У провулку Фортечному зберігся фрагмент бастіону, що дійшов до нас аж з XVII століття. І є там одна цікава деталь. Житлові кам’яниці навпроти мають ідеально прямий фасад, а ось фортечна стіна збудована під кутом.
Під час екскурсій гіди часто питають туристів – навіщо, адже загарбнику з таким відкосом легше дертися на гребінь? Чому стіну не зробили вертикальною? Можна почути різні версії, пише Репортер.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Наприклад, кажуть, взимку солдати поливали укіс водою і він перетворювався у ковзанку. Ніби логічно, а влітку? До того ж, ворог мав штурмові драбини. Інше припущення – оборонці лили згори розплавлену смолу. Ну, тоді смола потрапляла б не на ворога, а на нижній край стіни, який сильно виступав уперед.
Хтось навіть жартує, що фортецю зводили заробітчани з Молдови, які просто криво поклали цеглу. Туристи-чоловіки з будівельним досвідом кажуть, що така конфігурація надає споруді стійкість і гасить навантаження великої маси стіни. Це вже ближче до істини, але все одно не головна причина.
Земляні бастіони станиславівської фортеці «одягнули» в цеглу на початку 1690-х. Інженер-фортифікатор Кароль Беное спеціально вираховував кут нахилу, особисто його вимірював і суворо карав будівельників за відхилення. Усе пояснювалося дуже просто. Вирішальну роль при штурмі фортець тоді вже відігравала артилерія. Вогонь кількох батарей спрямовували в одну точку, гармати пробивали діру, куди вривалися штурмові колони. Якщо стіна вертикальна, то швидко руйнується від обстрілу. А при куті 55-65 градусів багато ядер відскакували від стіни, тож вона трималася довше.
