Моментами буде підкидати, моментами хилити, моментами і те, і те. Чим вище, тим веселіше. Якщо бачите в кабіні, шо я рукою закрив очі, значить мені страшно, ви теж закривайте, воно помагає. І якщо раптом ви хочете зіпсувати мені 10-ти річну статистику, а в мене в машині не укачує, тут тільки сивіють, є кнопка виклику водія. Один довгий натиск — швидка зупинка, а якщо два швидких — їдемо швидше», — попередив пан Віталій, гід і водій ГАЗу, машини, котра екстремально, але майстерно піднімається високо на полонини.
Як ви могли зрозуміти, атракції починаються ще до підйому на полонину: якщо ГАЗом — з такого попередження, якщо пішки — з інструкції про поводження в лісі з ведмедем, яка покликана радше розсмішити групу, ніж підготувати (якщо ніхто не збирається всерйоз ставитися до поради зробити крок в бік, щоб не стояти в калюжі, котра виникла під тобою після погляду на ведмедя).
Підійматися на полонину пішки (принаймні частково) на думку гідів досить важливо, адже тоді з’являється п’янке відчуття підкорення вершини. Та й дегустаційний набір на полонині смакує значно краще після 30 хвилин ходьби горами, на висоті 1200 м (полонина Кринта).
Дегустаційний набір на полонинах дуже подібний, хоча, звісно, кожен ватаг (той, хто керує господарством на полонині) має свої маленькі секрети приготування сиру, а тому від локації до локації він буде відрізнятися. На столи традиційно ставлять три види сиру: вурду (варений сир подібний до рикоти), будз і похідну від нього бриндзу — а також домашній хліб, самогон (53°) та часто сало й мед.
Локації Гуцульських сирних плаїв переважно сезонні, адже худоба випасається в горах з кінця травня до кінця вересня, водночас на полонинах виготовляється сир. У сезон окрім низки дегустацій гастротуристів чекатиме ще кілька не менш вражаючих атракцій: овечки й корови, що гуляють горами, майстер-клас із виготовлення сиру від ватага, традиційні історії гідів із розряду гуцульської гумористичної фантастики та безлімітна кількість краєвидів Карпат.
Однак певні локації можна відвідати і не в традиційний сезон, отримуючи не менше вражень.Не залежно від сезону в Рахові можна відвідати Музей бриндзі, де пані Ольга розповідає про технологію виробництва бриндзі, пропонує відправити фірмові листівки будь-куди та пропонує подивитися на полонини та виробництво через vr-окуляри та доповнену реальність через маску інстаграму.
Ще одна не менш цікава локація — Етнографічний музей старожитностей у селі Криворівня, де кандидат історичних наук Ярослав Зеленчук демонструє відвідувачам власну вагому колекцію старожитностей різних періодів та епох. Найбільше експонатів стосується Другої світової війни, однак справді дуже вагомою є колекція фотографій, де можна побачити, як більшість експонатів використовували гуцули минулого століття.
Недалеко від музею розташована й остання хата-ґражда, де дотепер живуть і працюють люди. Хата-ґражда — це комплекс житлового будинку і господарських будівель. Раніше їх було багато, але наразі більшість із них функціонують як музеї. На горі Ігрець сім’я у п’ятому поколінні виробляє сир і частує туристів справжнім гуцульським баношем.
У Верховині можна відвідати також дегустаційний зал сиру Копальня бриндзи, котрою опікується наймолодший ватаг у регіоні. Там можна спробувати та придбати не тільки традиційні вурду, будз і бриндзу, але й тверді сири витримані по 2 місяці – Каччота, Гауда, копчений сир, свіжий сир, полонинське сало, сир косичку, витриману річну бриндзу та, скоро, вишуканий сир із пліснявою. А якщо потоваришувати з хазяями, вони можуть навіть показати відео традиційного гуцульського весілля.
Локації маршруту можна впізнати за спеціальним ознакуванням — логотипом Гуцульські сирні плаї. Така табличка — це своєрідний знак якості. Також до кожної локації маршруту встановлять уніфіковані вказівники, щоб відвідувачам було простіше їх знайти. Для зручності, інформацію про кожну локацію маршруту зберуть у путівнику — там буде описана туристична пропозиція кожної локації та контактні дані. Путівник зараз у роботі, його представлять вже цієї осені. Паралельно готують сайт з такою ж інформацією. Також в основних дестинаціях маршруту будуть розміщені карти-схеми.
