З перших днів повномасштабного вторгнення під вогонь окупантів найчастіше потрапляла цивільна інфраструктура. Загарбники масовано почали бити ракетами, з артилерії та авіації по селах, містах і селищах Київщини, Сумщини, Харківщини, Миколаївщини, Чернігівщини, Запоріжжя, Донеччини, Луганщини. Пише Gazeta.ua
Унаслідок регулярних обстрілів було зруйновано або сильно пошкоджено багато житлових будинків. Тисячі українців опинилися практично на вулиці. Велика частина з них виїжджали за кордон або перебиралися в тилові області України, де намагалися шукати тимчасове помешкання. Для багатьох з них таким житлом стали модульні містечка, які найперше були змонтовані на Львівщині й Київщині.
З весни рішення допомагати людям, які втратили домівку, ухвалив і соціальний стартап Tera Monada під Києвом. Там вирішили монтувати безплатні модульні будинки для сімей. Вартість житла покривають коштом спонсорів, меценатів і фондів.
У липні Tera Monada вже надала будинки для трьох родин у Макарівській ОТГ, які втратили житло.
Кореспондентка Gazeta.ua побувала на виробництві модульних будинків. Розпитала про їхню якість, вартість і термін служби. А також побувала в одному з уже змонтованих помешкань.
ГІДНІ УМОВИ
У передмістя Києва приїжджаємо маршруткою. Водій зупиняє на безлюдній вулиці одразу за роздоріжжям. Навпроти зупинки височіє бетонний паркан, який практично обріс кущами й пожовклою травою.
Від дороги до виробництва веде вузька вулиця, з обох боків усипана високими будівлями прямокутної форми, що схожі на короби. Це – невеликий промисловий квартал, де розміщені державні й приватні підприємства.
Виробництво Tera Monada розташоване в приміщенні, що побудували за радянських часів. На вході біля темних скляних дверей зустрічає PR-менеджерка компанії Людмила Черкас. Струнка висока дівчина з русявим волоссям до пояса запрошує всередину.
Одразу за вузьким коридором роздається різкий стукіт – звук молотка, що бʼється об метал і відлітає до височезних стель, і котиться вниз луною.
– Плюс у тому, що виробництво не потребує багато часу. Технологія доволі проста, – каже Черкас. Її голос ледь чутно через гул інструментів і скрежет металу.
Виробництво займає 4 тис. кв. м. Цехи мають з одного боку глуху стіну, обшиту сірим металом, а з іншого – великі вікна від стелі й майже до підлоги. Попри це в приміщенні доволі темно.
У першому цеху під вікнами із сірої буди на тросах виїжджають металеві конструкції чорного кольору. Однакові квадратні рами хвилею котяться у сушильну машину, під якою тепле повітря струменить аж до підлоги. Деякі процеси фарбування виконуються автоматично, а жінка в сірому бомбері всередині кабінки вкриває чорною фарбою з розпилювача тонкі деталі.
Трохи далі виготовляють металеві елементи для будинків – рами, кріплення, палі. Тут панує запах розпеченого металу. Пласкі чорні листи сталі лежать на підлозі біля автоматичних зварювальних апаратів. Вони схожі на печі з алюмінієвими блискучими витяжками нагорі.
– Тут займаються основним процесом збирання будинків. Ось стоять панелі, які служать стінами, – розповідає Людмила.
Високі панелі “обперлися” на стіну в кілька рядів, з обох боків обшиті сталлю. У розрізі видно жовтий щільний утеплювач. Їх виробники називають “сендвічами” через будову в кілька шарів.
– Тут виготовляють приватні будинки для окремих родин. Філософія компанії така, що люди повинні отримувати житло з гідними умовами. Це абсолютно неприбутковий проєкт, – зізнається Людмила.
СЕНДВІЧ-ПАНЕЛІ
Компанія надає приватні модульні будинки сімʼям, що втратили житло внаслідок війни. Виготовляють для них безплатно за сприяння благодійників, донорів і фондів.
