Кому належать сонячні електростанції на Прикарпатті?

«Зелена» енергетика є одним із найпринадніших місць для розміщення капіталів будь-якого масштабу в Україні. Від кількадесяти тисяч євро для обладнання побутової СЕС у себе вдома до сотень тисяч чи навіть мільйонів доларів для заснування сонячної станції, що генеруватиме електроенергію в промислових об’ємах.

Сонячні панелі – блискучі ряди прямокутників – вкрили сотні гектарів земель прикарпатських сіл, заповнивши собою цілі поля, що стояли без діла. На чию користь вони працюють та кому належать – довідувався «Західний кур’єр».

Кому від СЕС «найтепліше»

Використання саме сонячної енергії найпопулярніше серед альтернативних джерел в Україні. Адже СЕС потребує значно менше інвестицій на старті, ніж вітрова чи гідро­електростанція. Обізнані переконують: сонячні інвестиції в нашій державі окупаються швидше, ніж вкладення у наф­тогазову галузь. За статистикою Держагентства з енерго­ефективності та енергозбереження, за чотири з половиною роки дії «зеленого» тарифу в сонячну енергетику нашої держави вкладено приблизно 2 млрд євро.

«Фінансові затрати на заснування промислової СЕС складають десь 600-700 доларів за кіловат енергії, – розповів «ЗК» директор однієї з компаній, що займається встановленням сонячних станцій. – Тобто для сонячної електростанції потужністю один мегават потрібно 600-700 тисяч доларів».

Ці гроші повернуться до свого власника приблизно за чотири роки, що для пасивного бізнесу вважається дуже коротким терміном окупності. Для порівняння, такі ж інвестиції в нерухомість вдасться «відбити» не раніше ніж за 10-15 років.

Найпрогресивнішим на ринку альтернативної енергетики був минулий рік. У 2019-му в Україні побудували в півтора раза більше генеруючих потужностей, ніж за всі роки незалежності разом узяті. Але радість від такого прориву затьмарює той факт, що «зелений» тариф найбільше збагатив  непересічних українських підприємців. У 2018 році 11 млрд гривень із загальних 17, які ДП «Енергоринок» виплатило альтернативним електростанціям, отримали власники десяти бізнес-груп, що розвивали найбільші проєкти в «зеленій» енергетиці. 65% «зелених» грошей надійшло електростанціям китайської держкорпорації CNBM, холдингу Ріната Ахметова, а також ВЕС шведсько-українського бізнесмена Карла Стурена.

У 2019-му ситуація не змінилась. Основним україн­ським гравцем цього ринку і надалі вважають Ріната Ахметова. А намагання знизити «зелений» тариф та проштовхування законопроєкту про це у парламенті – закулісною боротьбою між власником ДТЕК та Ігорем Коломойським. Через свої групи впливу у Верховній Раді Коломойський начебто лобіює суттєве зниження тарифу, за попередніми прогнозами, на 30-50%. Оновлення, у разі його затвер­дження Верховною Радою, найбільше зачепить бізнес-інтереси саме Ахметова.

Крім того, обговорюється можливість скасування фіксованого «зеленого» тарифу для промислових СЕС та продаж «зеленої» енергетики на аукціонах уже в цьому році, що теж суттєво погіршить прибутковість напрямку.

Власники СЕС на Прикарпатті – хто вони?

На Прикарпатті, за останніми даними, ведуть діяльність 56 промислових СЕС. 28 з них були введені в експлуатацію минулого року.

Як розповів «ЗК» один із фран­ківських підприємців, що за­й­мається сонячною енергетикою, промислові СЕС на Прикарпатті будують місцеві під­приємці за кредитні кошти Європейського банку чи за власні капіталовкладення у співвідношенні приблизно 50%. Багато під­приємств розміщують промислові СЕС на дахах своїх виробничих будівель. Потужність дахових СЕС, як правило, становить не більше 1 МВт через обмежену площу для встановлення сонячних панелей.

Наземні СЕС потужністю більше 3-5 МВт будують, як правило, іноземні компанії, реєструючи станцію як юридичну особу в Україні. Це одна з умов ведення цієї бізнес-діяльності у нас в державі. Саме такі наземні СЕС генерують максимальну кіль­кість електроенергії та становлять найбільший інтерес.

Найбільша на Прикарпатті СЕС має потужність 14 МВт та розташовується на 18 гектарах. Об’єкт введено в експлуатацію в листопаді минулого року в селі Залуква Галицького району. Інвестором виступив міжнародний холдинг Modus Group (Литва).

