Стабільність економіки України та добробут її громадян значною мірою залежать від того, наскільки ефективною є функціонуюча в країні банківська система. І здебільшого це залежить від того, наскільки суворим є покарання за зловживання у ній, фактично за крадіжку грошей, які люди довірили тому чи іншому банку. Таких кейсів із показовими покараннями як топ-менеджерів, так і власників збанкрутілих банків зараз могли би бути десятки, але не склалося.
Пригадаймо лише одну з найрезонансніших справ у банківській сфері за останні роки. Це так звана справа «ВіЕйБі Банку», який належав вправному бізнесменові Олегу Бахматюку, пише ДТ.
У жодному разі не обвинувачую вказаних у статті осіб у тому, що вони вчинили кримінальні правопорушення чи порушили закон. Встановити це — прерогатива слідства та суду. Проте суду, який поставив би крапку в цій справі, підтвердивши винуватість названих осіб або, навпаки, відкинувши всі обвинувачення щодо них, так і не відбулося. Як поки що і не відшкодовано коштів, які з банку зникли.
У жовтні 2014 року проблемний «ВіЕйБі Банк» попросив Нацбанк України видати йому стабілізаційний кредит на 1,2 млрд грн під заставу нерухомості. Як стверджують детективи НАБУ, хоча «ВіЕйБі Банк» не надав усіх необхідних для цього документів, правління НБУ, всупереч вимогам законодавства, схвалило видачу цього кредиту своєю постановою від 10 жовтня. Сам кредитний договір НБУ підписав із «ВіЕйБі Банком» 13 жовтня.
Банк отримав стабілізаційний кредит на два роки, але вже через 40 днів, 20 листопада 2014-го, НБУ визнав його неплатоспроможним. Відтоді і по цей час коштів так і не повернуто. Місцезнаходження власника «ВіЕйБі Банку» Олега Бахматюка й ексголови правління банку Дениса Мальцева на сьогодні не встановлено. За рахунок майна, що передавалось як застава, НБУ теж не зміг відшкодувати завданих збитків, адже вартість заставного майна, за твердженням НАБУ, було завищено майже в 25 разів.
Розслідування за фактом привласнення 1,2 млрд грн коштів Національного банку Національне антикорупційне бюро розпочало 8 жовтня 2016 року в рамках кримінального провадження №12016100000001664.
У лютому 2019-го тодішній генеральний прокурор Юрій Луценко змінив підслідність у кримінальному провадженні з НАБУ на Головне слідче управління Нацполіції, слідчі якої 9 серпня закрили провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК, тобто «в зв’язку з відсутністю складу злочину». Це ж управління, за даними Центру протидії корупції, до весни 2019-го закрило ще чотири кримінальні провадження у справах «ВіЕйБі Банку», а «сто томів цих справ були затоплені в підвалі».
29 серпня 2019 року новим генпрокурором став Руслан Рябошапка. Вже у вересні він скасував постанову про закриття провадження і визнав підслідність у справі за детективами НАБУ.
У листопаді 2019-го по цій справі детективами НАБУ за погодженням із Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою до кримінальної відповідальності з боку НБУ було притягнуто колишнього першого заступника голови НБУ Олександра Писарука, ексдиректорку генерального департаменту банківського нагляду Аллу Шульгу і колишнього в.о. начальника управління НБУ по Києву та Київській області Миколу Каленського, який зараз працює членом Ради Нацбанку. Ще два підозрювані — це колишня голова наглядової ради «ВіЕйБі Банку» Наталія Василюк і ексзаступник голови правління Андрій Яцюта. А ще троє підозрюваних працюють у компаніях, пов’язаних з Бахматюком.
Одразу після цих подій Бахматюк публічно звернувся з проханням до президента Володимира Зеленського втрутитися в ситуацію. Він заявив, що Нацполіція, СБУ та Генпрокуратура за останні п’ять років «провели чимало експертиз, слідчих дій, обшуків», після чого справи щодо «ВіЕйБі Банку» було закрито, але НАБУ і нова ГПУ «працюють у рамках кон’юнктури».
При цьому повертатися в Україну, де НАБУ намагається повідомити його про підозру, Бахматюк не поспішає. «Я найматиму юристів і впевнений, що ми виграємо європейські суди», — говорить він.
Олег Бахматюк шукатиме справедливості в європейських судах і, як показали подальші події, не лише там. А от де знайдуть і чи знайдуть узагалі справедливість ті, хто втратив усі свої кошти, довірившись цим банкірам?
Ще 2016 року Нацбанк підрахував, що Олег Бахматюк винен державі, громадянам і бізнесу 37,9 млрд грн: борг його двох банків (крім «ВіЕйБі», ще й «Фінансової ініціативи») перед НБУ становив 10,9 млрд грн, перед держбанками — 5,3 млрд, перед кредиторами (на момент визнання банків неплатоспроможними) — 21,7 млрд грн.
Ця детективна історія після того, як крісло генерального прокурора України за поданням президента Володимира Зеленського зайняла Ірина Венедіктова, стала ще більш незрозумілою і викликає багато запитань.
