Справжня Росія – не більша за інші середньостатистичні держави світу. Решта національних республік – це її колонії, які так чи інакше стануть вільними.
Татарстан, Башкортостан та інші – міністр оборони України Олексій Резніков дав інтерв’ю британському виданню Тhe Тimes, де заявив, що за 3-5 років Росія розвалиться на низку суверенних держав.
Про питання світової безпеки – як має розпастися колоніальна Росія (а те, що це станеться ні в кого сумнівів не повинно викликати: всі імперії розпадаються), йдеться в сюжеті ТСН.
Буквально днями експрезидент Польщі Лех Валенса звернув увагу на те, що навряд чи можна буде поміняти політичну систему в Росії. Але шляхом підтримки малих, корінних народів, які нині колонізовані Росією, цю країну можна зменшити зі 144-х мільйонів до 50-ти. Роздробивши її на менші держави. Валенса каже, що не зробивши цього у 1990-ті світ припустився помилки: тоді Горбачов здавався “хорошим”.
І що ми маємо – російський імперіалізм. І, навіть, після перемоги України у війні – за якийсь час – Росія робитиме те саме, що зараз. Тож повна реконструкція цієї недоімперії – важливе безпекове питання для всього світу.
Справжня Росія – не більша за інші середньостатистичні держави світу. Решта національних республік – це її колонії, які так чи інакше стануть вільними.
РФ непомірно велика – 17 мільйонів квадратних кілометрів. Але росіяни приховують, що Росії в Росії – дуже мало. Це – колись було Московське князівство, а тепер – Центральний федеральний округ – тобто землі навколо Москви, які межують з Білоруссю та Україною. Ліси та болота без жодного виходу до морів. Решта так званої Росії – більше 90% її території – це 22 національні республіки.
Загалом там, за “порєбріком” – 190 народів, які зовсім не з власної волі потрапили до складу Московської імперії. І найцікавіше, що політика більш ніж трьохсотрічної русифікації так і не змогла перетворити Російську Федерацію на дійсно єдину державу.
Серед найбагатших регіонів РФ – тобто тих, що постачають в федеральний бюджет найбільше – власне російських лише Москва, Московська область і Санкт-Петербург. Решта – три найбільших вуглеводневих регіони – Ямало-Ненецький та Ханти-Мансійський автономні округи і рестубліка Татарстан. Розпад, імовірно, почнеться саме звідси – бо, виявляється, Татарстан – це незалежна від Росії держава.
“Мы в Россию не входили!”: це – не архівне фото боротьби за незалежність десь у Балтії чи в Україні. Це – мітинг про вихід Татарстану зі складу Російської Федерації. Це був 1989 рік. Вже в 1990-му татари оголошують про свій суверенітет – при цьому не вказавши, що взагалі входять до складу якихось там Росії чи СРСР. Більше того – Республіка Татарстан у 1991-му декларує власну незалежність і заявляє – її власна конституція і закони мають більшу юридичну силу, ніж загальноросійські.
Врешті решт незалежна республіка Татарстан приєднується до СНД на правах країни-засновника, потім – ігнорує підписання Федеральної угоди про входження до РСФСР – а замість цього підписує з Москвою договір про взаємне делегування повноважень, який треба постійно перепідписувати. Це татарське незалежництво вдалося трохи стабілізувати лише з приходом до влади Путіна – татарську конституцію переписали під федеральний центр, а особливо радикальних політиків знищили фізично.
Але Татарстан – це єдина респубіка РФ, яка зберегла свого президента і проводить власну політику. Тут тимчасово роблять вигляд, що забули про незалежність. Поки що так зручніше, безпечніше, а гроші з федерального бюджету хитрі татари поки що повертають в Казань.
А от в якутів з грошима – ще краще. Тобто у велетенській Республіці Саха, яка за розмірами подібна на Індію, гроші закопані в землю. Алмази, золото, нафта, газ – на два трильйони доларів. Сто років тому Якутія повставала проти влади більшовиків більше десятка раз. Щоб позбутися якутського націоналізму, республіку буквально насильно заселяли росіянами. Але навіть доведення кількості етнічних росіян до третини мешканців республіки не вирішило проблему – корінні якути не пускають їх до участі в місцевій владі. Про права російськомовного населення тут взагалі не йдеться – росіян в Якутії люблять хіба що лупцювати, в магазинах російську мову роблять вигляд, що не розуміють.
Поміж себе сповідуючи гасло “досить годувати Москву”, Якутія живе з Москвою в хиткому мирі – отримуючи з федерального бюджету дотації, більші ніж Чечня і Крим. Поки з Москви надходять гроші, Якутськ розвиває власні економічні проєкти. Які здебільшого налаштовані не на дуже далекий звідси Захід, а на близькі Китай та Японію. Але санкції діють все сильніше, і в федеральному бюджеті нині – посуха.
Ну і останній удар по єдиній Росії має наукову назву – пан-фіноугризм. Мова про те, що вся ця велетенська північна ділянка Російської Федерації – республіки Карелія, Комі, Марій Ел, Мордовія, Удмуртія і Ханти-Мансійський автономний округ – це зовсім не “русскій мір”, а скоріше язичницька територія, де Російська православна церква досі веде справжню війну з місцевими культами природи, яким тисячі років. І загострення протиріч через закінчення грошей може спрямувати ці народи подалі від “русского воєнного корабля” – в бік етнічно-рідного Гельсінкі.
І наостанок. До розпаду Росії протягом найближчих 5-10 років може призвести політика самого Кремля, який з початком повномасштабного вторгнення в Україну чи не щодня через власних спікерів повторює мантру про “право на самовизначення народів”.
Але якщо на псевдореферендумах в так званих “ДНР” та “ЛНР” – як і на “референдумі” в Криму – люди ніби-то висловилися за входження до складу Росії. То інші народи Росії можуть згадати і про своє право – звідти вийти. Щоб перестати гинути за “русскій мір” і почати визначати власне життя.
