Щодня у школах Івано-Франківської громади дітям готують тисячі порцій гарячих обідів. Частина з них з’їдається до останньої ложки, а частина залишається на тарілках і зрештою стає відходами. Але куди потрапляє ця їжа після шкільної їдальні? Хто відповідає за її вивезення та утилізацію? І чи можна зменшити кількість продуктів, які щодня опиняються у смітті?
За даними, отриманими від підприємців, які організовують харчування у школах, у вересні 2026 року орієнтовна кількість харчових відходів становила від 40 до 100 кілограмів з однієї школи.
Водночас точно сказати, скільки харчових відходів продукують усі школи громади за місяць чи рік, наразі неможливо. Централізованого обліку їхньої загальної маси немає.
Про те, як працює система поводження з харчовими відходами у школах Івано-Франківська, «МІСТО» поговорило з очільницею департаменту освіти і науки Івано-Франківської громади Вікторією Дротянко.
Усі 52 школи мають договори на управління відходами
В Івано-Франківській громаді 52 комунальні заклади загальної середньої освіти. Усі вони мають договори про надання послуг з управління побутовими відходами з приватним акціонерним підприємством «Автотранспортне підприємство-0928».
Однак сам процес поводження із залишками їжі не обмежується моментом, коли сміттєвоз приїжджає до школи.
«Збирання, зберігання та утилізація харчових відходів у закладах освіти регулюються Санітарним регламентом, вимогами системи HACCP та Законом України “Про управління відходами”», — пояснює Вікторія Дротянко.
Відповідальність за правильне поводження із залишками їжі покладається на керівника закладу освіти та оператора ринку, який забезпечує харчування дітей — зокрема, за моделлю кейтерингу або аутсорсингу.
У школах також є договори з фізичними особами-підприємцями про безоплатну передачу харчових відходів фізичним особам.
Що відбувається із залишками їжі у шкільній їдальні
Харчові відходи — це не лише їжа, яку діти залишили на тарілках. До них належать також неїстівні субпродукти, очистки та інші залишки, які утворюються під час приготування страв.
Їх мають якнайшвидше прибирати з приміщень, де готують або зберігають продукти. Для цього використовують промарковані контейнери, які щільно закриваються кришками та виготовлені з матеріалів, стійких до миття і дезінфекції.
Такі контейнери повинні розміщуватися не ближче ніж за 10 метрів від місця організації харчування. Самі баки миють та обробляють в окремо визначеному місці, ізольованому від кухонного посуду і тари для свіжих продуктів.
Після вивезення зі школи відходи переходять у відповідальність компанії-перевізника або оператора харчування.
Але куди вони потрапляють після школи?
Саме тут виникає одна з найбільш дискусійних частин проблеми.
За словами Вікторії Дротянко, у більшості випадків харчові відходи потрапляють на загальні сміттєві полігони як частина твердих побутових відходів.
Тобто наразі не йдеться про масштабну систему, за якої органічні залишки зі шкільних їдалень окремо компостують, переробляють на біогаз чи використовують для інших екологічних потреб.
«Промислове компостування або анаеробне зброджування для біогазу в Україні поки що є поодинокими екологічними ініціативами, а не масовою практикою для шкільних харчоблоків», — зазначає Дротянко.
Водночас залишки їжі зі шкільних їдалень не можна віддавати тваринам, оскільки це створює ризик поширення інфекцій.
Питання поводження з харчовими відходами у вересні обговорювали із працівниками Держпродспоживслужби, керівниками закладів освіти, підприємцями, які організовують харчування, та відповідальними працівниками шкіл.
Департамент не стежить за сміттєвозом після його виїзду зі школи
Є ще один важливий нюанс: департамент освіти і науки Івано-Франківської міської ради безпосередньо не відстежує подальший рух сміттєвозів.
Його функція — контролювати, чи має кожен заклад освіти чинний договір на управління відходами.
Натомість контроль за дотриманням санітарних вимог та документами перевізників здійснює Держпродспоживслужба під час планових і позапланових моніторингів.
Під час перевірок, за її словами, уже фіксувалися порушення, зокрема неналежна утилізація харчових відходів та відсутність маркованих контейнерів.
40–100 кілограмів за місяць — але точної загальної цифри немає
Ще одна проблема — відсутність централізованого обліку.
