“…Йти догори не важко тим, хто вже не раби. Що б було, якби Кобзар опинився тут і зараз, з нами?” – пропонує поміркувати 10 окрема гірсько-штрумова бригада. Бійці в зоні війни на лінії зіткнення записали відео до річниці народження Тараса Шевченка.
Відео записане у формі розмови з Шевченком, який прийшов до захисників на передову – в окопи. Слова – Гліба Бабича.
“Снилося – щось задумав вищий небесний цар, і на гарячу землю знову прийшов Кобзар. Здвинув шолома трохи, пил обтрусив з броні, вийняв з кишені каву, ту, що купив мені. “Слухай, ну як тут справи? Криють вночі вважким? Битися, бачу, треба, бо розумію, з ким. Бо ще тоді навчив вас опір чинити злу – ти розкажи, до речі, що там у нас в тилу?”.
Все, як завжди, Тарасе, – зрада, брехня, плітки. Кожен, хто хоче слави, рве тебе на шматки. Слів та думок уламки ліплять на прапори. Гетьмани знову б’ються – квапляться догори. Кожен собі потрохи тягне на свій город. Долю і волю прагне вигадати народ. Знов від війни до правди дуже маленький крок. Хтось вибирає битву. Інші ідуть в шинок. Дехто тягар тримає, дехто над ним ірже. Дехто, щоб не цуратись, тягне собі чуже.
Досі не бачать правди, досі шукають зло, мов півтора століття начебто й не було. Вибач, Тарасе, поки трощене все, як лід: вчили – не зрозуміли люди твій Заповіт. Нас гартували трохи покидьки і бої. Ті, хто за нами прийдуть, – вже будуть цілком твої.
“Слухай! – Кобзар тихенько жестом мене спинив. – Хлопче, ти сам, як бачу, дещо не зрозумів. Ви вже змогли підвестить паростком із золи. Що вам чекати, друже? Ви вже давно прийшли”. Хтось береже цю землю, хтось в ній посіє хліб, хтось нагодує слабших, ким вони не були б. Вийде із диму сонце, зійде вночі зоря, в кожній хвилині буде дещо від Кобзаря.
Душі тримайте разом. Розум тягніть з юрби. Йти догори не важко тим, хто вже не раби. Хочеш дійти до світла – треба зробити крок. Є в Україні воля. Є в Україні Бог. “Нумо, – Тарас промовив, – візьмемо з долі мед!” І закрутивший вуса, взявся за кулемет.