6 квітня 2020 року Олег Бахматюк звернувся до Ірини Венедіктової з проханням втрутитися в розслідування НАБУ по справі «ВіЕйБі Банку». І майже відразу, як повідомило видання «Слово і діло», до антикорупційних органів з Офісу генпрокурора надійшов лист такого змісту: «У зв’язку з надходженням скарг та звернень прошу невідкладно у строк до 8 квітня надати матеріали кримінальних проваджень… для вивчення питання дотримання вимог чинного кримінального процесуального законодавства України».
У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі розцінили такі дії І.Венедіктової як перевищення нею своїх службових повноважень і порушення закону. Слідство по справі продовжили, і 28 травня 2020 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ВАКС) обрала запобіжний захід для підозрюваного у справі «ВіЕйБі Банку» Олега Бахматюка у вигляді тримання під вартою.
Проте вже на початку червня в ЗМІ з’явилося повідомлення про те, що Печерський районний суд міста Києва прийняв рішення, яким скасував постанову ексзаступника генпрокурора Віталія Каська про порушення кримінальної справи проти Олега Бахматюка за обвинуваченням у нецільовому використанні 1,2 млрд грн рефінансування від НБУ.
Сам Бахматюк заявив, що справа проти нього політично вмотивована і нібито «замовлена» особисто ексголовою офісу президента Андрієм Богданом. Хоча її почали розслідувати задовго до появи А.Богдана на керівній посаді в офісі президента. І розслідувало її НАБУ досить активно до того часу, поки в діяльність цього антикорупційного органу не втрутився, як стверджують антикорупціонери, з перевищенням наданих йому повноважень, Ю.Луценко.
Дещо пізніше на своїй сторінці в соціальній мережі генеральна прокурорка І.Венедіктова повідомила: «5 червня постановою Печерського районного суду м. Києва Офіс генерального прокурора зобов’язали розглянути подання про відміну постанови першого заступника генерального прокурора про відміну постанови про припинення кримінального провадження, пов’язаного з «VAB банком», та відмінити його. 24 червня повний текст постанови офіційно надійшов до Офісу генерального прокурора.25 червня генеральний прокурор виконав рішення суду, яке є остаточним та оскарженню відповідно до Конституції не підлягає».
Однак із таким дуже сумнівним рішенням генеральної прокурорки І.Венедіктової не погодилися керівники антикорупційних органів і звернулися з апеляційною скаргою на постанову судді Печерського райсуду.
8 липня 2020 року Центр протидії корупції повідомив, що цього дня питання щодо так званої справи Бахматюка розглядалося на засіданні антикорупційного комітету Верховної Ради. В повідомленні ЦПК вказано: «Генеральна прокурорка Ірина Венедіктова і жоден із представників Офісу генпрокурора не прийшли на засідання комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики, на якому депутати вивчали незаконне закриття Венедіктовою справи розкрадання 1,2 млрд грн банку «ВіЕйБі» його власником Олегом Бахматюком.
На засіданні були представники Національного антикорупційного бюро і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Вони пояснили, чому рішення Печерського райсуду, яким той зобов’язав Венедіктову скасувати постанову про відновлення справи (одним словом, закрити справу), незаконне.
По-перше, тільки Вищий антикорупційний суд має право вирішувати питання кримінальних справ, підслідних НАБУ і САП. Тому Печерський райсуд грубо вийшов за межі своїх повноважень, а Венедіктова могла не виконувати незаконного рішення.
По-друге, рішення Печерського районного суду оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, про що Венедіктовій було достеменно відомо. Так, у рішенні Печерського суду вказано, що воно не підлягає оскарженню, чим і виправдовувалася Венедіктова. Проте у САП навели рішення Верховного суду від 2017 і 2018 років, у яких вказано, що незаконні рішення судів можуть бути оскаржені.
По-третє, адвокати Бахматюка спочатку сім разів зверталися до Печерського районного суду, аби там зобов’язали закрити справу, але їм відмовляли. І тільки одіозний суддя Підпалий під час восьмого звернення ухвалив незаконне рішення».
Схоже, після зміни генерального прокурора і призначення на цю посаду Ірини Венедіктової органи прокуратури починають кардинально змінювати і сам підхід до боротьби зі злочинністю. Тепер будь-який суддя районного суду може, як стверджує пані І.Венедіктова, винести постанову, якою звести нанівець багаторічну працю слідчих і прокурорів з розкриття будь-якого резонансного злочину, яким завдано збитків на мільярди гривень, а то й доларів. І оскаржувати це «остаточне» рішення районного судді не має права ніхто!
Хоч би яким було остаточне рішення по цій справі, думаю, читачі вже зрозуміли, що з розкраданнями в державі і з корупцією за президентства Володимира Зеленського ніхто не боротиметься, оскільки Венедіктова — це лише інструмент у його руках. Казка для виборців закінчилася в день його обрання на посаду.
Автор: Василь Білецький, “Дзеркало тижня”