Це рекордна потужність для Прикарпаття, але мінімальні інвестиції в масштабах країни. Саме тому, за словами місцевих експертів із «зеленої» енергетики, розвиток цього напрямку на Прикарпатті українським олігархам не цікавий.

«Їх цікавлять станції 100-200 МВт, які у нас в області фізично нема де розмістити, – по­ділився думкою із «ЗК» один із фігурантів місцевого ринку альтернативної енергетики. – Наприклад одна із СЕС Ахметова у Дніпропетровській області має потужність 230 МВт і розміщується на 500 гектарах».

Чи так це? Кому насправді належать прикарпатські СЕС та чи є серед них об’єкти, що мають стосунок до українських олігархів, визначити складно. Адже одна з особливостей заснування СЕС полягає у тому, що кожна окрема станція передбачає створення «під неї» нової юридичної особи. Це негласне правило, яким користуються усі інвестори. За допомогою цього можна суттєво зменшити строки введення СЕС в експлуатацію і як бонус заплутати сліди реального інвестора.

Та подекуди шила в мішку не втаїш. Серед тих, хто займається сонячною енергетикою  на Прикарпатті, вигулькують відомі в області та країні імена.

Львівські «ґазди»

Перша СЕС потужністю 2,8 МВт, яка була введена в експлуатацію на Прикарпатті у 2013 році в селі Старі Богородчани, належить львів’янину Максиму Козицькому. Його батько, Зіновій Козицький, давно займається газовидобувним бізнесом на всеукраїн­ському рівні, теж фігурує серед бенефіціарів компанії-за­сновника Богородчанської СЕС. Серед власників також Степан Козицький, львів’яни Тарас Федак та Ярослав Шпак. А ще відомий донецький бізнесмен та політик Сергій Тарута.

Максим Зіновійович Козицький влітку минулого року був кандидатом на посаду голови Львівської ОДА, разом із Маркіяном Мальським та Денисом Шмигалем. Наприкінці грудня в Кабміні з’явилася інформація про те, що у 2020-му Козицький, ймовірно, обій­ме посаду голови Львівської ОДА замість М. Мальського, якого звільнили з цієї посади.

Відношення до сонячного бізнесу на Прикарпатті має також львівський бізнесмен Андрій Гаврилів, власник та генеральний директор групи компаній «Адамас», що займається виробництвом та продажем ювелірних прикрас, будівництвом та нерухомістю. У 2018 році компанія «Саненерджі» Андрія Гавриліва збудувала СЕС у селі Стриганці Тисменицького району. Серед бенефіціарів також мешканець Дніпра Євген Яременко.

У 2019 році СЕС у селі Хутір-Будилів Снятинського району заснувала фірма «Інфініті Енерджі», засновник якої теж Андрій Гаврилів (38%). Вагома частка в ній та права бенефіціара належать також львів’янці Оксані  Вервезі (39%), дружині депутата Львівської облради Тараса Вервеги.

Андрію Гавриліву також належать СЕС, введені в експлуатацію минулого року в Обертині Тлумацького району (ТОВ «Сансолар»), Пшеничниках Тисменицького району (ТОВ «Санні Сіті») та селі Королівка Коломийського району (ТОВ «Сонячна брама», серед бенефіціарів також Оксана Вервега).

 «Геліос Групп» 

Також у 2013 році на Прикарпатті розпочала діяльність СЕС у селі Радча Тисменицького району потужністю 3,9 МВт, інвестор ТОВ «Геліос енерджі». Її засновники – чех Лібор Бечічка, франківці Андрій Бєлєн­тьєв та Ірина Мартиненко, кияни Андрій Майоров та Марина Матвєєва. У 2019 році три компанії з по­дібними назвами, в яких фігурує «Геліос Групп» (ТОВ «Геліос Групп Черніїв-2», ТОВ «Геліос Групп Черніїв-3», ТОВ «Геліос Групп Черніїв-4»), отримали дозволи на початок будівельних робіт для заснування СЕС в урочищах Черніївки, Спаси, Фальчі на загальній площі понад 78 га. Серед за­сновників компаній з різними частками згадуються ті ж самі особи – Лібор Бечічка, Андрій Бєлєнтьєв, Андрій Майоров, Ірина Мартиненко, Марина Матвєєва.

Загалом у ЄДР містяться відомості про 15 компаній, у назві яких фігурує сполучення «Геліос Групп». 14 з них зареєстровані на території Івано-Франківської області та одна у Києві.

