15 липня відзначають День українських миротворців. Франківські кінологи Володимир Струсінський та Руслан Третяк, а також військовослужбовець Нацгвардії Петро Грималюк брали участь у миротворчих місіях у Косово.
Як цей досвід вплинув на їхню роботу в Україні, вони розповіли Суспільному.
Володимир Струсінський
“ООНівський” берет з кокардою і нарукавний шеврон — ці речі начальник кінологічної служби поліції області Володимир Струсінський зберігає у пам’ять про свої п’ять миротворчих місій у Косово, у яких він брав участь у 2004-2005 та 2007-2008 роках.
Володимир каже: аби поїхати у місію, потрібно було скласти іспити з собакою, які приймали іноземці. Для першої поїздки він пройшов випробування з четвертої спроби, для другої — з першої.
“Треба було бути кращим, щоб туди потрапити. Якщо ті, хто претендував у спецпідрозділ, здавали фізичну та вогневу підготовку, то у нас головну роль відігравала робота з собакою. Іспити у нас приймав швед. Кожного року вони мінялися. Перший раз я потрапив у місію з четвертої спроби: два роки через кожних шість місяців я їздив, поки не склав екзамен з собакою”, — розповідає чоловік.
У Косово, де відбуваються протистояння сербів та албанців, Володимир працював кінологом з пошуку вибухових речовин і зброї.
“Ми працювали на кордонах. Кожен день було по три зміни в аеропорту, цілодобово перевіряли усі вантажі. А також були спецоперації, тобто обшуки якісь, замінування — це все ми їздили. Коли я там був, то було більш-менш спокійно. Були десь заворушення, але там всюди блокпости стоять, усюди — американські, європейські бази поліції та військових. Там дуже багато військових було на той час. Куди б ти не їхав, усюди військова, поліцейська машина. Багато нас було”, — ділиться спогадами Володимир Струсінський.
Він вважає, що в Косово миротворча місія була необхідна, бо там не було армії, поліцію плише почали формуватия.
“Для світу теж було потрібно, бо зменшилися сутички і кровопролиття. Це все зупинилося на певному відрізку часу”, — каже Володимир.
Чоловік розповідає, що досвід миротворців, які працювали у такій сфері, як він, був цінним для розвитку кінологічної служби у світі та в Україні зокрема.
“На той час кінологічна служба в Косово лише починала розвиватися, вони відправляли своїх кінологів на підготовку і все одно наші були. Це був єдиний на той час батальйон з кінологічним напрямком. Такого у світі ще не було. Обмін досвідом дав своє: ми проводили заняття з поліцейськими-кінологами та військовими кінологами з інших країн. Багато навчилися тоді. Для України це був сильний поштовх для розвитку кінології”, — говорить Володимир.
Він вважає, що саме в Косово дали поштовх для розвитку такого напрямку в кінології, як пошук вибухівки та зброї. Там з’явилися нові методики дресирування собак.
Руслан Третяк
Перебував у миротворчій місії у Косово у 2005-2006 роках і колега Володимира — заступник начальника кінологічного центру Руслан Третяк. Чоловік розповідає: там разом зі своїм собакою Руді займався пошуком наркотиків в аеропорту столиці Косово і на кордонах з Македонією та Чорногорією.
Пройти відбір до лав миротворців вирішив, щоб “по-перше, підтвердити свою кваліфікацію, бо відбирали найкращих і, по-друге, хотілося приєднатися до сім’ї миротворців”.
“Будь-яка робота миротворця, я думаю, є важливою. Ти приїхав туди. Дивишся: є одна сторона конфлікту, є інша. Не можеш підтримувати ні ту, ні іншу сторону. Треба нейтралітет зберігати. Там був дуже сильний трафік наркотиків — наркотики йшли в Європу через Косово. І наша основна робота була — “присікати” цей трафік. Це зменшувало кількість наркотиків у Європі”, — говорить Руслан Третяк.
Руслан Третяк каже: після участі в місії він удосконалив методи дресирування собак.
“Я вже був добрим фахівцем, але там специфіка роботи була інша. Ми тут звикли до одного режиму: вважали, що собака 15-20 хв працює, і треба відпочивати. Там, бувало, ми працювали по дві-три години без перерви. Ми навіть не думали, що собаки можуть бути настільки витривалі й стільки можуть шукати”, — згадує Руслан Третяк.
Щодо миротворчих місій в Україні, то, Руслан вважає, що можливо колись це буде потрібно, але не зараз.
“Я вважаю, зараз (миротворчі місії — ред.) не потрібні, бо нас немає з ким мирити. У нас є ворог, якого треба нищити. Можливо, коли ми вийдемо на свої кордони, можна буде вводити миротворців, бо це зумовить менші обстріли з території РФ. Проте зараз — їх “вибивати” треба”, — ділиться роздумами Руслан Третяк.
Петро Грималюк
Військовослужбовець Нацгвардії України Петро Грималюк у 2003-2004 роках під час миротворчої місії у Косово працював у міліції, виконував завдання патрульного.
“Нам на роботі запропонували, що ми можемо поїхати у місію. Поїхали у Київ на відбір, він був дуже жорсткий. Дев’ять людей на одне місце претендувало. Хотілося перевірити себе і, разом із тим, допомогти іншій країні. Хочеться, щоб було менше насильства у цьому світі”, — говорить Петро Грималюк.
Чоловік розповідає, що рідні не хотіли його відпускати, але він таки вирішив їхати.
“На той час мобільних телефонів не було, але можна було поїхати в місто на переговорний пункт і поспілкуватися. Це не часто було — десь раз на місяць і за необхідності”, — згадує Петро.
З його слів, у Косово він з побратимами виконував функцію з охорони громадського порядку. Також патрульні охороняли депутатів місцевого рівня.
“19 березня там день непокори, і починаються масові заворушення. Закидали нас камінням, коктейлями Молотова. Сторони — серби та албанці — претендували й одні, й інші на ту територію. Вони воювали між собою, але ми стояли між ними. І з одного, і з іншого боку закидали нас”, — каже Петро Грималюк.
“Це не можна порівняти з тим, що діється в Україні, але небезпечно теж було. Місцеве населення приймало нас по-різному: деякі люди пропонували і поїсти, і поспілкуватися, — вони були раді тому, що ми там. Але були й незадоволені нашою роботою. Я думаю, що місія ООН виконала свою місію. І на цей час у Косово зараз — набагато спокійніше”, — вважає Петро Грималюк.
У лютому 2022 року після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Петро заступив на службу у Нацгвардію. Зараз він працює начальником контрольно-технічного пункту військової частини.
“Між нами (миротворцями — ред.) була дуже дружня атмосфера, і ми підтримуємо зв’язок. Багато хлопців, які зі мною були, зараз — на передовій”, — пригадує часи миротворчої місії Петро Грималюк.
У березні минулого року Володимир Зеленський видав указ про відкликання українських миротворців з усього світу у зв’язку з агресією РФ проти України.
