Деякі райони Франківська мають народні назви, у походженні яких без пляшки чи краєзнавчої довідки не розібратись. Наприклад мікрорайон – Брати, що попри вулицю Хоткевича.
Колись чув, як у маршрутці один підліток розповідав іншому, що то назвали на честь кримінальних авторитетів, які «тримали район, а потім їх постріляли на стрєлкє».

Старші люди посміхнуться. Отже, за Польщі жили в селі Опришівці брати Петро, Василь, Дмит­ро і Степан Майданські. Усі четверо мали стійкі більшовицькі переконання, були комсомольцями та членами забороненої КПЗУ – компартії Західної України. Коли прийшли перші совіти, братани стали активно насаджувати на Прикарпатті радянську владу.
Старшим у них був Петро. Він зробив непогану кар’єру: інструктор ЦК КПЗУ, депутат народних зборів Західної України, інспектор станіславського облвно у 1939-1940 роках. Комуністичні путівники пишуть, що за політичні переконання поляки кинули його до концтабору в Березі-Картузькій. Втім, у біографії «борця за світле майбутнє» був ще один арешт, про який радянські історики воліли не згадувати.
Відкриємо газету «Кур’єр Станиславівський» за 24 травня 1925 року. На п’ятій сторінці є невеличка замітка «Молокосос-виродок». Далі по текс­ту: «Постерунок поліції в Радчі арештував тими днями 15-річного Петра Майданського з Опришівців, який у диявольський спосіб зганьбив 6-річну донечку сусідів». Без коментарів.