Бенефіціари чотирьох із цих фірм – згаданий вище Андрій Майоров та британська компанія Dolphin International Invest­sments Limited (ТОВ «Геліос Групп «Хриплин-1», ТОВ «Геліос Групп «Хриплин-2», ТОВ «Гелі­ос Групп «Хриплин-3», ТОВ «Геліос Групп «Хриплин-4». При заснуванні компанії Майо­ров вклав лише 1% від статутного капіталу цих фірм. 99% профінансувала британська компанія.

Бенефіціари шести компаній «Геліос Групп»  – засновники відомої юридичної компанії «Лігал групп», адвокати Тарас Жарський та Віталій Козик. Їм підконтрольні ТОВ «Геліос Групп «Вільшаниця-1», ТОВ «Геліос Групп «Гончарівка-1», ТОВ «Ге­ліос Групп «Гончарівка-2», ТОВ «Геліос Групп «Рожнятів-1», ТОВ «Геліос Групп «Рогатин-1».

Варто додати, що одна з останніх найгучніших справ Тараса Жарського пов’язана з фірмою ТОВ «Торговий сервіс», що орендує центральний продуктовий ринок Івано-Франківська, та її власником Ігорем Халамендою.

Ще одна компанія з орбіти «Геліос Групп» – ТОВ «Геліос Групп «Хриплин-5» – належить киянам Олегу Кіперу та Марині Кізь, а також мешканцю Драгомирчан Василю Кавлаку,  чолові­ку колишньої судді Господарського суду Івано-Франківської області  Інесси  Кавлак.

Василь Кавлак має значні інтереси в «зеленій» енергетиці на Прикарпатті. Компанія «Інтеренерго Груп», якою Василь Кавлак володіє разом з Оленою Сіреджук (мати депутата Івано-Франківської облради Дмитра Сіреджука), у 2018 році заснувала дахову мініСЕС у селі Жураки Богородчанського району.

У 2018 році ТОВ «Альфа-енергія», до засновників якої Василь Кавлак входить разом із Катериною Шабатуряк та Христиною Близнюк, було введено в експлуатацію дві СЕС у Городенківському та Снятинському районах.

У 2019 році ТОВ «Альтернативна сонячна енергія» збудувало Енергопарк сонячних електростанцій у Городенці. Компанія належить Василю Кавлаку, Христині Сіреджук (дружина Дмитра Сіреджука) та Василеві Рудку.

Того ж року ТОВ «Хутір­енергоінвест» звело станцію 5,5 МВт в селі Торговиця на Городенківщині. Засновники компанії – Василь Кавлак, Катерина Шабатуряк та Христина Близнюк.

У 2019 році «Еней Солар», що належить Наталії Чечіль, відкрило СЕС у Чернієві. Наталія Чечіль – колишній керівник ТОВ «Рент-Техно», що теж ввело в експлуатацію СЕС у Чернієві у 2019 році. Зараз «Рент-Техно» належить Василю Кавлаку, Марині Кізь та Олегу Кіперу.

Василь Кавлак також входить до засновників компаній, які минулого року заснували сонячні станції у Надвірнянському районі («Сіліконвілд») та Рогатинськму районі («Солар енерджі ЛКК», «Аргус-Україна»).

Раніше, у 2017 році, в Радчі в один день було відкрито ліцензію для ще трьох СЕС різних компаній: ТОВ «Фото енерджі», «Солар енерджі» та «Геліос-ІФ». Бенефіціаром «Солар енерджі» вказаний вище згаданий киянин Андрій Майоров. Двох інших – бізнесмен з молдавською реєстрацією Михайло Цибуляк. Також у 2017 році у Радчі було введено в експлуатацію сонячну електростанцію, засновану ТОВ «Солар-ІФ», що теж належить Михайлові Цибуляку.

«Зелений ураган»

Інша зв’язка компаній бере свій початок у селі Попельники Снятинського району. У 2016 році тут запрацювала СЕС ТОВ «Солар Карпати» потужністю 4 МВт. Керівник підприємства – Ігор Леник. Основними засновниками компанії з часткою у 40% виступають Андрій Лисів та Андрій Семанів. У 2017 році «Солар Карпати» заснувала ще одну СЕС у селі Ганьківці Снятинського району.

У цьому ж році компанія під керівництвом брата Ігоря Леника – Юрія Леника (ТОВ  «С-Капітель») – заснувала СЕС у селі Монастирчани Богородчанського району. Юрій Леник з 2007 року і до сьогодні – віце-президент НФК «Ураган», співзасновником якого є АТ «Прикарпаттяобленерго».

