27-річний Олег Саєнко із Житомирщини став на захист країни у січні 2023 року. У квітні боєць отримав поранення під Бахмутом.
Упродовж восьми місяців лікування в Івано-Франківську Олег переніс два десятки операцій. Поки військовий проходить реабілітацію, два його молодші брати продовжують боронити Україну.
Історією Олега Саєнка поділилися на Facebook-сторінці Івано-Франківської обласної клінічної лікарні.
Боєць отримав поранення плеча та правої ноги, коли йшов на штурм. Його оглушило і засипало землею. Побратими відкопали Олега і перетягнули до місця, де можна було перечекати. Евакуація воїна була непростою.
“Олега занесли в підвал, переклали турнікети. Винесли до машини, а вона вже побита уламками. Повернулися у підвал, віднесли його до стіни. Прилетіла міна поряд, і бійцю поранило другу ногу та лице. Турнікетів уже не було, тож він зняв пасок зі штанів і скільки міг, перетягнув ногу”, — пишуть на сторінці медзакладу.
Після цього побратими забрали Олега з підвалу на ношах і повезли до бахмутської дороги. Там його перевантажили на іншу “швидку”. Боєць отямився вже в лікарні у Краматорську, коли йому ставили перший апарат зовнішньої фіксації. Далі — три дні у реанімації в медзакладі у Дніпрі та приїзд в Івано-Франківськ.
Олег Саєнко переніс понад 20 операцій на ногах та спині. Окрім травмованих ніг, у нього перебита лопатка. Боєць каже: йому важко відходити після операцій та знову ставати на ноги.
“Розходився тільки, а тут операція — і я вже лежу. Мені важко, у мене ускладнення. Потім відходжу, стабілізуюся. Знову операція — і я знову лежу”, — говорить військовий.
Коли Олег отримав поранення, його 21-річний брат-строковик Руслан був на Південному напрямку. Зараз він у відпустці, провідує брата і допомагає батькам та двом неповнолітнім братам з господарством.
“Батьки дуже важко сприйняли й пережили звістку про поранення Олега. Особливо мама, хоча вона й старається не показувати, як їй тяжко. Вона не знала до останнього, що Олег воює. Його мобілізували 3 січня, але від мами приховували, що він — на фронті, бо “серце не залізне”. Казали, що старший брат у Миколаєві на навчаннях”, — каже Руслан Саєнко.
Руслана призвали на строкову службу восени 2021 року. Після відпустки він повернеться до місця служби біля білоруського кордону. Він каже: планує підписати контракт на військову службу, бо має передчуття, що війна надовго.
Його старший брат Олег після поранення перестав дивитися новини. Вночі він мучиться від болю, а вдень відволікається жартами з іншими військовими у палаті.
“Новин же йому вистачає і тих, які розповідає телефоном ще один рідний брат — 24-річний Роман, який зараз на фронті. Спершу Роман пішов на строкову службу, а потім підписав контракт. Воює з перших днів повномасштабної війни — Буча, Ірпінь, зачистка Херсона. Потім був на Донбасі, а тепер — на Запоріжжі”, — йдеться у дописі.
Поки Олег лікується, Руслан і Роман продовжують боронити Україну. Найбільше вони хвилюються не так один за одного, як за маму. А ще бійці переймаються за своїх молодших братів, щоб війна не дісталася їм у спадок.
