20-річний азербайджанець Гусейн Абдулаєв, студент 3 курсу Маріупольського державного університету. 17 березня під час евакуації його було взято в полон російськими військовими. 12 квітня звільнено завдяки переговорам.
Цитати з інтерв’ю Абдулаєва Media.Az наводить на своїй строінці в фейсбуку головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов.
– Скільки днів ви були у полоні?
– Усього я там провів 25 днів. Вони мене посадили та зав’язали руки. Стали ставити запитання, спочатку чинили моральний тиск, намагаючись змусити мене зізнатися, що я солдат полку “Азова”. Я наполягав, що я студент. Вони стали мені загрожувати, що якщо я не хочу говорити по-доброму, то буде погано. Вони приєднали апарат до пальців моїх ніг і почали пускати болючі розряди струмом. Вони хотіли, щоб я зізнався у тому, що я військовий. Але мені не було чого сказати, я їм не брехав, адже я просто студент…
– Як часто вас катували?
– Кожен день. 21 березня я мав день народження і мене весь день катували. Катування призупинили лише за 5-6 днів до того, як було досягнуто домовленості і мене відпустили. Більше не пускали розряди струму, але продовжували бити… Як правило, били по 10-15 людей одразу. Але це не найстрашніше, електричного струму я боявся більше.
Як правило, тортури струмом тривали 20-30 хвилин, а били протягом години. Катування повторювалися три рази на день. Бувало, що я непритомнів, на мене виливали холодну воду і продовжували знущатися далі.
– Скільки людей вас було в камері?
– Зі мною разом у полоні опинилися Сергій Назаров – майор ДСНС Маріуполя, Едік Кростов – працівник одного із заводів, Олексій Лустов – волонтер.
– Як поводилися з ними?
– Над ними знущалися ще гірше. Особливо над волонтером. Через те, що хлопець мав татуювання на нозі, вони його побили так, що нога сильно опухла. Він мав проблеми з серцем, почався напад, я намагався йому допомогти, після чого мене побили ще сильніше. Як правило, вони не били по обличчю, але чомусь на Едіка Кростова це не поширювалося. Коли ми побачили, на ньому не було живого місця. А через тіло Сергія Назарова постійно пропускали струм та знімали на відео.
– А вам що-небудь відомо про долю тих, хто був з вами в одній камері?
– До мене відпустили Едіка Кростова, його відправили до Криму. Так нам сказали. Я не знаю точно, чи це правда чи ні. Можливо, його й убили. Я не вірю, що їх залишать живими… Знаєте, я чув, як вони катували людей з інших камер, бідні кричали від болю, а потім їх просто розстрілювали. Наставала тиша.
– В Азербайджан не плануєте повернутись?
– Незабаром я планую приїхати на Батьківщину.
– А чи продовжите освіту в Азербайджані?
– Я бажаю, щоб Україна виграла війну. Якщо це станеться, я повернуся і продовжу своє навчання в Маріуполі.
