Волонтер Дмитро Малкович із села Вижній Березів, що на Косівщині, каже, що після повномасштабного вторгнення РФ в Україну роботи у нього і побратимів значно побільшало — тепер допомагають воїнам у посиленому режимі. Однак чоловік запевняє: у правильності й важливості своєї місії сумнівів не має, зайвих питань собі не ставить, адже зараз усі мають гуртуватися і працювати на перемогу.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Про допомогу бійцям на передовій і цивільним з деокупованих міст, неминучість великої війни з росіянами та як змінилися українці після 24 лютого, волонтер розповів кореспондентові Суспільного.
Першу частину розмови із Дмитром Малковичем про найзапекліші моменти Революції Гідності, викрадення протестувальників з лікарень, бойову травму, волонтерський рух на Косівщині і незламність українського повстанського духу журналісти записали 22 лютого.
“Український народ — довготерпеливий. Але потім, коли його доводять до “точки кипіння”, то нема такої нації у світі, щоб так згуртовувалася у лихоліття і воювала. Ми можемо сваритися, але коли треба воювати, то ми за все забуваємо і стаємо на оборону”, — каже Дмитро Малкович.
З останньої великої поїздки лінією фронту він повернувся 7 травня.
“Якби там не було наших воїнів в усі ті роки, то росіяни вже були б тут. Коли поїду туди, на Схід, подивлюся на ту ситуацію, на їхні очі чесні-чесні й без фальшу, думаю: “Ну чекай, вони ж — тут, а я — вдома, де ніхто не стріляє, не літає нічого”. І стаю, і далі роблю. Треба, то треба”, — говорить волонтер.
Нині Дмитро разом зі ще кількома волонтерами шукають свиней, щоб потім приготувати з них тушкованки й ковбаси. Відколи почалася велика війна, у Пістині Косівського району волонтери зарізали приблизно 65 свиней.
“Ми вже перебралися на Тернопільщину, бо тут свиней нема”, — розповідає Дмитро.
Зараз Дмитро їздить винятково передовою, допомагає не лише воїнам з бойових частин, а й цивільним жителям деокупованих міст.
“Людям треба гуртуватися і розуміти, допомагати, бо хто не годує свою армію, буде годувати чужу. І хлопці дуже раді, коли до них приїжджають. Вони навіть малюночками дитячими тішаться, тому що знають: тут про них пам’ятають”, — розповідає волонтер.
Після 24 лютого, каже Дмитро, українці стали більш зібраними.
“Зараз люди конкретно зрозуміли, що дійсно — війна. Бо для мене війна триває вісім років, а люди того не відчували”, — говорить волонтер.
Чоловік переконаний, що Україна переможе.
“Ця війна потрібна була для очищення нації. А хлопці вистоять, у хлопців — бойовий дух. Вони стоятимуть до перемоги”, — запевняє Дмитро Малкович.
