Роксолана Росоловська змінила Харків на прикарпатське село Чесники. Там разом з батьками налагодила виробництво опільських олій. Тепер у Чесники прямують туристи, щоб ознайомитися з традиціями та скуштувати місцеву їжу.
Оксану Боднарук знають у селі Стопчатів як єдину трактористку. Світлана Бечко виготовляє крафтовий сир у мідному чані на Верховинщині й дає змогу заробити односельцям. Усі вони — жінки, які проживають у селах Івано-Франківщини, працюють в агросфері та разом зі сім’ями розвивають власну справу.
У матеріалі Суспільного розповідаємо історії трьох фермерок, підприємиць, як їхня діяльність впливає на розвиток села, а також про так звані “нежіночі” професії в агробізнесі, передає Правда.іф.
Роксолана Росоловська: “Ми — єдині виробники олій, які мають повноцінний тур вихідного дня”
Спочатку була олія, а потім приїхали туристи, щоб побачити, як її виготовляють, каже про налагодження власної справи Роксолана Росоловська. У село Чесники з Харкова вона разом з батьками переїхала у 2019 році. Згодом розпочалася пандемія COVID-19, тож більшість продукції продавала через інтернет.
Сім’я Росоловських. Facebook/Роксолана Росоловська
“Люди бачили, як ми тиснемо олію, і писали, що хочуть побачити це наживо. Коли було послаблення карантину, ми організували тур. І я подумала: якщо вже люди їхатимуть здалека, а у нас таке красиве село, то чому б їм не показати його? У нас є старовинна церква — пам’ятка архітектури національного значення. І так все закрутилося. Ми — єдині виробники олій, які мають повноцінний тур вихідного дня”, — говорить Роксолана.
Краєзнавчі екскурсії проводить Роксолана Росоловська. Facebook/Роксолана Росоловська
Відтак сім’я створила умови для туристів, аби вони змогли провести день у Чесниках. Відвідувачів пригощають автентичними стравами. Серед них — борщ з морелями (вишнями), яськом (сорт квасолі) та м’ясом. Для дегустації 12 видів олій випікають домашній хліб, на десерт — опільське морозиво зі секретним інгредієнтом.
Краєзнавчі екскурсії Чесниками проводить Роксолана Росоловська. Вона заручилася підтримкою Бережанського державного історико-культурного заповідника та разом створили тур. Спочатку мандрівники відвідують Бережани, а звідти вирушають на екскурсію та дегустацію у Чесники. Під час Різдва Росоловські організовують й опільську коляду.
Святкування різдвяних свят у Росоловських. Facebook/Роксолана Росоловська
“Ми запрошуємо музикантів. Даємо тексти колядок туристам і співаємо разом. Цьогоріч уже вся коляда розписана. Відвідувачі приїздять з Києва, Полтавщини, Житомира, Рівного, Львова, Івано-Франківська”, — каже підприємиця.
Святковий різдвяний стіл для туристів. Facebook/Опільські олії
До Росоловських приїжджають не тільки туристи, а й майбутні технологи з аграрних коледжів, щоб перейняти досвід.
Студенти Рогатинського аграрного фахового коледжу на екскурсії у Росоловських. Facebook/Роксолана Росоловська
Принципи роботи та співпраця з іншими компаніями
Для виготовлення олії Роксолана закуповує сертифіковану сировину. Здебільшого — у великих агровиробників.
Росоловські виготовляють олію холодного тиснення. Facebook/Опільські олії
“Ми виготовляємо нішеву олію. Це — і лляна, гірчична, рижієва, кунжутна, конопляна, з розторопші, волоського горіха. Чистота насіння — майже 100%. Соняшникову олію не відтискаємо, бо якраз найбільше хімії йде на соняшник”, — розповідає жінка.
Підприємиця Роксолана Росоловська. Facebook/Роксолана Росоловська
У місяць Росоловські виготовляють приблизно півтори-дві тисячі пляшок олії. Родина працює за міжнародною системою HACCP.
Морозиво з висівками. Facebook/Опільські олії
“Ми відразу працювали правильно. Відкрили ФОП, отримали технічні умови на олії, на клітковину, хоч вони — дуже дорогі. Кожну партію виготовленої олії здаємо на перевірку у лабораторію. На сьогодні маємо контракти на співпрацю з великими компаніями та мережами аптек”, — розповідає Роксолана Росоловська.