Біля залізних станків із сіро-зеленою фарбою стоїть тендітна жінка в короткій шкірянці. Чорняве каре підкреслює її гострі риси обличчя. Керівниця підприємства Марія Шиян щось невпинно обговорює телефоном. Очі жінки наповнюються сльозами й починають виблискувати.
– Зараз буде багато роботи. У нас збудований будинок, але сьогодні сімʼя сказала, що не буде повертатися додому на Чернігівщину, бо пережили страшні речі, – каже Марія у перерві між справами. – Маємо тримодульний будинок, розрахований на чотири людини. Але сім’ю поміняли й тепер маємо вісьмох розселити. Будемо добудовувати, у цьому плюс модульних будинків.
Марія Шиян з партнерами з перших днів повномасштабного вторгнення Росії займалася гуманітарною допомогою. Доправляли продукти й на окуповані території. Разом з командою вдалося перевезти понад 2,5 тис. т гуманітарки.
Керівниця моторно йде до станків, на яких розвішені листи з кресленнями й плануванням модулів. Показує зображення будинку із чотирьох блоків.
– Один модуль – це санвузол, другий – кухня, – показує ручкою жінка. – Третій – спальня, а далі спальні ще доставляються. Може бути і шість модулів. Зараз ми ось зробили двомодульний будинок, санвузол з кухнею обʼєднали в один і зробили окрему спальню. У ньому можемо розмістити дві – три людини.
У нас своя лінія оцинковки металу
Шум станків не стихає. Марія Шиян пропонує вийти на вулицю, де стоїть під відкритим небом вже зібраний модульний будинок Tera Monada.
– У нас своя лінія оцинковки металу – гальваніка. У нас весь метал іде оцинкований. Це процес обробки металу для протидії корозії, – зупиняємося дорогою до цеху обробляння металу. – У нас своя лінія порізки лазером, нічого лобзиком не ріжеться. Усе, що потрібно просвердлити та продирявити виконується на спеціалізованому професійному обладнанні.
У двері цеху стрімко влітає чоловік у чорному бомбері з розстібнутою змійкою. Біля нього крутяться робітники, щось голосно пояснюючи. Василь Васильєв працює директором виробництва. Здається, що він думає про десяток справ одночасно. Його загадковий погляд періодично падає на станок з порізкою чи на “сендвічі” під стіною.
– Більш геніальної людини я не зустрічала, без нього у нас нічого б не вийшло, – зізнається Марія.
Василь Васильович усе життя працював на різних виробництвах і добре розуміє всі процеси. За професією він металург-ливарник, родом з Кривого Рогу. У столиці проживає понад вісім років.
– Це виробництво, різні ситуації бувають, – веде далі директорка. – Стиковка термінів поставок, виготовлення матеріалів – це все один ланцюг. Наприклад, каркас потрібен на початку виробництва, а “сендвічі” можуть підʼїхати пізніше. Навіть той же листовий метал. Раніше була Азовсталь, а зараз залишилась тільки Запоріжсталь, та й вони скинули темпи. Тому метал зараз як український везуть, так і польський. Вартість змінюється, ми привʼязані до курсу долара.
Підприємство планує діяти на випередження, щоб не постраждати від росту цін на матеріали й деталі будинків. На виробництві планують запустити виготовлення частини комплектовання. Уже встановили свою лінію виготовлення сендвіч-панелей. Вони будуть вогнетривкіші, енергоефективніші, екологічніші та набагато тонші.
– Це дасть можливість збільшити площу всередині будинку, – каже Васильєв. – Також втримати ціну попри подорожчання матеріалів.
– Що більше процесів ми забираємо до себе, то менша додана вартість. Людей, якщо треба, ми доберемо, – пояснює чоловік. – Головне, що вистачає потужностей. Багато хороших спеціалістів шукають роботу. Плюс у нас багато землі навколо, де можна розширитися.
20 РОКІВ ГАРАНТІЇ
Модульні будинки міцні й витривалі в експлуатації. На “сендвічі” дають гарантії 20 років. Каркаси захищені від корозії.
