Вимушені переселенці Олександр Бурдужа та Анна Набокова переїхали до Івано-Франківська з Маріуполя та Мелітополя. Через міський центр зайнятості вони працевлаштувалися на підприємстві “Електроавтотранс”.
Про це Суспільному повідомила заступниця директора служби Вікторія Максимів.
Як обоє переселенців облаштувалися в Івано-Франківську, а також про втечу з окупованих територій та життя під обстрілами, вони розповіли кореспондентці Суспільного.
Олександр Бурдужа переїхав до Івано-Франківська з Маріуполя та влаштувався електромонтером на комунальному підприємстві “Електроавтотранс”. Хлопець разом із колегами обслуговує контактні мережі тролейбусів.
У Маріуполі Олександр працював електриком, тож навички, які здобув раніше, допомогли швидко адаптуватися на новій роботі.
“Одразу, коли ми переїхали до Івано-Франківська, була потрібна робота, гроші. Заощадження залишилися у Маріуполі, тому багато із собою ми не могли взяти”, — говорить хлопець.
Олександр каже, досі не може змиритися з тим, що місто, в якому він виріс, зруйноване.
“Особливо в останні роки у Маріуполь інвестували: робили ремонти, зводили нові будівлі, парки, фонтани, сквери. Було дуже затишно. — каже Олександр Бурдужа. — Після всього, що там трапилося — зруйновані будинки, люди, які там загинули, родичі — це залишило відбиток на емоційному стані”.
У рідному місті через постійні обстріли від початку повномасштабної війни доводилося жити у підвалі. Виходив на вулицю лише на пошуки води та готувати їжу на польовій кухні.
“Була така ситуація. 7 березня я спілкувався із сусідом. 8 березня ми знову переховувалися у підвалі, а вранці прокинулися, вийшли на вулицю і вже будинку мого сусіда не було. Його просто знищили й все. Було багато жертв. Люди просто залишалися у завалах будинків або їх ховали у землі”, — пригадує Олександр Бурдужа.
Два тижні керівницею відділу обліку в “Електроавтотрансі” працює й вимушена переселенка Анна Набокова. Жінка розповідає, що переїхала із Мелітополя. Там працювала проєктною менеджеркою в агенції розвитку міста. Анна два місяці жила в окупації. Жінка каже, російські військові у місті грабували підприємства та інші заклади, тож розкрали майно і в офісі, де вона працювала.
Анна розповідає, що російські окупанти в Мелітополі викрадають людей. Шукали і її після того, як жінка брала участь у проукраїнських мітингах.
“Ми знали, що нас знімали з дронів, з телефонів, а потім ідентифікували. Приходили вранці – така в них практика заходити о 6 ранку додому і робити обшук. Розпитували, які у вас настрої? Питали: “А ви за Україну чи ні?”, — каже Анна Набокова. — До мене приходили за старою пропискою. Вони прийшли, а мене немає. І почали шукати через знайомих, друзів. Мені телефонують і кажуть: “Аню, треба щось робити, бо тебе вже шукають”.
Після цього Анна вирішила їхати з міста та опинилася в Івано-Франківську.
“Виїжджали з Мелітополя ми дуже важко, десь, напевно, весь день. Це були блокпости, це — постійні перевірки, насміхання над нами: “Куди ви всі їдете? Чому? У вас же все там добре”. А коли вже переїжджали на підконтрольну Україні територію, то в мене — очі у сльозах, і я: “Боже, невже це — Україна!” Ми вибігали з автівок, обіймали цих хлопчиків: “Дякуємо, дякуємо вам”, — ділиться Анна Набокова.
Після переїзду в Івано-Франківськ, окрім роботи у комунальному підприємстві, Анна продовжує дистанційно працювати й в агенції розвитку Мелітополя. Однак зараз її робота спрямована на допомогу людям, які залишилися в її рідному місті.
Зі слів заступниці міського центру зайнятості Вікторії Максимів, з 24 лютого в Івано-Франківській громаді шестеро вимушених переселенців працевлаштувалися у комунальних підприємствах через службу.