Повномасштабне вторгнення: довелося все відроджувати спочатку
Під час повномасштабної війни Росоловські пів року не працювали, радше переформатувалися на волонтерську діяльність: готували тушкованки та випікали хліб для бійців. Згодом поновили тиснення олії, проте досі відчувають нестачу української сировини. Також з-за кордону закупляють насіння чорного кмину, кунжуту та маку.
Дегустаційна дошка олій. Facebook/Опільські олії
“Багато полів було обстріляно, заміновано. Техніку крали російські військові. Чимало фермерів не садили у 2022 році. Тому доводилося шукати нових постачальників. Ми й не знаємо, як пережили той рік, втратили багатьох своїх клієнтів. А потім нам знову почали телефонувати, бо хотіли покращити здоров’я. І так повернулися до справи. Також передаємо олії військовим, особливо з розторопші, бо те, як вони харчуються, дуже підриває здоров’я”, — каже Роксолана Росоловська.
Хліб, який випікають Росоловські. Facebook/Роксолана Росоловська
Попри труднощі, родина закупила техніку для пекарні, де зараз можуть виготовити десь 30 хлібин за раз. Також тут випікають круасани. Один з викликів для сім’ї наразі — вимкнення світла. Для цього Роксолана з батьками шукають можливість облаштувати сонячну станцію, проте не мають такої змоги.
Допомога жінкам із сільської місцевості: не конкурувати, а об’єднуватися
Щоб розвиватися, важливо об’єднуватися та шукати шляхи вирішення тих чи інших проблем, каже Роксолана. Вона є учасницею громадської спілки “Бізнес мережа сільських жінок”. На її думку, організація спонукає підприємиць ставати лідерками, які прагнуть якісних змін у громаді.
Екскурсія Чесниками. Facebook/Роксолана Росоловська
“Завдяки організації очікуємо в гостях представників ООН, — каже Роксолана Росоловська. — Такі об’єднання дуже розвивають жінок та вчать не конкурувати, а створювати середовище, толерантне одне до одного. Туди складно потрапити, бо є певні принципи спілки. Вони вчать, як бути справжньою лідеркою, як змінювати середовище, об’єднувати й також змінюють хибні погляди на сільських жінок”.
Громадська спілка “Бізнес мережа сільських жінок” виникла у 2021 році. Сьогодні організація об’єднує орієнтовно тисячі жінок по всій Україні, з них майже половина — активні учасниці.
Полив рослин. Unsplash/Tony Pham
Про це у коментарі Суспільному розповіла проєктна/MEAL менеджерка організації Олександра Гармаш.
“Коли ти одна — тебе мало хто може почути. Аби мати свій голос, важливо представляти певну організацію. Ми проводимо нетворкінги, дбаємо про мережування та лідерство жінок. Організовуємо тури жінок одні до одних. Також проводимо навчання з фінансової грамотності, законодавчої, комп’ютерної. І наступне — це адвокація для зміни політики на законодавчому рівні. Четверта місія — це безпека та інклюзія, зокрема підтримка переселенців”, — каже Олександра Гармаш.
Проєктна/MEAL менеджерка громадської спілки “Бізнес мережа сільських жінок” Олександра Гармаш. Facebook/Oleksandra Harmash
Наприклад, під час одного з досліджень представниці організації зрозуміли, що учасниці мало знають про державні програми підтримки в агросекторі. Завдяки інформаційній компанії, серед ста жінок, які не знали про них, половина скористалася такою можливістю.
Серед сучасних викликів для фермерок Олександра Гармаш називає й брак кадрів. Тож жінкам доводиться перекваліфіковуватися.
Ксенія Трактористка, яка долає стереотипи у Стопчатові
Ксенія Трактористка — так знають Оксану Боднарук підписники у ТікТок. Жінка каже: часто читає схвальні відгуки, але вони здебільшого від чоловіків. Технікою Оксана цікавилася з дитинства: у школі навчилася кермувати автомобілем, отримала права. Проте після випуску навчалася перукарської справи, згодом працювала у салоні. А за кермо трактора сіла, коли одружилася, щоб допомогти чоловікові. Сім’я займається заготівлею сіна. Вдома мають три трактори.
