В Україні – понад 60 тисяч дітей, які позбавлені батьківської опіки. З них – близько дев’яти тисяч – сироти, або були вилучені з родин за час повномасштабної війни.
Всі вони мріють про повноцінну сім`ю та батьківську любов і турботу, пише Правда.іф з посиланням на Подробиці.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Чи змінилася під час війни процедура усиновлення та створення прийомних сімей? Та наскільки активно нині українці приймають таких дітей у свої родини? Розбиралася Жанна Дутчак.
Це Вікторія, їй майже 17. В серпні виповнюється 17. І вона у нас у сімʼї два з половиною роки. Наступний у нас був Давид, йому зараз 12 і він майже два роки в родині.
Наталя знайомить зі своєю великою родиною. В неї п’ятеро дітей, і всі прийомні. Вже більше року родина живе в евакуації в Івано-Франківську. Їх рідне місто Оріхів – за п’ятдесят кілометрів від Запоріжжя – росіяни нещадно обстрілюють.
Наталя Дмитрієва, прийомна мама:
Воно знаходиться в 5-7 кілометрах від окупованої території. Найближче село Нестерянка – воно вже окуповане. Зараз місто розбите на 80 відсотків. Жодної школи нема цілої, нема жодного дитячого садочку, ні аптеки, ні лікарні.
Наталя розповідає: першу дитину взяла на виховання із дитячого будинку десять років тому.
Наталя Дмитрієва, прийомна мама:
В мене своїх дітей нема, і тому я вирішила чому б якісь дитині не подарувати сім’ю, не подарувати тепло, домашній очаг і таким чином в мене появилася перша дитина. Дитині було 10 років. Дівчинку звати Женічка.
Того ж року Наталі запропонували взяти ще одну дівчинку… Так у неї з’явилася друга донька-підліток – Каріна. Відтоді сім’я поповнювалась ще тричі. Нині Наталя – багатодітна мама, сама виховує прийомних дітей. Найстарша Женя – зараз вже живе окремо.
Наталя Дмитрієва, прийомна мама:
Я їх люблю не менше ніж мами люблять своїх дітей. Мені здається, що всі мої діти навіть трішки схожі на мене (сміється) є таке, так? І мені це дуже приємно.
І в кожної дитини – своя непроста історія. Вони були позбавлені батьківського піклування. Опинилися в дитячому будинку. Та які би не були там хороші умови, замінити повноцінну сім’ю, впевнена жінка, жоден заклад ніколи не зможе.
Наталя Дмитрієва, прийомна мама:
Всі діти хочуть любові, всі діти хочуть сімʼї, всі діти хочуть батьків, і всі діти хочуть, аби вони були потрібні. Тому що інтернатна система – це система, яка б вона не була.
Вікторія, прийомна донька Наталії:
Я не кажу, що в притулку погано, але в сімʼї набаго краще. Тому що це дім, притулок – це притулок, а коли ти йдеш зі школи додому і ти розумієш, що ти прийдеш і тебе там чекають як дитину, а не як роботу. Тебе чекають як дитину, тебе обнімуть.
Наталя змогла подарувати дітям материнську любов і турботу. Нині вони одна велика дружня родина.
Наталя Дмитрієва, прийомна мама:
Коли в школу приходиш, мої діти дуже сильно переживають, аби їм не казали, що прийомна мама. Вони завжди кажуть – ми ж рідненькі твої. Я кажу – звісно. Ви мої ріднесенькі.
Зараз родина готується до чергового поповнення. Взяти ще одного братика або сестричку попросили самі діти, каже жінка.
Вікторія, прийомна донька Наталії:
Є діти, яким потрібне батьківське піклування, любов. І їм теж треба мама, і вони теж хочуть відчути любов, сімʼю, турботу. Зараз війна, батьки помирають, діти потрапляють у притулок.
Взяти дитину із дитячого будинку Наталя може і під час війни. Умови і процедура – практично не змінилися. Так само як і перелік документів.
Наталя Дмитрієва, прийомна мама:
Особливо такого нічого немає. Це не складно, абсолютно не складно, головне – аби була мета. Задалися метою і швидко це все робиться.
Перелік необхідних паперів, пояснюють у соцслужбі, не змінився.
Ірина Рохман, начальник служби у справах дітей:
Якщо ми говоримо чи про усиновлення, чи про опіку, чи про прийомну сімʼю ДБСТ – документи є для всіх одинакові. Це паспорт, довідка про несудимість, довідка про те, що ви фізично здорові і можете бути усиновлювачем, довідка за останні півроку, де ви працюєте, заробітньої плати і акт обстеження нас у вас у житлі.
На сьогодні, за даними Національної соціальної сервісної служби, в Україні понад 60 тисяч дітей позбавлені батьківської опіки. З них – близько дев’яти тисяч – додалися за час великої війни.
Ірина Рохман, начальник служби у справах дітей:
Якщо ми говоримо про дітей позбавлених батьківського піклування, то бачимо за останні два роки практично вдвічі збільшилася кількість дітей, які є судом позбавлені. І батьки почали ще більше зловживати нарко- і алкозалежністю.
В Національній соціальній сервісній службі порахували, за час повномасштабної війни в Україні всиновили вдвічі менше дітей, аніж у довоєнний 21-й рік. Щоправда, є громади де ця цифра зросла.
Ірина Рохман, начальник служби у справах дітей:
Кандидатів на усиновлювачі у нас збільшилося. Якщо попередні роки у нас було 10-12, то за цей рік у нас є біля 20 кандидатів на усиновлювачі.
У Франківській громаді є ще тридцять діток, які чекають на нову родину. Заявку на усиновлення можна подати навіть дистанційно. Така онлайн-послуга є в додатку “Дія”.
