Кожен край має свої особливості. І йдеться не лише про певні місця, а про атмосферу в загальному. Зокрема, про те, що робить область особливою, створюючи певні асоціації.
На Івано-Франківщині таких «родзинок» повно. Говорити про них можна днями. Однією з найатмосфернішіших є славнозвісний косівський базар.
Як то кажуть, не були на ринку – не бачили Прикарпаття. Основна перевага косівського базару — це справді оригінальні вироби, які можна купити значно дешевше ніж на базарах інших гірських міст. А ціни нижчі, тому що тут немає такого потоку туристів, як, наприклад, в Яремче, пише Західний кур’єр з посиланням на Гуцулія.
Чого тільки не побачиш на Косівському базарі! Великодні писанки, різьблені, інкрустовані й випалені дерев’яні вази, шкатулки, рахви, пласти, орли, ложки, діжки, бербениці, розписаний керамічний посуд, куманці, скульптурки, кахлі, вишиті і ткані сорочки, рушники, килими і верети, ліжники, вироби із бісеру, металу, шкіри і навіть сир/
У 90-х роках базар був в центрі Косова, але пізніше перемістився на територію села Смодна, і тепер місцеві базар ще називають смоднянським. Але хто чув про смоднянський базар? Він так і залишився Косівським.
Сувеніри займають тільки одну з частин великого універсального ринку. Зразу за мостом через річку Рибницю мало не на проїжджій частині починається торгівля різним крамом. Але ці перші прояви ужиткового мистецтва — ще не сувенірний ринок. Щоби до нього дістатися, треба пройти крізь довгі торгові ряди, де торгують городиною, автозапчастинами, новим і вживаним одягом та іншими товарами.
Широко представлені на косівському сувенірному ринку і вироби з кераміки: глечики, макітри, декоративні тарілки, кахлі, свистульки, збанчики, цукернички, дзвоники, писанки, плитки, плесканці, куманці.
Виробів з назвою «Косів» тут найбільше. Є кухлі для пива, цікаві статуетки, різноманітні наліпки на магнітах. Адже, як відомо, найбільш розповсюджений та найулюбленіший сувенір для пересічного туриста — це магнітик із назвою чи зображенням міста, який чіпляють на холодильник. За кордоном практично кожне містечко чи, навіть, село має свою емблему. Є вона і в Косові, але поки що її недостатньо використовують.
Продавці кажуть, що найбільшим попитом користуються різьблені шкатулки і тарілки. Найходовіший товар робиться з горіха, грушки, черешні — деревини плодових порід. З лісових порід найбільше ціниться явір. Проте високохудожні роботи й коштують відповідно.
Ось на прилавку вирізьблені з дерева шахи. Усі фігури стилізовані під гуцулів, навіть король і королева. Робота така філігранна, що це відчуває навіть далека від мистецтва людина. Використовує майстер для чорних фігур горіх, а для білих — явір. Над такими шахами треба сидіти щонайменше місяць. Такі шахи по кишені лише грошовитим людям.
Привертають увагу ряди ліжників (домоткані ковдри з овечої шерсті). Те, що на ліжники є попит, видно з поріділих на 10-у годину ранку шеренг продавців. Справа в тому, що ринок починає працювати десь о 4-ій годині ранку і першими його клієнтами є оптовики, які скуповують великі партії товару для перепродажі в інших містах та країнах.
Від вишитих сорочок рябіє в очах. Вибрати серед них одну — велика проблема: не знаєш, яка краща. Є тут вишиті на білій тканині, є на чорній, є на сірій під старовину. На базарі продається й чимало справдешніх старовинних сорочок. Тут таки до них можна допасувати прикраси — гердани чи коралі.
Поряд із ліжниками на тимчасових розкладках торгують різними дрібними сувенірами — це вишиті рушники, ткані сорочки, рушники, килими, верети та давні гуцульські строї: запаски, кептарі та капелюхи. Тут також можна знайти вироби з бісеру, що називаються ґерданами або силянками.
Ціни на косівську продукцію різноманітні, торгуватись тут вміють і полюбляють!
Базар у Косові працює тільки в суботу з 4 ранку й до обіду 14:00.
Базар легко знайти вранці за цілеспрямованими потоками покупців та скупченням автомобілів, припаркованих ще за півкілометра до базару. Краще приходити якомога раніше, десь о шостій годині, тоді є можливість застати більший асортимент.
