21-го червня на Прикарпатті шестеро туристів сплавлялись рікою Прут на каяках під час паводку. Один із них не справився з великою водою і перевернувся. Про те, хто допоміг врятуватися, чоловік розповів у студії Суспільного.
Володимир Притула – каякер із дворічним досвідом, у водному туризмі він більше п’яти років. Займається у львівській каяк-школі та спеціально їздить із командою по Україні, за кордон, щоб сплавлятися по ріках.
– Опишіть, будь ласка, як саме усе відбувалося?
– Ми мали виїзд на чотири дні у Карпати, і це був наш останній прохід перед тим, як їхати додому. Це було у неділю і, я вам скажу, за п’ять років, як я у водному туризмі, я ще ніколи не бачив такої води. Ми плили на ріці Прут, на її частині після яремчанського водоспаду “Пробій” – це секція вздовж міста Яремче. Довжина маршруту – до трьох кілометрів.
– Ви свідомо чекали такої великої води?
– За годину до того ми вже раз пропливали цю секцію, і тоді води було менше, у нас ніхто навіть не перевернувся. Коли сплавлялися вдруге, то рівень води зріс десь на 20 сантиметрів за годину, пішли колоди, сміття. Але у нас підготовлена професійна команда, у якій усі знають, що робити, тож ми свідомо ще раз ішли на цю секцію. Втім, виявилося, що деякі місця неможливо обплисти, і тому мене перевернуло.
В екстремальному каякінгу є такий елемент, як “ескімоський переворот”. Коли тебе перевертає, то цим маневром ти маєш стати назад “на рівняки” – і собі іти. Мені не вдалося цього зробити, бо в шолом прилетіла колода, я виліз з човна. А далі наші старші хлопці, які мають більше досвіду, починали рятівні роботи. Це для нас абсолютно штатна ситуація, ми відпрацьовуємо її і на березі, і на рівній воді перед тим, як виїжджати на річки. Кожен із нас має рятувальні навички.
– І як це закінчилося?
– Мене пришвартували до берега, це називається “зачалили”. Зазвичай, при таких екстремальних роботах на річках є спокійні суводі, куди можна стати і перевести людину, яка вилізла із човна. Але таких місць не було, тому мене зупинили вже біля берега, де ми знайшли більш-менш спокійне місце, на якому я міг стати ногами, зачепитися за гілки та спокійно вийти. Весло втратили, а човен десь за годину знайшли місцеві.
– У якому стані ви та ваші колеги?
– Всі абсолютно здорові, ніяких травм. Спокійно закінчили сплав, зібрали спорядження і роз’їхалися, хто в Київ, хто куди. Ніхто не потонув. У Яремчі вже пішов слух, що човен виловили, а я втонув. Але я живий-здоровий.
– А чи у вас були схожі сплави?
– У такій воді до цього ще не було. Але ми оцінили ризик, як можливий. Тобто, коли ми розуміємо, що ризик того не вартує, то ніхто у воду не лізе. Якщо б ми побачили, що пливуть не тільки дерева, а й каміння, земля, що вода схожа на глину, то ніхто би не пішов у таку воду. Вода була прохідна, єдине, не потрібно було перевертатися, бо ставати назад на рівне дно у такій воді досить важко.
Ми професійно займаємось каякінгом. Мали серйозні сплави в Австрії і Грузії, але під час паводків ще не плили. Скільки ми не сплавлялися у Карпатах, такого рівня води ще не бачили. Те, що зараз відбувається із паводком у Карпатах, – це страшно. Хочемо, щоб не думали, що людям горе, а ми розважаємося. Ми, в принципі, їздимо за великою водою, але те, що вона буде настільки великою, ніхто не очікував.