Оксана Боднарук біля трактора. Оксана Боднарук
“Зранку їдемо на поле, а потім я стрижу. Обидві професії поєдную. Коли сезон, то більше часу перебуваю на полі. Загалом техніка старенька й часто ламається”, — каже Оксана.
Керувати великою сільськогосподарською технікою жінка починала поступово, спершу вчилася ремонтувати автівки.
Оксана Боднарук також працює перукаркою. Оксана Боднарук
“На початках подавала інструменти чоловіку. Він каже: “Дай мені ключ на 38″. А я думаю: який то ключ має бути? Але потім і я навчилася. Обоє почали крутити. Він — з одного боку, а я — з іншого. А потім чоловік навчив, як на тракторі їздити. То його заслуга”, — каже Оксана.
Під час іспиту найбільше хвилювався екзаменатор-тракторист
Аби здобути фах трактористки, Оксана Боднарук навчалася з червня по грудень 2023 року у Снятинському фаховому коледжі Подільського університету. З її слів, вона була єдиною жінкою у групі з 23 людей.
“Коли приїхав тракторист і побачив, що я складатиму іспит, то дуже хвилювався. Кажу: я, певно, перша жінка, яка у вас складає іспит. Він відповів ствердно. Я запевнила: не хвилюйтеся, я їздила на такому тракторі, в мене є такий вдома”, — пригадує Оксана Боднарук.
Оксана Боднарук отримала посвідчення для керування трактором. Оксана Боднарук
З її слів, більшість присутніх на іспиті підтримували та захоплювалися нею. Але у рідному селі не одразу звикли.
“Інколи запитують на вулиці: скільки ти тюків везеш? Бо це — велика платформа, я там можу і по 102 тюки везти. То вже моїй мамі розповідають, що я таке можу, — говорить Оксана Боднарук. — Але раніше мені часто говорили, що це — чоловіча професія, для чого це мені, бо ж діти є. Я вважаю, якщо жінки хочуть їхати на тролейбусі, тракторі, чи чому завгодно, то треба йти та цього досягати”.
Які професії в агросфері обирають жінки на Франківщині у 2024 році
У 2024 році з шести профільних ліцеїв та коледжів у трьох дівчата обрали професію трактористки. Загалом — одна-дві жінки на потік, окрім Войнилівського професійного ліцею, повідомили Суспільному у департаменті освіти та науки Івано-Франківської обласної військової адміністрації.
Прикарпатські заклади, в яких жінки обрали професію трактористки
- Войнилівський професійний ліцей — спеціальність “Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва” — 14 дівчат;
- Городенківський професійний ліцей — спеціальність “Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва” — дві жінки;
- Кутський професійний ліцей — спеціальність “Тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва” — дві жінки.
У Богородчанському професійному будівельному ліцеї, Рогатинському аграрному фаховому коледжі та Коршівському професійному аграрному ліцеї цьогоріч не було вступниць за фахом тракторист-машиніст.
Трактор. Unsplash/Roger Starnes Sr
Натомість у Рогатинському аграрному фаховому коледжі 38 вступниць та 12 вступників обрали у 2024 році ветеринарну медицину, дві дівчини та 48 хлопців — агроінженерію, 11 студенток та 14 студентів — технологію виробництва і переробки продукції тваринництва.
У Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника п’ять жінок та 32 чоловіки вступили на агрономію, чотири студентки та 61 студент вчаться на спеціальності “Лісове господарство”.
У Снятинському фаховому коледжі Подільського державного університету п’ять жінок та 95 чоловіків — на агрономії.
Саджання рослин у відкритий грунт. Unasplash/Jonathan Kemper
У Прикарпатському фаховому коледжі лісового господарства і туризму — п’ять жінок та 78 чоловіків обрали лісове господарство, дев’ять жінок й 19 чоловіків — садово-паркове господарство.
У 2024 в Івано-Франківському фаховому коледжі Львівського національного університету природокористування п’ять жінок та 117 чоловіків вивчають агрономію, 11 жінок та 49 чоловіків — садово-паркове господарство.
