Староста села Бабин, що на Івано-Франківщині, ветеран АТО Володимир Гелетюк — водій автомобіля евакуаційної групи в 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді “Едельвейс”. З початку повномасштабної війни він з побратимами вивіз з-під обстрілів десятки поранених воїнів.
У складі самохідного артилерійського дивізіону Володимир виконував завдання на Житомирщині та Київщині, нині воює на Донеччині.
Про АТО, велику війну, тил і головування у сільській раді Володимир Гелетюк розповів Суспільному під час своєї короткої відпустки.
Військовослужбовець міг не воювати — працював старостою у Бабині Тож багато побратимів дивувалися, дізнавшись про його вибір.
“Питали: “Як так? Ти ж міг не піти”. І наводили приклади: “З мого району я щось про жодного старосту не чув, аби пішов воювати”. Кажу: “Довелося, тому що я брав участь в АТО і просто інакше зробити не міг”, — говорить Володимир.
Крім цієї, каже, була й інша — етична мотивація: “Розумієте, зараз треба надавати допомогу ТЦК із врученням повісток, і, відповідно, були б до мене запитання: “Чому ти тоді не йдеш? Ти ж хочеш, щоб хтось ішов, значить треба показати приклад”. Я вважав за потрібне, що треба його продемонструвати”.
Володимира Гелетюка обрали сільським головою села Бабин у 2015 році, того ж року — мобілізували до Збройних сил України. Після проходження вишколу він доєднався до лав самохідного артилерійського дивізіону 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Підрозділ Володимира виконував завдання під Станицею Луганською.
“Інтенсивності великої не було, все — в очікуванні. Машини (артилерійські установки — ред.) були виставлені на позиціях, чекали наказу. Але тоді з ОБСЄ їздили, перевіряли, тому що були Мінські домовленості. Навіть до нас приїжджали, перевіряли наші гармати, чи вони стріляли, чи ні. Тобто вести вогонь тоді майже не доводилося. Звісно, піхота — так, там перестрілки були. Просто більший калібр був рідкістю, коли вівся вогонь”, — пригадує Володимир Гелетюк.
За рік участі в АТО він зрозумів, що програти цю війну українці не мають права.
“Путін — це така людина, яка взагалі не хоче бачити Україну на карті світу. Тому він все робить для того, щоб нас знищити. Поки його не зупинять, він буде йти до цієї мети. І він, самі бачите, йде до сьогодні”, — каже боєць.
Після демобілізації у 2016 році Володимир Гелетюк активно займався розвитком села, зокрема його культурним і туристичним життям. До прикладу, організовував у місцевому будинку культури турнір з більярду.
“Це — дуже популярний вид спорту в селі. Є багато учасників. Так само організовували змагання з настільного тенісу до Дня молоді. Щороку на свято Покрови, до Дня захисника проводимо турнір із шахів. Стараємося, щоб село жило. І концерти постійно на Великдень діти зі школи організовують, і з району артистів намагалися кликати, щоб трішки розважали людей”, — розповідає Володимир Гелетюк.
Важливим для Бабина, каже староста села, є вшанування пам’яті полеглих воїнів Української повстанської армії. На подвір’ї місцевого храму стоїть хрест, біля якого щороку на свято Покрови служать молебень.
“Наш регіон колись відчував цю війну на собі. Ми знаємо, що таке мо**алі здавна, ще зі середини минулого століття. Ці люди відчули тоді цю війну, і вже не хочеться, щоб вона прийшла сюди знову”, — говорить Володимир Гелетюк.
