Недавно всіх збурила новина про мешканку Коломийщини, яка 15 років терпіла насильство від чоловіка, аж поки не втекла. Разом із сином вона провела тиждень на вокзалі в Івано-Франківську, звідки її забрали та прихистили волонтери.
На жаль, це далеко не поодинокий випадок насильства в сім’ї. Просто ми часто не знаємо, що коїться за зачиненими дверима, пише Репортер.
Бив і погрожував
Як розповідає 43-річна Наталія, чоловік бив її роками. А 15-річного сина постійно обзивав. Раніше піти від нього жінка не наважувалася, бо не має ні родичів, ні власного житла. Щоправда, писала заяви у поліцію, але, на жаль, законодавство не досконале – через кілька годин чоловіка відпускали. Тоді він починав лютувати ще більше.
Одного разу схопив ножик і шпурнув мене ним по руці, – каже Наталія. – Я побігла до сусідів, вони перемотали мені руку. Дитину забрали – в дитини стрес, плаче, кричить. Бувало, я два-три дні ходила по вулиці, а потім приходила, коли він трохи заспокоювався. Бувало, що я щось не так зварю, то міг мені це на голову надіти. Міг побити. Сказав на таку суму купити те і те. Якщо я, наприклад, на гривню дорожче витрачала, то питав: «Де ці гроші?». І бив мене.
Напередодні свята Миколая у Наталії вкрали телефон. Від цієї новини чоловік впав у гнів і почав ганятися за нею з ножем. Син намагався захистити матір – дісталось і йому. Тоді жінка не витримала, забрала документи і вночі тихо вибралася з дому разом із сином.
Вони приїхали у Франківськ, де майже тиждень ночували на вокзалі. Потім Наталія зв’язалася з волонтерами з благодійної організації «Час добра та милосердя». Вони орендували їм квартиру, тож зараз життя помалу налагоджується. Жінка знайшла роботу, а хлопець навчається в училищі.
Краще припис, аніж штраф
В Івано-Франківському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги кажуть: щотижня мають десь два звернення про домашнє насильство. Якщо йдеться про подружжя, то це майже завжди жінки, які потерпають від своїх чоловіків.
Часто працівники поліції рекомендують постраждалим від домашнього насильства звертатися до нас, – говорить фахівчиня центру Лілія Вінтонишин. – Залежно від того, який саме вид правової допомоги необхідний, ми скеровуємо людей, говоримо, які треба документи. Часто, коли стається факт домашнього насильства, поліцейські складають терміновий заборонний припис. Його копію видають на руки постраждалій особі. Тоді вона приходить до нас із паспортом, ідентифікаційним кодом і з цією копією та має право на будь-який вид безоплатної вторинної правової допомоги. Незалежно, чи це звернення до суду саме з питань домашнього насильства, чи розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ спільного майна.
За вчинення домашнього насильства кривдника можуть оштрафувати на суму від 170 до 340 грн, повторно – до 680 грн. За словами фахівчині центру, такий малий штраф його не зупинить. Більше користі від заборонного припису. Його виносить суд на термін до шести місяців. Потім припис можна продовжити ще на пів року.
Обмежувальний припис забороняє кривднику перебувати в одному місці з постраждалим членом сім’ї. Також забороняє наближатися на певну відстань до місця проживання, навчання, роботи та інших місць, які постраждала людина відвідує. А ще – будь-яким чином контактувати з нею чи розшукувати, як самостійно, так і через третіх осіб.
Таку заборону порушують нечасто, у нас ще не було такого випадку, – каже Лілія Вінтонишин. – Бо тоді вже передбачена кримінальна відповідальність. Копія рішення суду про встановлення обмежувального припису надсилається в поліцію. Якщо є порушення – поліція забирає кривдника і тоді призначають арешт або обмеження волі, або виправні чи громадські роботи.
Докази важливі
Домашнє насильство буває фізичним, сексуальним, психологічним та економічним. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дає роз’яснення кожному з них.
Фізичне – це ляпаси, стусани, побої, штовхання, шмагання, кусання, заподіяння смерті чи ненадання допомоги людині в небезпеці. А також – закривання в кімнаті насильно, примус вживати алкоголь чи наркотики через застосування сили та інші дії, які фізично шкодять члену сім’ї.
Сексуальне – будь-які сексуальні дії щодо повнолітньої людини без її згоди (зокрема й між подружжям), або й за її згодою, якщо йдеться про дитину до 16 років. Психологічне насильство – словесні образи, погрози, контроль над особистим життям, заборона спілкуватися з іншими, висловлювати свою думку, вдаватися до методів контрацепції та багато іншого. Або ж інші дії, які викликають у постраждалої людини побоювання за свою безпеку, нездатність захиститися або іншим чином завдають шкоду психічному здоров’ю.
