Назар Тимішак на псевдо Катана — військовослужбовець із села Саджава Богородчанської громади, що на Івано-Франківщині. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, він вступив в підрозділ Сил спеціальних операцій “Азов”.
Військову службу розпочинав гранатометником й кулеметником. Згодом став зв’язківцем. Після боїв за Бахмут Назар Тимішак почав працювати із засобами радіоелектронної боротьби, що допомагають “глушити” та збивати з курсу російські БпЛА.
Про свої перші бої у піхоті, роботу на РЕБ та побратимство у 3 окремій штурмовій бригаді Збройних сил України, боєць на псевдо Катана розповів Суспільному, пише Правда.іф.
Трофейна зброя
До війни Назар Тимішак працював у ІТ-сфері. Завдяки досвіду у програмуванні та радіоелектроніці йому запропонували бути зв’язківцем у підрозділі Сил спеціальних операцій “Азов”, згодом плани змінилися.
“Сказали, що спочатку побудеш на посаді гранатометника. Коли нас направили на Запорізький напрямок, гранатомета в мене не було, але був кулемет. Треба було вміти працювати зі всім, тож вчилися одразу на позиціях”, — каже Назар Тимішак.
До війни Назар Тимішак працював у ІТ-сфері. Facebook/Назар Тимішак
Кулемет, з якого військовослужбовець боронив свою позицію, був трофейним російським “Утьосом”.
“Першим моїм запитанням було: “Де запобіжник?” Мені кажуть: “У цієї зброї його немає”. Тобто просто вставляєш патронну стрічку і працюєш. Зброя — трофейна. Вона у той час переходила від нас до противника, від противника до нас”, — пригадує Назар.
Назар Тимішак: “Працювати зі всім, вчилися одразу на позиціях”. Суспільне Івано-Франківськ
Боєць продовжує:
“Насправді, не дуже було важко. Ми знали, що маємо робити. На Запорізькому напрямку у нас було завдання досить зрозуміле. Був у кільці Маріуполь, і в планах у всіх була його деблокада сухопутним шляхом. На жаль, не вийшло. Але роботу ми свою робили там”.
Військову службу Назар Тимішак розпочинав у підрозділі Сил спеціальних операцій “Азов”. Facebook/Назар Тимішак
Перший бій
Назар Тимішак добре пам’ятає перший бій на Запорізькому напрямку. Тоді він разом із побратимами потрапив під танковий обстріл. До 15 військових отримали поранення, більшість із них — легкі. Але один боєць був важким, йому перебило ногу. І Катана разом з іншими хлопцями евакуйовували його. Назар Тимішак каже: тоді найбільше його здивувала моральна і фізична стійкість пораненого. Він воював з 2014 року, був заряджений і морально, і фізично.
“Ми несли його на носилках. Він кричав від болю, час від часу втрачав свідомість. Коли вчергове отямився, одразу спитав, що йому вкололи, й пояснив, що це для того, щоб сказати медикам у стабпункті, аби йому повторно не дали цей препарат. Для мене — це еталон стійкості бійця. Тобто він, перебуваючи в такому стані, все розумів і робив “як по книжці”. Це було дуже круто для мене”, — пригадує Катана.
Назар Тимішак: “Такої злагодженості між бійцями, як у 3 окремій штурмовій бригаді, ніде не бачив”. Суспільне Івано-Франківськ
Через зараження крові цьому бійцю ампутували ногу, але він продовжує займатися справою, яку почав до війни, — боксом, зокрема навчає охочих, говорить Назар Тимішак. Тож для нього побратим став тією людиною, яка весь час його надихає.
“Всі разом живемо, разом працюємо і покладаємося один на одного”
Катана каже: такої злагодженості між бійцями, як у 3 окремій штурмовій бригаді, ніде не бачив. У підрозділі всі, як одна сім’я, де побратимство та допомога один одному — на першому місці.
“У нас немає великої різниці між звичайним солдатом і сержантом. Ти можеш підійти до будь-кого, спитати, нормально поговорити й тобі підкажуть, допоможуть. Можливо, це — якесь порушення субординації, але ж це — всі твої брати. Всі разом живемо, разом працюємо і покладаємося один на одного”, — говорить Назар Тимішак.
Назар Тимішак: “Моя робота справді рятує життя”. Facebook/Назар Тимішак
Усі радіоперемовини — захищені
Під час військової служби Катана зміг використати й навички айтівця — встиг попрацювати зв’язківцем. Окрім стандартних завдань з налаштування зв’язку, він працював з різними комунікаціями, переговорними пристроями, інколи програмував їх. Також займався шифруванням радіоперемовин, аби всі розмови в ефірі були захищеними від росіян.
“Це — постійна робота зв’язківця. Коли ворог захоплює радіостанцію, він її прослуховує. Про втрату радіостанції ми одразу ж знаємо і намагаємося якомога швидше перепрошити її, перекодувати всі дані. Зламати це шифрування практично нереально. Це займає багато часу, протягом якого ми переходимо на інше кодування”, — каже Катана.
“Моя робота справді рятує життя”
Радіоелектронною боротьбою Назар Тимішак почав займатися після боїв за Бахмут, де російські військові масово застосовували FPV-дрони.
“Я зрозумів, що правильну роботу роблю, коли, наприклад, механік-водій каже, що він бачить, як той FPV-дрон падає. Це — як бальзам на душу. Тобто я розумію, що моя робота справді рятує життя, допомагає бронетехніці доїхати до виконання завдання, забрати хлопців і, відповідно, їх евакуювати або просто провести якусь надзвичайну ротацію на позиціях”, — говорить Катана.
Назар Тимішак навчився працювати зі зброєю на позиціях. Назар Тимішак
Назар Тимішак додає: зараз війна змінилася — перейшла з протистоянь між військовими на землі у небо. Але ця битва нерівна, адже російська армія наразі більше має FPV-дронів та засобів РЕБ, ніж українські бійці.
“Просто закрити небо і щоб нічого не літало ні нашого, ні ворожого — теоретично це можливо, але ресурси не дозволяють. Нам все потрібно використовувати з розумом. Вони можуть кількістю тиснути. Ми, відповідно, розставляючи засоби, вибираючи специфічні частоти, які потрібно “подавити”. Мусимо над цим постійно працювати. Якби була необхідна кількість таких засобів, роботи в нас було б менше”, — говорить Назар Тимішак.
З його слів, засоби радіоелектронної боротьби також часто втрачаються. До прикладу, коли від обстрілів засипає окоп землею, в недосяжності опиняється й усе спорядження, яке там було.
Назар Тимішак: “На війні часто згадуєш про віру, особливо, коли перебуваєш десь в окопі”. Facebook/Назар Тимішак
Уся сім’я — на фронті
У родині Назара Тимішака усі чоловіки служать.
“У мене шваґро й тесть у Силах спеціальних операцій служать, а я — в третій окремій. Тобто ми всі живемо війною, на жаль”, — каже Катана.
Боєць постійно носить із собою у бронежилеті фотографію дружини, прапор України та ікону.
“Я не такий вже й вірянин, але щось таке постійно ношу зі собою. На війні часто згадуєш про віру, особливо, коли перебуваєш десь в окопі”, — говорить Назар Тимішак.
