З початку минулого тижня в Івано-Франківському національному медичному університеті для студентів, які перебувають на картині, розпочалося онлайн-тестування. Хто його не пройде, тому доведеться відпрацьовувати уже по завершенні карантину, пише ГК.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
За словами першої проректорки ІФНМУ професорки Ганни Ерстенюк, карантин поставив перед університетом багато завдань, але професорсько-викладацький склад був готовий до цього виклику.
«Ми були готові, адже в університеті широко впроваджуються хмарні технології, — говорить Ганна Ерстенюк. — Це дозволяє студентам і викладачам мати доступ до електронних ресурсів, які підготували кафедри».
У віртуальній хмарі ІФНМУ розміщені календарно-тематичні плани, навчально-методичне забезпечення, розширений перелік тестів, як навчальних, так і контролюючих. Таким чином студент може оволодіти матеріалом і потім пройти тестування, отримати відповідну оцінку. Також в університеті широко використовуються методи інтерактивного, змішаного навчання, яке відбувається і за звичайних умов.
«Зараз кафедри активніше працюють зі студентами, ведеться жваве спілкування, відбуваються онлайн-консультації тощо, — продовжує Ганна Ерстенюк. — Окрім того, викладачі ІФНМУ створили моделі так званих віртуальних пацієнтів, і студенти можуть пройти частину заволодіння практичними навичками. Однак, більша частина практичних навичок, їхнє оцінювання так само, як і підсумкові модульні контролі будуть відбуватися після закінчення карантину».
Найважче вчитися дистанційно першокурсникам, адже для них це лише другий семестр у вищій освіті. «Їм як нікому потрібна допомога», — кажуть студенти старших курсів, до яких першокурсники звертаються по допомогу.
«Нам вже легше в принципі, але, чесно кажучи, трохи нудно, — зізнається п’ятикурсниця Марія Мартинець. — Читаю методички, пишу конспекти, не вистачає хіба що практичних занять».
Як зазначають студенти, є нюанси з онлайн-тестуванням. Але коли щось йде не так, вони «бомбардують» кафедри повідомленнями у спеціально створених групах, і так намагаються вирішити недоліки чи непорозуміння.
«Взагалі могли б бути дистанційні пари в скайпі або через інші ресурси з викладачем, тоді б можна було щось обговорити, бо тестування — це такий собі метод оцінки», — ділиться своїми думками Марія Мартинець.
У вільний від навчання час Марія читає книжки, вчить іспанську, робить розтяжки, щоб сісти на шпагат і дивиться фільми. Громадський активізм, який був частиною докарантинного студентського життя дівчини теж перейшов в онлайн. «Наші зустрічі з активістами організації ЕМSА відбуваються через платформу Zoom, — розповідає Марія. — у цьому ж режимі продовжуємо клуб з розмовної англійської. З одногрупниками теж зв’язок через онлайн-конференції».
Студент п’ятого курсу Олександр Шваб не лише вчиться, а й самостійно підтримує фізичну форму. «Зранку дивлюся, які б мали бути заняття, якщо б не було карантину, і починаю вчитися, — розповідає хлопець. — Єдине, що не подобається, це тести, бо я з ними не дуже «товаришую». Але ми якось гуртуємося в онлайні, обмінюємося матеріалами, вчимо і здаємо тести. З іншого боку, з’явилась якась ностальгія, хочеться вже побачити своїх одногрупників, скучив за парами в університеті».
Олександр є майстром спорту міжнародного класу з гирьового спорту, одним з лідерів збірної України, і зараз він намагається не втратити спортивних кондицій.
«В гирьовому спорті, якщо бодай тиждень не піднімати гирі, то можна різко втратити форму, — каже Шваб. — Маю вдома 32-кілограмову гирю, дві 24-кілограмові, також гантелі, тому щодня займаюся. Звісно, це не спортзал і не ті об’єми навантажень, але все одно намагаюся тримати себе в тонусі».
Студентка шостого курсу Ірина Попович попри навчання ще й працює в Івано-Франківській станції швидкої медичної допомоги. Вона каже, у цей напружений період персоналу дуже не просто.
«В Івано-Франківську є центральна станція швидкої на вулиці Вовчинецькій і ще три підстанції на Січових Стрільців, Мазепи та в Пасічній, — розповідає Ірина. — Завдяки волонтерській допомозі ми отримали костюми, але вони швидко рвуться, бо дуже тонка тканина. При цьому вони одноразові, а ми використовуємо їх багато разів, — зайвий рух і той «захисний костюм» порвався. Те, що немає чим добиратися на роботу — це взагалі окрема розмова… Молоді ще мають якісь зв’язки, а старшим лікарям і фельдшерам дуже складно. Кажуть, що медикам мають виділити якийсь транспорт, але то буде невідомо коли, а треба вже».
Наразі в медиків на «швидкій» є проблема з засобами захисту. Ось перелік того, що необхідно:
1. Респіратори (ступінь захисту 2 і 3).
2. Захисні окуляри.
3. Протиепідемічні костюми.
4.Пульверизатори місткістю від 3 л.
5. Кварцові (бактерицидні) лампи, бажано переносні.
6. Антисептики (на разі вони передаються з рук в руки, зовсім не індивідуальні).
7. Бактерицидні серветки.
8. Пакети для сміття.
9. Пральний порошок.
10. Рідке мило.
Терміново потрібно
– багато одноразових костюмів індивідуального захисту;
– окуляри індивідуального захисту (щільні);
– рукавички (довгі);
– бахіли (високі);
– шапочки одноразові;
– дезінфікуючі розчини;
– розхідний матеріал.
