29 січня в Україні відзначають річницю Бою під Крутами — битви, що відбулася у січні 1918 року біля залізничної станції Крути (поблизу селища Крути та села Пам’ятне), за 130 кілометрів від Києва.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом Михайла Муравйова та загоном із чотирьох сотень київських курсантів і козаків «Вільного козацтва». Результатом бою стало призупинення просування більшовицьких військ на 4 дні та їхня затримка, що дало змогу укласти Берестейський мирний договір, яким УНР визнавалася незалежною державою.
В Україні цю дату вперше вшанували напередодні проголошення незалежності. 29 січня 1991 року в Крутах було встановлено березовий хрест та відбувся перший невеличкий громадський мітинг. На державному рівні вшановувати пам’ять Героїв Крут почали в Україні лише 2004-го.
Вперше матеріал було опубліковано на ZAXID.NET 29 січня 2019 року.
Журналісти ZAXID.NET побували у невеличкому селі на краю Волинської області, де похований єдиний учасник легендарного бою 1918 року, який побачив Україну незалежною. Матвій Данилюк прожив 103 роки і до останнього не полишав свого улюбленого заняття – риболовлі. Мешканці села Ватинець поділилися спогадами про легендарного земляка.
Дорогу до невеличкого села Ватинець часто замітає снігом. Тож і до кладовища, що розташоване на околиці села, доводиться пробиратися через кучугури та замети. Пам’ятник на могилі Матвія Данилюка барвистий, як і його насичене життя.
«То була людина-чудо, такий енергійний, такий життєлюб, сім’янин, сусід, взагалі хороша людина. Любив рибалити. Все боровся за Україну. Де б він не йшов ще тоді – за радянської влади – все казав: «Слава Україні!», – описує свого земляка родичка Матвія Данилюка Надія Головчук.
У селі його називали лагідно Дід Матвій. Довгожитель мав шану і авторитет. Та боєць усе життя беріг свою таємницю. У 1918 він у складі Київської юнацької школи ім. Богдана Хмельницького вижив у бою під Крутами.
«Те, що він брав участь у бою під Крутами, тоді, як я ще ходила в школу, то того не знала. Аж почала працювати, отоді вже цю історію почали дізнаватись. Але те, що був під Крутами, він ніколи тим не вихвалявся. У нього навіть був прапор, який він стільки років тримав зашитим у подушці», – розповіла вчителька Ватинецької школи Світлана Киричук.
Після повернення в село улюбленим заняттям діда Матвія була риболовля. Пропадав на річці Чорногузці цілими днями, а ще навчав дітлахів.
«Він любив спілкуватися з дітьми, особливо з хлопчаками, які до нього завжди бігали переймати досвід і в риболовлі, і в мисливстві», – згадує директорка Ватинецької школи Світлана Куліш.
Хати чоловіка у селі не залишилось, нащадків у селі теж немає. Але у Ватинецькій школі досі щороку згадують свого земляка.
«Багато тоді загинуло, залишилось тільки декілька чоловік, була велика різанина. Піхота, як пробралась до студентів, то багато повбивали їх. Я би, напевно, не пішов, бо злякався, але ці хлопці дуже хоробрі», – вважає учень Ватинецької школи Ігор.
«Наших було 250, а тих, хто йшов проти нас, – 6 тисяч», – ділиться знаннями учениця Ватинецької школи Марійка.
Прожив Матвій Данилюк щасливих та довгих 103 роки із дружиною Мариною, яка померла на 101 році життя. Мав трьох синів, усі воювали у Другу світову. Помер Матвій Данилюк у 1994 році. Добре, усміхнене обличчя із фото на надгробку наче свідчить – останній боєць Крут, єдиний серед бійців, таки дочекався омріяної Незалежної України.