Обласний центр зайнятості: перекваліфікація жінок в агросфері
В Івано-Франківському обласному центрі служби зайнятості можна здобути ваучер на навчання та пройти перекваліфікацію, розповіла Суспільному заступниця начальника відділу організаційно-інформаційної роботи Мар’яна Босик. З її слів, від початку повномасштабного вторгнення охочих серед жінок навчатися на професії в аграрній галузі не було, проте такі запити були серед чоловіків. Також одна жінка у 2022 році пройшла навчання на сапера.
Історія Світлани Бечко зі села Хороцеве: і сир виготовляють, і місцевих підтримують
“До нас приходять люди з умовою: куплять корову, якщо братимемо у них молоко”, — каже Світлана Бечко зі села Хороцеве на Верховинщині. У ньому вона з чоловіком розвивають справу — готують крафтовий сир у мідному чані. Окрім власної ферми — п’яти корів, п’яти кіз та 20 овечок — молоко беруть у місцевих жителів.
Подружжя Бечків тримає по п’ять корів, кіз та 20 овець. Світлана Бечко
“Чоловік збирає молоко від людей. У нас є сорок таких сімей. І вже є 30, які стоять на черзі. Головна вимога — якість. Ми все молоко здаємо на аналізи, також маємо при собі аналізатори, тому легко дізнатися, якщо щось не так. Але за ці роки налагодили дружні, довірливі стосунки. Взагалі у нашій місцевості утримання худоби — це звична справа. І десь завдяки цьому й люди тримають худобу, навіть докуповують з умовою, що куплятимемо в них молоко”, — розповідає Світлана Бечко.
Орієнтовно, якщо місцеві тримають дві корови, то, здаючи молоко, за місяць можуть заробити 7-8 тисяч гривень.
Сир варять у 150-літніх мідних чанах
Світлана Бечко за фахом — біохімік, певний час працювала у школі. Проте сир варила ще з п’ятого класу. У неї — вже понад 20 років досвіду. Навчалася у сироварів з Італії та Швейцарії.
Світлана Бечко понад 20 років варить сир. Instagram/Мідний чан
“У мене бабуся все життя займалася виготовленням бриндзи, а я росла біля неї, тому вчилася теж. Сироваріння було хобі. Коли вийшла заміж, то розширювала кругозір. Почала шукати різні рецептури, краще розуміти біохімічний процес і поєднувати з досвідом, який передала бабуся. Бо кожен сир і молоко мають свої нюанси”, — говорить фермерка.
Сир у мідному чані готують не випадково, тому що, вважає сироварка, це — найкращий метал. Посудини Світлана отримала у спадок від бабусі, а та — від своєї. Їм десь 150 років. Всього мають три чани, проте найчастіше використовують два.
Процес виготовлення сиру. Instagram/Мідний чан
“Варити сир у мідному чані — це про якість. Посудина має велике значення. Чиста мідь — це благородний метал, який формує дуже добрий зв’язок з молоком і кислотами у ньому. При тривалому готуванні у ньому однієї речовини формується певна флора. І саме мідні чани використовують у дуже крутих крафтових сироварнях”, — говорить Світлана Бечко.
Виготовляють до 20 видів сиру та чотири — морозива
Від моцарели до качотти варить сироварка Світлана Бечко. Загалом в асортименті — до 20 різновидів сиру та чотири види морозива.
“Бриндза — це як основа. Також варимо плавлений сир. У мене дуже син любить, бо він — алергік, і якщо є якісь домішки, одразу реагує. А сир він дуже любить. І ми почали готувати напівтверді сири з мінімальним дозріванням і далі розвивалися”, — пояснює сироварка.
Світлана Бечко виготовляє орієнтовно 20 видів сиру. Світлана Бечко
За основу жінка взяла виробництво сиру у високогір’ях Італії. Проте вона прагне підкреслити смак карпатського сиру. Здебільшого у класичні рецептури додає свою “родзинку”.
