Місяць тому, в Івано-Франківському міському суді розпочався судовий процес, який ініціював відомий бізнесмен та громадський діяч Богдан Пукіш проти низки місцевих засобів масової інформації (зокрема і проти Pravda.if.ua). У своїх позовах він вимагає відшкодування моральної шкоди, яку виміряв шестизначними сумами. Складається враження, що, зазнавши невдач у бізнесі , Богдан Пукіш вирішив стати мільйонером коштом ЗМІ, пише Правда іф.
Нагадаємо, що Президент ввів санкції проти прикарпатського соратника Медведчука Богдана Пукіша
Успішний підприємець?
В Івано-Франківську Богдан Пукіш насамперед відомий своєю причетністю до банкрутства одного з найбільших підприємств міста — ВАТ “Пресмаш”, що залишило без роботи та заробітку багатьох людей. Ще у жовтні 2015 року завод був оголошений неплатоспроможним і розпочався процес банкрутства – Господарський суд Івано-Франківської області відкрив відповідне провадження, яке досі перебуває в процесі розгляду.
Як відомо з відкритих джерел, уже на той час із 180 працівників ВАТ “Пресмаш” залишилося менш, ніж половина. Людям тоді не виплатили 20 місячних зарплат, а заборгованість із невиплаченого заробітку сягнула 3,2 млн грн (близько 140 тисяч доларів за тодішнім курсом). З цього приводу вони виходили на протести до “білого будинку” і скаржилися, що ні керівник заводу, ні арбітражний керуючий не зробили нічого, щоб вивести завод з кризи.
Цікаво, що, на відміну від звичайних працівників, свою зарплату за час відсторонення від посади голови правління ВАТ “Пресмаш” Богдан Пукіш відсудив, дійшовши аж до Верховного суду. У серпні 2022 року найвища судова інстанція України частково задовольнила касаційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури, але все ж затвердила виплату бізнесменові заборгованості у розмірі 123 278,22 грн, яка виникла через вимушені прогули, викликані порушенням проти нього низки кримінальних справ.
Від керівництва колись великим підприємством, в якому цьому франківському бізнесмену, його дружині та сімейному приватному підприємству “Вестхім” належить левова частка (42,9 %) акцій, Богдана Пукіша усували двічі. Вперше це сталося під час “корпоративної війни” 2008-2009 років, коли державний пакет акцій заводу викупив новий інвестор. Франківський бізнесмен тоді звинуватив нових інвесторів у “рейдерстві” з метою “знищення заводу” та фальсифікаціях під час проведення загальних зборів. При цьому сам у процесі цієї “війни” пропонував розділити завод або взагалі ліквідувати і розпродати підприємство.
Щоб не віддавати контроль над своєю, як він, мабуть вважав, “вотчиною”, Богдан Пукіш забрав печатку підприємства, що паралізувало роботу заводу: контракти з іноземними партнерами були призупинені, виникли борги із зарплати, а виробництво різко впало. Натомість нові інвестори звинувачували Пукіша у зловживаннях, блокуванні інвестицій та доведенні заводу до кризового стану через маніпулювання коштами та майном.
Остаточне юридичне усунення Богдана Пукіша з посади голови правління “Пресмашу” відбулося через кримінальні справи в березні 2012 року. Однак звинувачення в економічних, службових та корупційних злочинах, які проти нього були висунуті, органи прокуратури не змогли довести у суді. У грудні 2014 року бізнесмен повернувся до управління підприємством, яке вже було технологічно застарілим і обтяженим боргами.
Досі Богдан Пукіш через своє підприємство “Вестхім” зберігає контроль над активами та територією “Пресмашу” (насамперед земельною ділянкою площею майже 20 га в промисловій зоні міста з підведеними комунікаціями та прокладеною залізничною гілкою) через статус головного кредитора, які дають йому легальні важелі впливу, іноді сильніші за права власника акцій.
Справа в тому, що у процедурі банкрутства всі ключові рішення приймає не директор і не збори акціонерів, а збори кредиторів. Оскільки «Вестхім» має значну суму визнаних судом вимог, Пукіш отримує вирішальну кількість голосів у комітеті. Це дозволяє йому схвалювати або блокувати план санації (відновлення) заводу та впливати на вибір арбітражного керуючого (керуючого санацією).
Як великий кредитор, він може оскаржувати в судах будь-які спроби виставити цехи чи землю заводу на аукціон, якщо умови продажу його не влаштовують. Це дозволяє роками тримати активи «замороженими», не допускаючи до них сторонніх інвесторів.
У разі продажу будь-якого майна заводу, гроші спочатку йдуть на погашення боргів кредиторів (зокрема «Вестхіму»), а акціонери отримують щось лише в останню чергу (що в реаліях «Пресмашу» майже неможливо). Це робить володіння акціями для його опонентів фактично безглуздим.