Економічне насильство – контроль над фінансами іншої людини, заборона навчатися чи працювати, позбавлення їжі, одягу, грошей чи документів, примушення до жебрацтва чи проституції. А також – перешкоджання в отриманні лікування чи послуг з реабілітації та інше.
За словами Лілії Вінтонишин, у разі психологічного чи економічного насильства дуже важливо його якось зафіксувати, щоб були докази в суді.
Якщо це розмова, то записувати на диктофон, – пояснює фахівчиня центру. – Бо у таких справах завжди беруться до уваги аудіо- та відеозаписи, фотодокази. Наприклад, у нас була справа, де на записі 10 хвилин звучала нецензурна лексика. Тож суд встановив обмежувальний припис на шість місяців. Щодо економічного насилля може бути переписка на телефоні. Також у таких справах дуже добре, коли є свідки. Це можуть бути сусіди, родичі. Тому що тоді більша ймовірність, що обмежувальний припис буде винесений саме на шість місяців, а не на один-два.
Фізичне насильство легше зафіксувати у поліції. Але й тут дуже допоможуть фото, наприклад, побоїв.
Тепер дитина, щодо якої не вчиняли насильство, але яка була свідком таких дій, також вважається потерпілою. За словами Лілії Вінтонишин, у цьому випадку також важливі докази – наприклад, що дитина була присутня при тому, коли тато бив чи обзивав маму. Тоді дія обмежувального припису буде поширюватись і на неї.
А де він буде жити?
Домашнє насильство – це не тільки між парою, подружжям чи співмешканцями. Багато звернень у центр надходить через кривду людей старшого віку від дітей, невісток чи зятів. Але такі справи рідко доходять до суду.
Коли приходить жінка старшого віку і говорить про те, що її б’є син, а я розповідаю, що можна звернутися до суду про видачу обмежувального припису, який заборонить йому проживати разом з нею, вона каже: «А де ж він буде жити?», – розповідає Лілія Вінтонишин. – Потрібно пояснювати, що це вже його проблеми.
Лілія Вінтонишин пригадує лише одну справу, коли старша жінка звернулася зі скаргою, що її б’є зять, і суд виніс обмежувальний припис. Хоч бувають і зовсім страшні випадки.
Я пам’ятаю одну старшу жінку, вона була просто понівечена. Син-алкоголік постійно її бив, – каже фахівчиня центру. – Відбирав у неї телефон. Вона боса бігла по вулиці до сусідів, ті викликали поліцію, і жінку забрали у кризовий центр. Коли я пропонувала обмежувальний припис, вона не хотіла слухати, бо була впевнена, що це не допоможе. Тож її відправили у кризовий центр для постраждалих від домашнього насильства у Верховину. А потім – влаштували в Івано-Франківський геріатричний пансіонат, де вона мешкає зараз.
Коли потрібна допомога
На Прикарпатті є три центри з надання безоплатної правової допомоги: у Франківську, Коломиї та Калуші. Також майже у кожному райцентрі є бюро правничої допомоги.
За минулий рік тут допомогли не лише дорослим, а й 24 дітям. Також центри взяли участь у понад 60 просвітницьких заходах щодо протидії домашньому насильству. А у Калуші на цю тему поставили «сіті-лайти» та рекламні щити. Тут нагадують, що постраждалі завжди можуть отримати в них безплатну консультацію.
Також із такими проблемами можна звертатися на національну «гарячу лінію» з питань запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації (0800 500 335 або 116 123 – з мобільного). Або ж на всеукраїнську гарячу лінію правової допомоги – 0800 213 103. Чи у міські та регіональні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Аби притягнути кривдника до відповідальності, потрібно повідомляти в поліцію. Телефонувати на 102 треба навіть, якщо йдеться про одиничний випадок образ, погроз чи побоїв. На виклик повинні прибути звичайні поліцейські або мобільна група з протидії домашньому насильству. Треба написати заяву, а якщо є достатньо підстав – попросити винести терміновий заборонний припис на термін до 10 діб.
Працівники поліції зобов’язані прийняти та розглянути заяву про вчинення домашнього насилля, а також скласти адмінпротокол за статтею 173-2 КУпАП. Якщо є тілесні ушкодження чи побої, у поліції мають розпочати досудове розслідування не пізніше, ніж через добу після отримання заяви. Також кривдника можуть взяти на профілактичний облік.
Зараз законодавство розвивається, тож тепер отримати допомогу від домашнього насильства стає легше. Зокрема, міністерство внутрішніх справ запустило Телеграм-чат-бот #ДійПротиНасильства. Це один із способів не залишатись з проблемою наодинці.
