Військовослужбовець Михайло Яворський — родом з Коломиї. Коли йому було 16 років, з родиною переїхав до Сполучених Штатів Америки. У Чикаго він жив 25 років: здобув освіту, одружився. Виховував доньку та працював в ІТ-сфері.
Коли дізнався про початок повномасштабного вторгнення РФ, купив авіаквитки, повернувся в Україну й пішов на фронт. Упродовж 15 місяців воював на Херсонському, Миколаївському, Харківському, Донецькому та Луганському напрямках. Михайло Яворський загинув 25 травня 2023 року. Менш як за рік, 6 травня 2024 року, президент України посмертно надав бійцю звання “Герой України”.
Про дитинство Михайла, його сім’ю, життя у США та бої за Україну Суспільному розповіла мати полеглого Марія Яворська, яка приїхала на Івано-Франківщину, та командир “Правого сектору”.
“Він завжди був душею компанії”
Михайло Яворський ріс та навчався у Коломиї. Мати військовослужбовця Марія пригадує: син змалечку був допитливим і дуже любив читати. Проте одинадцятий клас не закінчив — у цей час родина якраз емігрувала до Чикаго. Там Михайло закінчив школу, вступив до університету та відслужив в армії США.
“Коли закінчив школу в Америці (він ще півтора року вчився), підписав контракт й пішов на чотири роки в американську армію”, — розповідає Марія Яворська.
За її словами, за перші зароблені гроші — 2 тисячі доларів — Михайло купив енциклопедію у 30 томах про США. Проте цікавився й Україною, відстежував усі події, що в ній відбувалися.
“Мав якусь упертість до того всього. Він знав про Україну дуже глибоко і писав великі статті англійською мовою, щоб іноземці їх читали”, — говорить мати бійця.
У США Михайло працював в ІТ-сфері. Товаришував з людьми різних національностей та постійно наголошував на своїй українській ідентичності, продовжує Марія Яворська.
“Він завжди був душею компанії: міг дотепно жартувати, людей навколо себе зібрати, зацікавити. В Америці у нього було багато друзів. Син міг вийти з крутого офісу в центрі Чикаго, зустріти безхатька, який щось просив, взяти його та повести в “МакДональдз”, купити йому вечерю і сісти поговорити”, — пригадує мати воїна.
“Це була його фраза: “Якщо Путін піде в Україну, він захлинеться власною кров’ю”
Марія Яворська розповідає: Михайло віддавна розумів, що повномасштабна війна РФ проти України — неминуча. Він підтримував Революцію гідності. Коли почалася АТО, хотів їхати на фронт. Але тоді його зупинила дружина. 24 лютого 2022 року втримати Михайла у США було неможливо. Він купив авіаквитки та повернувся в Україну.
“Ніхто не знав, що син полетів. Я знала, що він буде допомагати у будь-якому випадку, бо він робив дуже багато грошових пожертв ще з 2014 року, але не думала, що поїде. Йому не можна було — погане здоров’я, стан — критичний. Михайло п’ять з половиною років приймав препарати, що розріджують кров, і йому категорично не можна було травмуватися”, — розповідає Марія Яворська.
В Україні Михайло Яворський вступив у 67 окрему механізовану бригаду Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”. Упродовж 15 місяців разом із побратимами воював на Херсонщині, Миколаївщині, Харківщині, Донеччині та Луганщині. Мав добрі медичні навички, неодноразово рятував побратимів і вірив, що Україна переможе.
“Він одразу сказав, що Київ не візьмуть. Це була його фраза: “Якщо Путін піде в Україну, він захлинеться власною кров’ю”. Він вірив, що в Україні — такі ж люди, як і він. Михайло ще до того, як поїхав в Америку, знав, що повернеться в Україну. І казав, що не може повернутися на все готове. Це треба завоювати”, — пригадує мати Михайла.
Михайло Яворський поліг 25 травня 2023 року у селі Діброва Луганської області, коли виводив з-під обстрілів двох поранених побратимів. Про загибель сина мати дізналася від його сестри Зоряни, яка також живе у США.
“Коли я приїхала до Зоряни, на подвір’ї було багато машин. І я зрозуміла. Все. Я того моменту не пам’ятаю. Я пам’ятаю, що якийсь крик такий вирвався дикий, і далі якось все так. Я дякую Богу, що він не мучився — смерть була миттєвою. Я дякую Богу, що ми змогли його поховати, бо є люди, які живуть в тій невідомості довго, і це — страшно”, — говорить Марія Яворська.
Герой України
16 червня 2023 року Михайла Яворського поховали у Чикаго. 6 травня 2024 року президент України посмертно присвоїв воїну найвище звання “Герой України”.
“У нього була якась надмотивація. Він хотів довести не тільки навколишнім, але й собі, що не поступається молодим хлопцям. У нас в добровольчому корпусі на сьогодні — три Герої України: Тарас Бобанич “Хаммер”, Яворський “Чикаго” і Дмитро Коцюбайло “Да Вінчі”, який єдиний отримав звання прижиттєво. Але, на жаль, всі тепер — загиблі”, — говорить командир Михайла Яворського, ветеран російсько-української війни Сергій Волошин.
24 травня 2024 року в Коломиї відкрили меморіальну дошку Герою України Михайлу Яворському. Пам’ятник знак розмістили на фасаді гімназії імені Михайла Грушевського, де навчався військовий.
“Він весь був у доньці, а Соломійка — у ньому”
Марія Яворська розповідає: у США у сина залишилася сім’я — дружина та донечка. У 2009 році він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною. Разом вони народили та виховували доньку Соломію, яка була сенсом його життя. Мати воїна каже: не уявляє, що він переживав, коли прощався з дитиною, йдучи на війну.
“Він весь — у доньці, а Соломійка — у ньому. Вона і характером на сина дуже схожа, і ззовні. У нього було дуже гарне почуття гумору. Вона хоч і маленька, але теж намагається так само жартувати. Онучка все розуміє, переживає”, — говорить мати Михайла.
Тітка полеглого воїна Ольга Синишин додає: Михайло був для неї, як син. З її слів, він умовив її виїхати з України, коли почалася велика війна.
“За тиждень до війни він до мене зателефонував і каже: “Тітко, ти сама вдома?” І продовжує: “Їдь в Америку або в Польщу, бо буде війна”. Я зібралася і приїхала в Польщу. Через це дуже себе картаю, а раптом він би приїхав і я б його переговорила. Але потім, коли Міша вже був на війні, я зрозуміла: це нічого б не змінило. Він був дуже патріотично налаштованим і казав: “Хто, як не ми”. А ще говорив: “Якщо все буде добре, закінчиться війна, я думаю залишатися в Україні”, — розповіла Ольга Синишин.