У 2017-му компанія «Енсоль» ввела в експлуатацію сонячну електростанцію у Чернієві. Кінцевий бенефіціар компанії – ТОВ «Альянс-Інвест ІФ», яким у рівних частинах володіють підприємці Андрій Лисів та Андрій Семанів. Серед засновників ТОВ «Енсоль» також Юрій Леник, Іван Боднар, Олександр Мартиненко та Сергій Іпатій, зареєстрований у Німеччині.

У 2018 році під керівництвом Ігоря Леника було введено в експлуатацію СЕС потужністю 5,9 мегават на території села Павлівка Тисменицького району. У 2019-му в Чернієві Ігор Леник відкрив СЕС як керівник ТОВ «Селена Солар». Кінцеві бенефіціари – Андрій Лисів, Андрій Семанів, Юрій Леник та Іван Боднар.

Стосунок до «зеленої» енергетики має і голова правління ПАТ «Прикарпаттяобленерго» Олександр Бубен. Його дружина та дочка – Ірина та Єлизавета Бубен – є засновниками та бенефіціарами ТОВ «Жураківська СЕС», яка запрацювала у 2019 році. Потужність цієї станції невелика – 0,7 МВт.

Теж у 2019 році в селі Марківці Тисменицького ра­йону розпочала роботу СЕС «Сонячний порт» під орудою Євгена Квочака. У списку кінцевих бенефіціарів – теж віцепрезидент НФК «Ураган» Юрій Леник, Олександр Мартиненко та Сергій Іпатій.

Також у 2019 році стартувала СЕС у селі Мишин Коломийського району. Інвестор – ТОВ «Сонячна альтернатива», якою керує Ігор Євгенович Квочак (швидше за все, син вище згаданого Євгена Квочака). Засновники цієї юридичної особи, що володіють нею в рівних частинах 50%, – Миро­слава та Тарас Прокопіви. Це дружина та син Ігоря Проко­піва – ексглави «Укртрансгазу», колишнього заступника мініс­тра енергетики та вугільної промисловості України.

«Енергія Галича» та «Галсан»

У 2018 році розпочала роботу СЕС «Енергія Галича» у селі Шевченкове Галицького району. На період введення СЕС в експлуатацію компанією керувала Лілія Готра. Вказано, що фірму Лілія Готра заснувала разом із жителькою села Крихівці Олександрою Шкварилюк, дружиною екснародного депутата Володимира Шкварилюка.

У грудні минулого року «Енер­гія Галича» змінила керів­ника. Ним став Роман Куцишин, який раніше працював помічником Володимира Шкварилюка у Верховній Раді протягом двох скликань.

У 2019 році розпочала роботу СЕС «Галсан» у місті Галич. Інвестором стала компанія «Галсан інвест», керівник Іван Пригода. Найбільшими частками в компанії володіють Олександра Шкварилюк (25%) та Лариса Качур (25%). Серед засновників також Іван Заглевський, Іван Пригода та Сергій Хомут. Усі вони місцеві підприємці.

«Снятиненергоінвест»

Одна з найбільших СЕС на Прикарпатті (10,5 МВт) була заснована минулого року в Снятинському районі, за межами села Шевченкове, компанією ТОВ «Снятиненергоінвест». Фірмою керує дніпропетровець Всеволод Кошель, який, крім СЕС на Прикарпатті, очолює ще шість організацій, пов’язаних з альтернативною енергетикою у Києві та Донецьку.

Прикметно, донедавна найпотужніша в області СЕС була збудована фірмою зі статутним капіталом у 2100 гривень. Серед засновників ТОВ «Снятиненергоінвест» кіпрська компанія Sess Solar Energy Limited, мешканці Києва Олександр Петров та Ігор Павленко, що є водночас бенефіціаром. Павленко та Петров разом володіють також компанією «Вест Солар».

За даними НКРЕКП, Олександр Петров та Ігор Павленко ввійшли до ТОП 50 власників відновлювальних джерел енергії за обсягом виробництва у першій половині 2019 року. Їхні СЕС «Снятин­енергоінвест» та «Вест Солар» сукупно мають встановлену потужність майже 20 МВт.

Крім того, Олександр Петров займається агробізнесом, входить у першу десятку власників земельного банку України-2019. Його компанія «ІМК» («Індустріальна молочна компанія») володіє 124 тис. га. У топі українських латифундистів Петров на один щабель випередив Ріната Ахметова. Фірма останнього «HarvEast» має у розпорядженні 123 тисячі га землі.

Оксана ГЛУШКЕВИЧ