У певних юридичних схемах кредитор може спробувати забрати майно заводу в рахунок погашення боргу. Це найкоротший шлях до переоформлення цехів чи землі на свої структури без реальної оплати грошима.
Поки завод у банкрутстві, Богдан Пукіш як кредитор є «господарем становища», оскільки без його згоди неможливо ні закрити справу, ні продати активи, ні змінити стратегію виходу з кризи.
У своєму позові до ЗМІ, який почав розглядати Івано-Франківський міський суд, Богдан Пукіш, зокрема, висловив невдоволення тим, як багато років тому медіа описували події, пов’язані з корпоративною війною на “Пресмаші”, хоча й сьогодні його діяльність на доведеному до руїни підприємстві цілком може стати приводом для неупередженої критики.
Людина Медведчука?
Ще однією претензією цього відомого франківського бізнесмена до ЗМІ стало твердження про нібито недостовірність інформації щодо його причетності до місцевого осередку руху «Український вибір», яким керував державний зрадник Віктор Медведчук.
Справді, у відповіді, які бізнесмен отримав від органів державної реєстрації, йдеться про те, що “відомості про Пукiша Богдана Степановича як керівника/члена керівного органу цієї організації (осередку) – відсутні”.
Водночас у Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції України додали, що не ведуть “облік осіб, які перебувають у складі керівних органів громадських об’єднань чи є будь-якою посадовою (відповідальною) особою у громадських об’єднаннях”.
Знайти згадки про діяльність Богдана Пукіша як активіста медведчуківського “Українського вибору” у Мережі складно, оскільки більшість даних із сайту цієї організації уже давно вилучені. Але, як, мабуть, відомо Богдану Пукішу із російської класики, “рукописи не горять”, а веб-архів зберігає інформацію навіть про те, про що б хотілося забути.
Як вдалося з’ясувати, станом на 06 серпня 2013 року Богдан Пукіш був принаймні керівником ініціативної групи руху/організації «Український вибір» в Івано-Франківській області, а отже займав відповідальне становище серед місцевих “медведчукістів”. До речі, номер мобільного телефону, який вказано на сайті цієї сумнозвісної проросійської організації, збігається з номером, який Богдан Пукіш вказав у позовній заяві до ЗМІ, що виключає можливість “двійника” — з таким же іменем та прізвищем.
Як свідчить той же веб-архів Богдан Пукіш також здійснював публічну діяльність в межах руху Віктора Медведчука (організації «Український вибір»). Зокрема, у новині з назвою «Участники «Украинского выбора» в Ивано-Франковске поздравили женщин с праздником 8 Марта» містяться його фото, на одному з яких він дарує квітку якійсь перехожій.
“Вместе с цветами участники акции вручали поздравительные открытки от лидера Движения Виктора Медведчука со словами благодарности и пожеланиями здоровья, благополучия, удачи, тепла и любви», – йдеться у публікації російською мовою.
Але на підготовче судове засідання (яке відбувалося 31 березня 2026 року), ні Богдан Пукіш, а ні його представник не з’явилися. Вони також не надали жодних документів та клопотань, які б аргументували їхню відсутність, або ж прохання про відкладення судового засідання на іншу дату.
Відразу після запровадження проти нього персональних санкцій Богдан Букіш записав і оприлюднив відеозвернення, у якому висловив свою рішучу незгоду із рішеннм РНБО, та вкторе “забув” про свою причетність до руху Віктора Медведчука “Український вибір”
Треба зауважити, що 2013 року Богдан Пукіш саме перебував у статусі фігуранта кримінальних справ через його діяльність на “Пресмаші” та, очевидно, потребував серйозного покровительства та допомоги “досвідчених адвокатів”. Про юридичні подвиги Медведчука ми всі пам’ятаємо.
Виконавець оборонних підрядів
Деяким ЗМІ Богдан Пукіш також докоряє несправедливими, на його думку, згадками про причетність його підприємства “Вестхім” до виробництва неякісних мін для ЗСУ під час повномасштабного вторгнення. Хоча при цьому він підтвердив співпрацю підприємства з Павлоградський хімічний завод, керівника якого було затримано СБУ у квітні 2025 року у справі бракованих мін калібру 120 мм.
У своєму позові керівник франківського підприємства-підрядника зазначив, що у Головному управлінні технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки Міноборони повідомили про відсутність інформації щодо рекламацій на продукцію “Вестхіма”, а в самому ДП«Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» йому відповіли, що такі скарги на неякісні запчастини не надходили.
Хай там як, але чи варто публічних осіб із таким бекграундом допускати до участі в конкурсі на отримання оборонних підрядів? Питання риторичне і не містить образи честі і гідності та не підриває його ділової репутації бізнесмена.