Сироварка Світлана Бечко. Світлана Бечко
“У нас всі сири — крафтові. Ми відходимо від стандартних рецептур, але вони наближені. Наприклад, халумі обігруємо по-іншому, він має особливий смак. Тому що в Україні часто крафтовий сир називають із заведенням чужорідних заквасок з інших країн. Для мене — це не про крафт. Ми хочемо пропагувати чистий карпатський сир з оригінальною бактеріальною компонентою, яка є природною в молоці, бо місцеве молоко дуже багате і хочеться розкрити його смак”, — каже Світлана Бечко.
Робота до та після повномасштабного вторгнення
Сировари працюють приблизно п’ять років. Продукцію продають як онлайн, так і співпрацюють з магазинами, а також мають два свої у Верховині та Вижниці. До фермерів на дегустацію приїздять туристичні групи.
“З війною все обірвалося на половину. Раніше люди цікавилися якістю, зараз більше — ціною. Тому дуже відчутно. Важко тримати марку, але якісний сир — це наш принцип. Головне — ми вдячні військовим, що можемо займатися підприємницькою діяльністю”, — каже Світлана Бечко.
Сир варять у мідному чані. Instagram/Мідний чан
У 2024 році сировари придбали машину з холодильним обладнанням, адже отримали співфінансування від Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО). Завдяки цьому фермери можуть відвідувати ярмарки та доставляти свою продукцію на великі відстані.
Підтримка фермерок на Франківщині
Сприяє до залучення жінок та молоді в аграрний сектор на Франківщині Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) за фінансової підтримки Європейського Союзу. Упродовж 2023-2024 років організація провела два грантові цикли для виробників гуцульської овечої бриндзі, гуцульської коров’ячої бриндзи та аквакультури.
Про це у відповіді на інформаційний запит Суспільного повідомили у пресслужбі організації.
Корови пасуться на висоті понад 700 метрів над рівнем моря. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
“При розгляді заявок перевага надавалася господарствам, які очолюють жінки. Заявки, отримані від жінок-фермерок, отримували додаткові бали при оцінці. Так, у першому грантовому циклі зі 133 затверджених заявок 27 — було від фермерок-жінок. А у другому грантовому циклі ФАО затвердила 105 заявок, з-поміж яких 29 — від господарств, які очолюють жінки”, — йдеться у відповіді.
Коров’яча бриндза. Василь Кермощук
Загалом ФАО надала інвестиційну підтримку для 56 жінок-фермерок в чотирьох областях де діє програма, а саме: у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях.
У межах цієї програми фермерки мають можливість пройти навчання для підвищення рівня технологічної кваліфікації, а також покращити якість своєї продукції, аби вийти на нові ринки збуту, підвищити рівень конкурентоспроможності.
Про що свідчать цифри й потреба у навчанні сільських жінок
В Україні п’ятий рік поспіль діє освітньо-грантова програма для фермерок із сільської місцевості TalentA. Її впроваджує міжнародна науково-технологічна сільськогосподарська компанія для покращення продовольчої безпеки та доступності до освіти та фінансів для жінок, повідомили Суспільному у пресслужбі компанії.
Наразі міжнародна програма об’єднала понад 1500 жінок по всьому світу, серед яких 250 – українки. Є тут й представниці з Франківщини, як-от сироварка Христина Закревська.
Христина Закревська за роботою у сироварні. Суспільне Івано-Франківськ
Зокрема, в організації акцентують, що таке навчання потрібне, адже за інформацією Міністерства аграрної політики та продовольства України, до 2022 року в аграрному секторі було зайнято 2,7 мільйона людей. Однак через велику війну їхня кількість скоротилася.
“Жінки по всій країні через мобілізацію чоловіків у ЗСУ змушені брати на себе повну відповідальність на фермах та у виробництві сільськогосподарської продукції, створювати та розвивати власні агропідприємства, опановувати нові навички та здобувати знання для управління бізнесом. Хоча суспільство визнає важливість жінок як необхідного трудового ресурсу в сільській місцевості, вони продовжують натрапляти на труднощі, зокрема в доступі до стабільної роботи та участі в прийнятті рішень”, — йдеться у відповіді компанії.
Тому після конкурсного відбору, з 18 листопада 2024 до 28 лютого 2025 року, триватиме безкоштовний освітній курс TalentA. Програма передбачає проведення навчального онлайн-хабу, розробленого спеціально для жінок-фермерок із сільської місцевості.
