Перший добровольчий хірургічний шпиталь в Івано-Франківську функціонує вже два роки. За цей час медичний центр стикнувся й з неабиякими труднощами, зокрема й браком фінансування.
Про це під час етеру програми “Новий погляд” розповів керівник першого добровольчого хірургічного шпиталю Станіслав Онищук, передає Фіртка.
“Кінець минулого 2023 року мені здавався найтемнішим часом, який тільки може бути. Ми маємо всі можливості, команду, налаштовані потоки пацієнтів, маємо супердорогу техніку і налаштовані алгоритми, але нам бракувало фінансів, щоб продовжити свою роботу у 2024 році.
Водночас бракувало й часу, щоб знайти і написати достатню кількість грантових проєктів, провести перемовини з міжнародними організаціями, які часто тривають у декілька етапів.
І ось кінець року наближався, вся команда працює, повна клініка пацієнтів, а я не впевнений, чи будуть у нас гроші хоча б за комунальні послуги заплатити.
Десь у жовтні я зрозумів, що три міжнароні донори, завдяки яким функціонує наш хірургічний шпиталь, це Міжнародний офіс об’єднаної методистської церкви (Чеська Республіка), Міжнародна організація “Лікарі без кордонів” та Британське об’єднання “Оксфам”, – розповідає Станіслав Онищук.
Чоловік ділиться, що в силу різних причин всі ці три проєкти мали закінчитися у грудні 2023 року.
“Лікарі без кордонів прийняли рішення виїхати з України, зробили це дуже поступово, спочатку переїхали на схід, а потім зовсім перевівши місію в африканську країну.
“Оксфам” ще всередині року сказали, що всі їхні проєкти в Україні закінчаться наприкінці 2023 року, бо в них є брак фінансування, а методистська церква десь у вересні нам зателефонувала і сказала, щоб ми планували свою роботу, розраховуючи, що вони нам допомагають до кінця року.
І от десь у жовтні я зрозумів, що в нас є всього три місяці, щоб знайти альтернативне фінансування”, – каже керівник першого добровольчого хірургічного шпиталю.
До слова, у медичному центрі немає комерційної складової, зараз там приймають виключно військовослужбовців.
“Нам хочеться відчувати, що ми робимо роботу, яка є цінною. Ми шукали такі речі, які не закриває програма державних гарантій.
Ми займаємося тими людьми, які не мають шансів отримати потрібне лікування де-інде, окрім як у нас. Насамперед, це військові, які отримали поранення і списані з війська: вони вже якби й не в полі зору військової медицини, але й не дуже в полі зору цивільної.
Але пацієнт все ж має наслідки поранення і вони заважають йому повноцінно жити. Це також випробування й для його сім’ї, адже, до прикладу, він живе на п’ятому поверсі, але ще не може ходити”, – розповідає Онищук.
