Створюють стильні склянки, вази, свічники й горщики для вазонів. І це все зі сміття – з викинутих пляшок з-під різних напоїв. 18-річний Олег та 15-річний Денис Кіндрацькі з Калуша у березні заснували сімейну справу – лабораторію Sklyanka.lab. У своєму гаражі вже переробили понад 600 пляшок.
Зробили з них речі, які можна використовувати знову і знову. А інакше воно б лежало у землі тисячу років. Саме за стільки розкладається скло, пише Репортер.
Чіткі розрахунки
Олег Кіндрацький зустрічає «Репортер» біля гаражного кооперативу в районі Рубчака в Калуші й проводить до гаражу
Sklyanka.lab. Хлопець допиває каву з коричневого стакана з вигравіруваним левом. Колись це була пляшка з-під пива.
Каже, якось кайфово тепер пити каву та знати, що недавно це була звичайна пляшка, яка десь лежала у смітті й забруднювала планету.
«А тепер це стакан, який можна використовувати багато разів і в цьому є якийсь свій прикол, – говорить Олег. – Це пляшка, але не пляшка. Серйозно? Це якийсь вибух мізків! Все просте таке геніальне!».
Такою ідеєю Олег захопився випадково, коли побачив відео, як із пляшки роблять склянку, у TikTok. Потім йому випадково вибило відео на подібну тему в YouTube і понеслось.
Пригадує, що виношував й обдумував ідею з місяць-два. Розказав молодшому братові Денису, і той підтримав. Далі з чіткими розрахунками прийшли до батька, мовляв, так і так, пляшка може коштувати гривню, а з неї можна зробити таке, що продасться за 50.
«Він щось спершу подивився, мов, пробуємо, не обов’язково щось вийде, але це цікаво, – говорить Олег. – Він нам змайстрував шліфувальний стіл з мотором від пральної машинки, консультував у різних штуках. Тато у нас вміє все».
Також купили всі потрібні матеріали – спеціальну нитку, яка нагріває скло, прилад, який регулює температуру цієї нитки, склоріз, шліфувальні круги та інше обладнання. Це все обійшлося десь у дві тисячі гривень. І стали робити, а в березні вже створили сторінку в Instagram – Sklyanka.lab. У цей проєкт Олег вклав останні зароблені гроші. Він кілька місяців працював офіціантом.
«Пляшки це проблема. Вони накопичуються і стоять як камінь, – говорить хлопець. – Коли їх стане забагато – просто не буде місця. Скло розкладається тисячу років. Скляна тара займає перше і друге місце за рівнем токсичності, а пластикова – третє».
Це магія
Перші склянки брати виготовляли вдома, у кімнаті, де робився ремонт. Згадує, що дуже шуміли сусідам, бо шліфували на балконі. Потім перейшли у гараж і тут вже шумлять скільки влізе.
Ті перші склянки дарували, роздавали, а потім почали продавати – по 65 гривень. За перші зароблені гроші купили гравер для шліфування, бо досі шліфували вручну – одну склянку з годину.
Поки це роблять лише брати. Кажуть, однодумців важко знайти, адже робота непроста й клопітка.
«Багато людей, які приходили на майстеркласи, казали, що це насправді тяжче, ніж виглядало на перший погляд», – говорить Олег.
Отож, аби зробити стильну склянку, спершу всі пляшки відмочують у воді, аби змити етикетки й лишній клей. Потім беруть чисту суху пляшку й обводять її довкола на склорізі. Далі її обводять в місці прорізу на розігрітій нитці, яка нагрівається до понад ста градусів. І тоді пляшка розколюється надвоє.
«Я цей процес завжди показую дітям, бо вони дуже класно реагують, – усміхається Олег. – От, ніби ціла пляшка, але тут постукав і вона розколюється на дві частини. Діти у захваті кричать: «Це магія, магія».
Обрізані краї спершу зашліфовують на машинці, а потім гравером шліфують внутрішні, аби все було гладеньке й рівне. Склянка готова. Так само роблять вази і свічники.
Треба гроші
Усю тару, яку вони вже переробили і якою завалений їхній гараж, – приносили люди, знайомі, щось шукали самі.
«Отут пакет і рюкзак з пляшками забрав в одної старшої жіночки, – розказує Кіндрацький. – Вона прочитала про нас в інтернеті, подзвонила й попросила забрати. Ще дала 20 гривень на «Спільнокошт». Один раз нам привезли причеп тари від вина й кагору. Ще одна людина привезла дуже багато пляшок від «Боржомі». Ми ще подумали, що ми з тим будемо робити?! Але недавно одна панянка з Вінниці замовила у нас для свого екозакладу склянки. Хотіла, аби саме від пляшок «Боржомі». І ми такі: «О, у нас цього купа».
За словами Олега, чомусь ці пляшки не приймають у пунктах прийому склотари. Кажуть, що дуже мало їм трапляється синіх пляшок, з яких виходять класні вироби. А найціннішим для них – коли привозять багато однакових пляшок, бо можна робити цілі набори.
Також хлопці їздили на фестивалі до Львова та Франківська, проводять майстеркласи для дітей. Каже, хочуть робити людей і світ кращим, чистішим, аби люди сортували сміття, правильно його утилізували.
Мріють розширятися і подалися на фінансування від міжнародного фонду «Відродження».
Хлопці мають зібрати на «Спільнокошт» 100 тисяч гривень до 18 вересня. За ці гроші хочуть придбати нове обладнання, розширити майстерню й проводити майстеркласи з дітьми, лекції, друкувати інформаційні брошури та вести активне екожиття. Хочуть придбати муфельну піч, аби плавити скло, ще один гравер і піскоструминний пістолет для брендування виробів. А також утеплюючі панелі, аби зробити ремонт у гаражі.
Якщо зберуть, тоді фонд додасть ще таку ж суму. Якщо їм вдається зібрати половину, то фонд виділить 50 тисяч. В іншому випадку всі благодійні внески повернуться до людей. Нині на рахунку вже є 30 тисяч гривень, а потрібно ще хоч 20.
Підтримати хлопців на “Спільнокошт” можна за цим посиланням – https://biggggidea.com. За різні суми внесків можна обрати собі подарунок.
2firemen