Використання орбітальної інфрачервоної обсерваторії James Webb Space Telescope дало змогу астрофізикам проаналізувати спектральні характеристики площ карликових планет Сонячної системи — Ерида і Макемаке. Останні розташовані в крижаному поясі Еджвлота-Койпера, що знаходиться за орбітою Нептуна на відстані 30 астрономічних одиниць. Дослідження обернулося несподіваним висновком про більш динамічну геохімічну активність наведених космічних тіл, ніж вважалося раніше.
Характеристика малих об’єктів
Передбачалося раніше, що карликові утворення кільця Койпера, які перебувають на віддалі від денного світила і позбавлені його енергії, видаються статичними світами, що зберегли первозданність з моменту формування Сонячної системи понад 4 млрд років тому. Однак наближення дослідницького модуля Нові горизонти до кордонів Плутона влітку 2015 року виявило на поверхні фактори нещодавньої геологічної активності кріовулканізм — виверження скельних порід у вигляді води, аміаку і метану в рідкому або газоподібному стані. Користувачі майданчика casino top, розважаючись на ігрових автоматах космічної тематики, також відправляють міжпланетні станції, заробляючи при цьому гроші. Прийнятна програма лояльності, щедрі бонуси дають змогу отримувати виграші із вартої заздрості легкістю.
Характеристика карликових тіл порівняно з Плутоном:
- радіус Плутона — 1200 км, відстань від Сонця — майже 40 астрономічних одиниць;
- Ериди — 1170 км, відстань — 69 а.о;
- Макемаке — 720 км, 46 одиниць.
Можливо, активність геохімії карликів дещо менша, але вона присутня.
Малоймовірно, що наведені планети досі зберігають внутрішнє тепло. Для перевірки гіпотези вчені скористалися орбітальною інфрачервоною обсерваторією James Webb. Дослідники здійснили спектральний аналіз сфер карликових інстансів — Ерида та Макемаке, щоб визначити пропорційність дейтерію до звичайного водню та фіксацію деяких ізотопів вуглецю. Завдяки присутності метану на їхній поверхні, вдалося отримати спектральні дані елементів.
Отримані висновки
Виявлено, що співвідношення важкого водню до звичайного та розподіл певних ізотопів вуглецю вказують на відносно молодий метан, присутній на поверхні карликів. Подібне свідчить, що граничний вуглеводень формувався геохімічним шляхом у надрах малих планет, а не залишився непорушним від дня створення Світу.
Отже, Ерида і Макемаке в порівняно близькому минулому, або нинішнім часом, ймовірно, мають нагріті внутрішні ядра, рідкі океани під поверхневими плитами. Крім того, речовина з глибин знаходить вихід через кріовулканізм.
Подібні рухи виявлено на кількох природних супутниках Юпітера, Сатурна. Також є припущення про присутність підповерхневих океанів і кріовулканізму на місяцях планет Нептун, Уран. Якщо подібний випадок характерний для далеких карликових утворень, аспект свідчить про широке поширення внутрішніх океанів у межах Сонячної системи, навіть віддалених областях.
