Кремезна статура, ясний погляд та спокійний голос. Про свій метод взаємодії з підлеглими він відгукується так: «дисципліна у мене жорстка — але з любов’ю».
Знайомтесь, це друг Педро. Він — командир 4-ої роти 2-го батальйону ДУК. Якщо патріотизм закладається десь на генетичному рівні, у хлопця не було жодних шансів, адже цю рису він успадкував від своїх предків. Його прадід був офіцером Січових Стрільців, а бабуся та дідусь по маминій і татовій лінії воювали за незалежність України у складі ОУН та УПА. Педро продовжив цей шлях.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Під час Революції Гідності хлопець потрапив в «Правий сектор», у 2014-2015 рр. брав участь у війні на східній Україні. Повернувшись додому, активно долучився до громадської діяльності та понад шість років обіймав посаду сотника Івано-Франківського осередку ДУК. Цей досвід дав можливість Педро оцінити масштабність загрози, яка назрівала на сході, і три роки тому він усвідомив, що скоро вона вибухне повномасштабною війною.
Пресслужба 2-й окремого батальйону ДУК ПС вихопили ротного перед ротацією в зону бойових дій, щоб поговорити з ним трошки про війну та методи взаємодії у підрозділі:
- Був план для сотників, запущений напередодні — що робити у випадку повномасштабного наступу. Коли серед ночі ракети ударили по всім містам України, ми без всякого здивування вдяглись, за дві години зібрались та рушили на Київ.
- Що вразило. Сєпари після себе такого не лишали, як російська армія.. В Бикові тіла цивільних людей валялись попри дорогу. Один чоловік був з пробитими трубою грудьми, два — з потрощеними вщент черепами. Я чув про їх звірства в Чечні, Абхазії та інших місцях. На моїх очах це підтвердилось.
- Ідея російської імперії має бути зупинена. Якщо війну заморозити на етапі повернення наших кордонів, то через декілька десятків років вони знову нападуть. Вони не відмовляться від своєї ідеї, як і ми від ідеї знищення Кремля.
- У них газу та асфальту в селах немає. Як вони можуть нам диктувати, як жити?
- Ми взагалі-то добрий та щирий народ. Але якась ненависть, озлобленість з’являється. Добре, що я не дивлюсь російські новини, Скабєєву, і що їх народ говорить. Природно бажати агресору всього найгіршого, але якщо залишитись людьми, то якось хочеться, щоб вони прозріли. Щоб самі зупинили то все, як ми в 2014 році зупинили насадження цієї імперської ідеології. І якщо знищити Кремль, зупинити пропаганду, я думаю, багато хто з них би прозрів. Старі – ні. Але молодь має.
- HIMARS зараз активно надходять, але для повного розгрому росії треба набагато більше зброї. Набагато більше.
- Бути командиром роти – це старіти на очах, не спати, думати, як вирішити те і те. Колектив великий, люди всі різні, непрості, пасіонарії з характером. А секрет у мене такий – всі мають одне одного поважати, бути щирими та взаємними. Я їм з перших днів говорю «Ви маєте стати сім’єю. Побратимами». Якщо ти знаєш, що людина готова тебе прикрити, поділитись останніми патронами, з нею можна йти в бій. Якщо вони як чужаки спілкуються, я їх збираю, сідаю коло них і змушую між собою говорити. Я можу витрачати на це багато часу, але сиджу, спілкуюсь. Один своє виговорює, інший своє, аж поки не помиряться. Якщо ми вирішуємо щось важливе для підрозділу, то лише колективно – спілкуємось, радимось.
- Коли раніше хтось виділявся, я старався підігнати якусь прикольну снарягу, але зараз вони в мене всі укомплектовані. То деколи не знаю навіть, чим їх нагородити. В мене завдання як у командира – навести взаємодію, дати позиції, цілі, щоб хлопці могли працювати. І коли вони влучають в танчик чи бліндаж, то як діти радіють. Я думаю, це для них і є найбільшою винагородою.
- Після перемоги поїду додому, побачу своїх рідних, обійму дітей. І піду влаштовуватись на роботу. Бо час іде, пішов я на Майдан молодим хлопакою, а вже купа років пройшло в цій боротьбі. Зараз освіту здобуваю в Острозькій академії, хочу працювати в силових структурах. Бо війну ми виграємо, але всередині завжди буде паршива вівця, яку треба буде втихомирювати.
- Треба відповідати взаємністю. Хто хоче допомоги, тому треба допомогти. Хто на нас з мечем іде, той від меча має загинути.
*З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Добровольчий український корпус “Правий сектор” перестав функціонувати як окремий добробат та почав інтегруватися в Збройні сили України.
Наразі колишній ДУК “ПС” має офіційну назву – Центр спеціальних операцій “Добровольчий український корпус”.
