Музей ховає таємниці
Кімната маленька, але світла. На стінах – картини, які малював сам Твердохліб. Біля стіни на мольберті стоїть ікона, над якою зараз працюють реставратори. Це зображення знайшли на зворотньому боці знаменитої Поморянської чудотворної ікони, яку передали на реставрацію мешканці селища Поморяни на Львівщині. Під час консервації твору франківський реставратор знайшов ззаду записку польською мовою і ще один образ. У записці був рік накладання риз Поморянської ікони – 1847, а також імена столяра, священика, фундатора і маляра. Щодо іншого образу, то знавці припускають, що написали його десь у 1690 році. На іконі – Ісус Христос, а з лівого боку – сцена з усіченням голови Івана Предтечі.
За словами Валерія Твердохліба, несподівані відкриття у роботі зі старовинними творами трапляються часто.
«У нас ще багато таких прихованих таємниць і у збірках самих музеїв, – каже реставратор. – Наприклад, дуже знищену ікону святого Миколая я знайшов ще у 1990-х, коли лише почав працювати в музеї. Вона була сильно забруднена, я навіть не бачив, що на ній. Потім виявилося, що це житіє святого Миколая, зображене у клеймах. Реставрувати цей твір було дуже складно: лик був по-варварськи знищений, його просто хтось зішкрябав. Робота тривала понад два роки».
Валерій Твердохліб працював з багатьма чудотворними іконами – Липівською, Журівською, Зарваницькою… Також відновлював старовинний релікварій, на якому зображений святий Пантелеймон, покровитель воїнів. Його почали виставляти якраз у 2014 році, на самому початку війни. Зараз релікварій зберігається в ратуші, у краєзнавчому музеї, разом з мощами святих.
«Але перлина нашої колекції – це ікона дуже відомого українського живописця початку ХХ століття Модеста Сосенка «Богородиця з Ісусом», – розповідає Валерій. – Ми знайшли її на горищі в ратуші, у запасниках, на початку двотисячних. Вона теж була дуже забруднена, ми навіть спочатку не знали, що це за автор. Потім цю ікону я презентував на міжнародній конференції в Києві. Також вона була на виставці у Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові, коли була річниця з дня народження Сосенка».
Краще не доробити
За словами Валерія Твердохліба, реставрація – робота кропітка, серйозна і мало-оплачувана. Кошторис залежить від витраченого часу і складності, але якщо замовлення державне, то музей додатково нічого не платить, лише зарплату. А приватні колекціонери приносять твори дуже рідко, бо інколи й реставрація може коштувати більше, ніж сам твір.
«Реставрація починається з вивчення технології самого твору, в якому він стані, наскільки пошкоджений, – говорить Твердохліб. – Усе залежить від того, чи потрібна лише консервація, чи ще й реконструкція. Якщо ікона намальована на дошці – тут свої загрози, адже дерево – природний матеріал. Дошки можуть деформуватися, їх може точити жук, вони можуть мати різні степені забруднення».
На кожну ікону складають реставраційний паспорт, де зазначають особливості твору. Перед реставрацією ще досліджують – проводять хімічні, ентимологічні та мікологічні аналізи. Потім досліджують в ультрафіолетовій чи інфрачервоній зйомці, під рентгеном, особливо, коли видно, що ікона перемальована. Деякі з процедур роблять у Франківську, але в основному возять до Львова.
Читайте: Весна буде французькою. Де франківці зможуть відчути атмосферу Парижа
«Ми стикаємося із жахливими речами: люди приносять перемальовані образи. А при теперішніх технологіях хімічних акрилових фарб для старовинного твору це – катастрофа, – обурюється художник. – Основний принцип реставрації – не зашкодь. Ти маєш розуміти, що працюєш з пам’яткою історичного значення і не можеш робити речі, які здатні пошкодити твір. Якщо почав чистити руку і, наприклад, стер один палець, то його вже ніхто не поверне! Тому краще щось не доробити, ніж переробити».
Скарби рятують разом
Уже 10 років у Франківську діє проект «Врятуймо скарби разом!», який започаткував Валерій Твердохліб. Його мета – привернути увагу до проблеми збереження сакральних пам’яток та їхня популяризація. Для фінансування намагаються залучати меценатів, допомогу таких самих небайдужих, шукають гранти. Спершу долучилися церковні ієрархи, потім – місцеві активісти. З того часу реставрували понад 100 творів, видали не один альбом, а цьогоріч планують організувати виставку, де покажуть нові відреставровані ікони та скульптури.
«Збереження творів – велика проблема в Україні. Ти можеш гарно відреставрувати ікону, але доглядати за нею мусять інші. Для цього у музеях мали б бути якісні фондові приміщення з датчиками температури й вологості, спеціальними апаратами», – говорить Валерій Твердохліб.
Читайте: У театрі навчають людяності. Як у Франківську діти від 6 до 16 відвідують театральну майстерню (ФОТО)
Не менша проблема – брак професійних реставраторів. Адже у нас ця робота не вважається престижною через те, що за неї мало платять. Приміщення музейних майстерень малі, відновлювати там серйозні твори дуже важко. Тому в реставрації залишаються лише справді віддані справі. Бо в роботі з іконами є зв’язок між реставратором і твором.
«В іконописі ти маєш контакт з іконою і не можеш ставитися до неї просто як до предмета. Вона впливає на тебе», – говорить Валерій Твердохліб.