Кожен заклад освіти веде власну документацію, а підприємці, які організовують харчування, фіксують залишки відповідно до вимог системи HACCP. Це дозволяє контролювати вихід порцій та роботу харчоблоку.
За інформацією від підприємців, у вересні обсяг харчових відходів становив орієнтовно від 40 до 100 кг.
Однак ці дані не можна сприймати як точну загальну цифру для всіх шкіл громади, адже єдиного централізованого зважування та обліку немає.
І це ускладнює відповідь на ще одне важливе питання: чи стало відходів після реформи шкільного харчування менше?
Точної відповіді наразі немає.
Діти найчастіше залишають каші, бобові та рибу
Водночас школи вже аналізують, які саме страви діти залишають найчастіше.
За результатами моніторингу Держпродспоживслужби, проведеного у вересні, найбільше на тарілках залишаються різні види каш, зокрема страви з булгуру та кускусу, страви з бобових і рибні страви.
Ці спостереження можуть використовувати під час коригування рецептур, зміни спецій або чергування гарнірів — у межах затвердженого чотиритижневого сезонного меню.
«Ці дані підприємці враховують для коригування рецептур, заміни спецій або чергування гарнірів у межах дозволеного чотиритижневого сезонного меню», — розповідає Вікторія Дротянко.
Таким чином, боротьба з харчовими відходами починається не зі сміттєвого контейнера, а значно раніше — з питання, що саме дитина отримує на тарілці і чи хоче вона це з’їсти.
Реформа змінює не лише меню, а й дитячі звички
Із 1 вересня 2026 року всі учні комунальних закладів загальної середньої освіти Івано-Франківської міської ради — від початкової до профільної школи — забезпечені безоплатним одноразовим гарячим харчуванням.
Одне із завдань реформи — сформувати у дітей звичку обирати здорову їжу.
У школах проводять інформаційні заходи, бесіди, консультації, ігри та майстер-класи, пояснюють принципи здорового харчування та цінність продуктів. Дітям також намагаються давати можливість вибору страв у межах затвердженого меню.
«Важливо пояснити здобувачам освіти дві речі: правильна їжа і правильне пояснення, чому саме така їжа корисна для здоров’я», — наголошує Дротянко.
Однак зміна звичок не відбувається за один день.
Нове шкільне меню передбачає менше солі та цукру, а також заборону майонезу, кетчупу та інших соусів. Для дітей, які звикли до більш насичених смаків і фастфуду, така їжа спочатку могла здаватися незвичною.
«Діти, звиклі до фастфуду, спочатку масово відмовлялися від нової їжі, через що обсяг відходів тимчасово навіть зростав. Наразі ситуація стабілізується в міру звикання учнів», — каже очільниця департаменту.
Наступний крок — дати дитині вибір
Один із головних напрямів, який планують розвивати, — перехід від моделі «що приготували, те й їж» до моделі вибору.
Йдеться про мультипрофільне меню, де дитина матиме можливість обирати між кількома гарнірами, м’ясними чи овочевими стравами.
Паралельно планують модернізувати харчоблоки та закуповувати сучасне обладнання, зокрема пароконвектомати. Очікується, що технологічно якісніше приготування зробить страви смачнішими та привабливішими для дітей.
А якщо дитина з’їдає більше — менше їжі залишається у смітнику.
Сортувати органіку школи поки не готові
Попри зміни у системі харчування, окремий виклик залишається — роздільний збір органічних відходів.
За словами Вікторії Дротянко, заклади освіти наразі технологічно не готові до повноцінного сортування саме органіки.
«Сьогодні головними проблемами є сортування та культура споживання їжі — кількість відходів. Заклади освіти технологічно не готові до роздільного збору саме органіки», — зазначає вона.
Тож питання харчових відходів у школах — це не лише про те, хто забере контейнер із залишками їжі.
Це водночас питання того, скільки дитина залишає на тарілці, наскільки привабливим є шкільне меню, чи вміє школяр свідомо обирати здорову їжу, чи має школа можливість сортувати органіку і, зрештою, що відбувається з нею після того, як сміттєвоз залишає територію навчального закладу.
Реформа шкільного харчування поступово змінює меню та підходи до харчування дітей. Наступний виклик — зробити так, щоб разом із культурою здорового харчування у школах формувалася і культура відповідального споживання: брати стільки, скільки з’їси, не викидати зайвого та розуміти, що відбувається з відходами після їдальні.
