Іван Боберський «Люди масово спиваються. Просто жах, що зараз відбувається!»

Ми щодня зустрічаємо їх: на вулицях, в скверах, під магазинами. Хтось риється в смітниках, хтось стоїть з простягненою рукою і випрошує милостиню. Мова про безхатьків. Які ж причини бездомності? Чому людина опиняється на вулиці?
Про це і про інше журналістам Правда.іф розповідає директор Івано-Франківського «Будинку нічного перебування» Іван Боберський.
 
– Іване, чому в «Будинку нічного перебування» діє таке правило: ви не пускаєте людей в стані алкогольного сп’яніння?
 
– Законом України заборонено приймати до таких закладів, як наш, осіб, які перебувають в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, а також людей, які мають явні ознаки психічних розладів. Люди, які приходять до нас, переважно, особи, які відбули покарання в місцях позбавлення волі. Є такі, хто половину свого свідомого життя провели у в’язниці. У їхній психіці уже відбувся незворотній процес і мислять вони тільки категоріями тюрми. На будь-яку образу, на будь-яке неправильне слово вони відповідають агресією.
А якщо люди ще й п’яні, починаються різні розмови, які ведуть до конфлікту і все це в кращому випадку закінчується бійкою, в гіршому – важкими тілесними ушкодженнями.
Все відбувається миттєво. Тому п’яних ми сюди не пускаємо, аби уникнути трагедії.
 
– Взагалі, які причини того, що людина опиняється на вулиці?
 
– Перше місце у переліку причин займає саме алкоголь. Люди масово спиваються. Просто жах, що зараз відбувається! Люди стають залежними від алкоголю, не можуть адекватно і тверезо мислити. З ними часто працюють різні шахраї і в результаті людина опиняється на вулиці. Людина з алкогольною залежністю не усвідомлює своїх дій, самостійно вона не може позбутися залежності, їй потрібна допомога. Алкоголіку потрібне лікування, але як полікуватися, якщо опинився на вулиці, а лікування платне і коштує чимало.
Колись існували трудові профілакторії, в яких алкоголіків лікували примусово. Зараз людина залишається наодинці із проблемою. В лікарню її не беруть, в заклад для бездомних прийти в нетверезому стані не можна, от і маємо результат – такі люди тиняються вулицями, часто замерзаючи взимку.
Другою причиною бездомності є перебування у місцях позбавлення волі. Часто людина, вийшовши з тюрми, виявляє, що виписана з квартири, житло давно продане і там живуть інші люди.
Також можемо говорити про побутові сімейні конфлікти. Після сварки людина йде з дому, думаючи, що зможе заробити на нове житло і почати життя спочатку, але, як правило, не справляється з проблемами і опиняється на вулиці.
Від безвиході люди починають вживати алкоголь, бо це один із способів тимчасово забутися, а потім починається алкогольна залежність.
 
– Хто частіше опиняється на вулиці: чоловіки чи жінки?
 
– Частіше безпритульними стають чоловіки, хоча зараз ми спостерігаємо збільшення кількості бездомних жінок. Причиною також є алкогольна залежність, а жінки швидше звикають до алкоголю. Руйнуються сім’ї, без батьків залишаються діти.
Зараз у нас перебуває жінка, яка має власний будинок, має дітей, але зловживає алкоголем. Вдома їй і родичі, і сусіди постійно говорили про те, що так жити не можна, що потрібно щось змінювати. А їй це не подобається слухати, тому вона зробила вибір – жити на вулиці.
Також у нас є чоловік, який жив у інтернаті, потім одружився, все в нього було нормально, от тільки він не може перестати вживати алкоголь. Так його вигнали з одного дому, потім з іншого… Молодий ще чоловік, може і вміє працювати, але алкоголь для нього на першому місці.
Біда в тому, що держава неналежно дбає про таких людей, вони залишаються із своїми проблемами наодинці. Нікому вони не потрібні і нікому до них немає діла. Хочеш лікуватися – плати гроші. Не маєш грошей – спивайся й далі.
Молодь масово спивається і в результаті переходить до категорії безпритульних. З кожним роком їх усе більше і більше. Рано чи пізно, коли ми захочемо будувати нормальну державу, це стане проблемою номер один. Адже механізму, як забрати людину з вулиці, немає.
 
– А взагалі, чи можливо людину, яка опинилася на вулиці, повернути в соціум? Чи є люди, які повертаються?
 
– Такі люди є, проте їх дуже мало. Ми робимо усе можливе, аби допомогти. Але буває, що людина по п’ять разів починає життя заново, але знову опиняється на вулиці.
З тих, хто справді почав усе заново… Нещодавно телефонував мені один чоловік, художник від Бога, розмальовував свого часу церкви. Через різні проблеми, опинився на вулиці, почав випивати. Прийшов він до нас, плакав, просив допомогти вийти з ситуації, в яку потрапив. Ми допомогли йому з документами. Зараз він перебуває у Прибалтиці, дуже успішно там працює, гарно заробляє.
 
– А чи важко бездомному влаштуватися на роботу?
 
– Людей, які до нас приходять, ми стараємося працевлаштувати. Маємо ряд установ, підприємств, організацій, які беруть таких людей під моє чесне слово, навіть без документів, лише аби вони нормально працювали.
Важливо, аби людина не вела паразитичний спосіб життя, а працювала на себе, для свого ж блага. Але натомість – людина пропрацює кілька днів до першої зарплати, бо переважно їм зарплату раз на тиждень дають, і все, більше не виходить.
 
– Чи реально виробити певний комплекс заходів, певний алгоритм по подоланню проблеми бездомності?
 
– У нас діє будинок нічного перебування і чиновники вважають, що цього достатньо. До нас звертається людина, ми її годуємо, одягаємо, виготовляємо для неї документи, влаштовуємо на роботу. А що далі? Ну не може ж людина отримувати зарплату і жити безкоштовно? По суті, ми ж сприяємо бездомності. Адже безхатьки одні одним розказують, що можна жити безплатно і витрачати зароблені гроші на алкоголь.
Тому проблему потрібно вирішувати комплексно. Будинок нічного перебування надає первинну послугу. А далі потрібно створювати центри реінтеграції. Людина має переходити на інший етап, отримуючи таку послугу, як «підтримане проживання». Мова про соціальні готелі, у яких людина проживає, оплачуючи за це житло. Сума невелика, навіть символічна, але це привчає безхатька планувати свої витрати, раціонально використовувати гроші і таким чином поволі повертатися до нормального життя в соціумі.
Людина повинна вчитися жити самостійно.
І центри реінтеграції мають бути створені на обласному рівні. Адже навіть зараз ті безхатьки, які перебувають у нас на обліку, в більшості випадків – жителі різних сіл.
Потрібен комплексний, тільки комплексний підхід, аби вирішити проблему бездомності.
Розмовляла Любов Загоровська