Ветеран 95 окремої десантно-штурмової бригади Богдан Слободенюк із Хмельниччини отримав поранення обличчя 24 березня 2022 року під час боїв за село Кам’янка Ізюмського району на Харківщині. Після влучання танкового снаряда Богданові вирвало верхню та нижню щелепи. Він проходив лікування й переніс десяток операцій в Україні та Італії.
Через травми ветеран тривалий час не міг самостійно їсти, соромився свого вигляду та ходив у медичній масці. Нині йому складно жувати й рухати щелепою. 21 жовтня 2026 року в Івано-Франківську Богдана прооперувала команда пластичних і щелепно-лицевих хірургів зі США, Канади та України в межах восьмої міжнародної медичної місії «Face the Future Ukraine».
Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з ветераном до та після операції. Про бої на Харківщині, поранення та відновлення Богдана Слободенюка — у матеріалі Суспільного.
«Там такі “м’ясні” штурми були, доволі жорсткі»
Ветеран Богдан Слободенюк родом — із Хмельниччини. У 2020 році він підписав контракт із Збройними силами України та служив у 95 окремій десантно-штурмовій бригаді. Боєць пригадує бої в Харківській області навесні 2022 року.
«Там такі “м’ясні” штурми були, доволі жорсткі. Танки йшли без зупинки — як за графіком. Три штурми на день, два штурми на день, то п’ять танків, то сім. Найбільше в один момент було 20 танків на дорозі. І десь пару танчиків було ще за горбом», — пригадує Богдан Слободенюк.
Після початку повномасштабного вторгнення росіян його підрозділ передислокували на Харківщину. Там військові вони брали участь у боях за село Кам’янка Ізюмського району. 24 березня 2022 року Богдан отримав поранення обличчя.
«Пішов артобстріл, ми сховалися всі в погребі. Кажуть, що танки в селі — робіть щось. Виліз, дивлюся — все в диму. Нічого не бачив. Вирішив взяти гранатомет NLAW, закинути на плече, подивитися його в приціл, може, щось краще побачу. Висовуюся — і вже чую такий легенький звук: тум-бум — «приліт». Тобто був постріл з танка, і ударною хвилею мене кинуло на землю. Каша в голові, не розумію, що відбувається, але розумію, що зараз може бути ще один постріл, і відповз в укриття», — говорить Богдан Слободенюк.
«Вихаркував зуби свої, щоб не вдавився»
Тоді Богдану вирвало щелепу. Боєць був дизорієнтований.
«Я не відчував, я не бачив всього. Прийшов до себе, сперся об стінку, але перед цим ще вихаркував зуби свої, щоб не вдавився. Зуби, язик, може, губу, щось таке бачив, щось висить, розумів, що відбувається. Зібрався з силами, заскочив у погріб. І тут по рації вже чуємо, що евакуація. І ми ще десь кілометр піднімалися вверх, щоб зайти за крайній ряд хат, щоб нас не доставали. І в цей момент, коли вже ми бігли, то я ще чув, як нас намагалися поцілити у спину з СВД. Потім був такий десь паркан, його перестрибнув. Не знаю, де там ті сили бралися, але на адреналіні все можливо», — говорить ветеран.
Медичну допомогу Богдану Слободенюку надали у Краматорську. Згодом його доправили до лікарні імені Мечникова в Дніпрі, де провели першу операцію. Пізніше ветеран переніс ще оперативні втручання в Україні та Італії.
«Їсти було нереально, рот майже не відкривався. У якісь моменти через шприц заливав їжу. Здебільшого, коли операції, то великий період був з трубкою в носі, і все було через неї. Напевно, першу свою шоколадку я з’їв після поранення десь аж у травні. І то я її навіть їсти не міг, а просто язиком там облизував», — каже ветеран.
Нормально харчуватися Богдан зміг після того, як йому встановили тимчасові зуби.
«Але я все одно не відчуваю, коли, наприклад, суп їм. Якщо картопелька більша, я її все одно не зможу запхати, треба роздроблювати. Багато моментів буває, де тече, а я не відчуваю, їм-їм, ну і воно тече», — розповідає Богдан Слободенюк.
«Багато поглядів ловив на собі»
Чоловік розповідає, що після поранення йому довелося звикати не лише до фізичних обмежень, а й до реакції оточення. Коли він повернувся в Україну після лікування в Італії, певний час продовжував носити медичну маску, бо почувався некомфортно через зміни зовнішності.
«З самого початку, коли тривав коронавірус, у мене ще не наростили губу, була дірка, скажімо так. І багато поглядів ловив на собі. Особливо в Італії, але в Італії це було пробачливо, а коли приїхали вже в Україну, то я ще деякий час ходив у масці, бо було незручно для себе. Але потім людина привикає до всього. Зняв маску і все, я спокійно ходив», — каже Богдан Слободенюк.
Очікує народження дитини та продовжує відновлювати обличчя
Нині ветеран разом із дружиною чекає на первістка. Богдан розповідає, що консультувався з психологом щодо майбутнього батьківства.
«Коли ще проходив ВЛК, то розмовляв з психологом. Він говорив, що оскільки у тебе зараз дітей немає, а вони потім будуть, то дитина привикне до тебе такого, який ти є», — розповідає ветеран.
21 жовтня 2026 року в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні його прооперувала команда пластичних і щелепно-лицевих хірургів зі США, Канади та України в межах восьмої міжнародної медичної місії «Face the Future Ukraine». За словами керівниці місії в Україні Наталії Комашко, для Богдана Слободенюка це — друга операція в межах проєкту.
«Йому зробили повністю реконструкцію носа. В нього не було значної частини носа. Він не міг дихати. Йому реконструювали ніс, взяли хрящики додаткові із його перегородки, і він тепер і зможе дихати, і в нього не буде западати носик. Оскільки в нього була операція, під час якої йому відновлювали велику частину щелепи, зробити, на жаль, повністю так, як було до, ми не можемо. І він це знає, але йому трошечки допомогли, щоб рот трошки краще відкривався — розсікли рубець. Надіюся, ми вже йому не будемо більше нічого робити», — сказала Наталія Комашко.