– Оцинкована сталь – це майже вічний матеріал, – каже Василь. – Якщо буде пожежа, то “сендвіч” і каркас не згорить. Модулі відповідають усім вимогам пожежостійкості. Утеплювач – мінеральна вата, вона умовно вважається взагалі негорючим матеріалом. Також, за бажання, можна утеплити ще більше будинок, навіть просто пришити ще один шар “сендвічів”.
У нових панелях власного виробництва всі комунікації проводитимуть усередину під час виробництва. Утепляти планують пінополіуретаном.
На виробництві у зміну працює близько 50 людей. Багато працівників у резерві, оскільки проєкти заморожені.
– Це технарі, їх вчити не треба, – каже Марія. – Якщо ти технаря заводиш в цех – то він точно знає, що робити. Йому тільки дай план.
Спочатку було тяжко
У крайньому цеху під вікном вставляє заклепки молодий чоловік. Його світлий чуб виблискує на тьмяному світлі. Працює жваво.
– Допоки є бажання, займаюся цим процесом, потім можу робити дах, стіни, – зізнається 30-річний Володимир Томенчук. – Немає прив’язки до одного виду роботи. Спочатку було тяжко, не знаєш, де які деталі, але я швидко вчуся.
Чоловік знайшов роботу через сайт оголошень. Зацікавився і вирішив спробувати, бо від початку бойових дій на Київщині залишився без заробітку.
– Відчуваю, що роблю щось дійсно важливе. Більше вкладаюся в работу для людей, – розповідає Томенчук і продовжує вправлятися з каркасом. – Коли були в Макарові, спілкувалися з людьми, відчув всю важливість своєї справи. Вони розповідали мені свої історії. Пригощали пончиками, – каже наостанок Володимир.
ПІД КЛЮЧ
Ідемо на вулицю через задній вихід. На широкому асфальтованому дворі стоїть трансформатор, площу трохи далі під парканом використовуватимуть як склад для деталей будинків. Незабаром мають встановити й навіс.
На тлі сизого неба, оповитий мрякою і туманом, стоїть уже зібраний будинок, який сягає кількох метрів у висоту. Він складається з трьох модулів однакового розміру. Між ними є тераса – на підлозі з деревʼяних лакованих дощок стоїть круглий скляний стіл на залізній тринозі. Біля нього три прозорих стільці немов з кришталю, з білими подушками.
На стільниці розставлений чайний керамічний сервіз і квіти. Навколо розкинувся імпровізований садок з бузковими квітами, а територію встелили штучним зеленим газоном.
– Із цього все починалося, – розповідає з посмішкою Шиян. – Важливість проєкту розуміли всі. Реально на спір був зроблений цей будинок. Так як ніхто не вірив, що це реально зробити під час активних бойових дій. У мене ще є два партнери, разом з перших днів війни займалися гуманітарною допомогою. Ми ще в березні говорили, що житло стане необхідним до осені. У квітні Олег (один з партнерів. – Gazeta.ua) приніс візуальну картинку будинку. Він сказав, що прототип зможе зробити за місяць. Не було навіть конструкторського плану, але 27 травня цей будинок уже був готовий.
Будинки створюють під ключ – встановлюють модулі, облаштовують інтерʼєр. Людей забезпечують технікою та навіть посудом.
– Абсолютно з усім наповненням, – додає керівниця. – Щоб людина зайшла і одразу могла жити. Такі будинки будуть потрібні сімʼям, які залишились без нічого. Бо коли ти вибігаєш з палаючого будинку, ти не будеш виносити ні телевізор, ні холодильник. Ми мали вкластися в 15 тисяч доларів з технікою, меблями, текстилем. Ми це зробили!
Тримодульний будинок призначений для проживання трьох людей. Головна ідея – задовольнити основні потреби родини й повернути її до нормального життя.
Перші три будинки ще з металом з Азовсталі були
– Місія проєкту полягає в тому, щоб українці не виїжджали за кордон. Усе, що є в будинку, окрім техніки, це українське виробництво. Все, що стосується профільно-металевих продуктів, виготовляється у нас. Запускаємо виробництво панелей і меблеву лінію. З Київської, Житомирської областей веземо. Перші три будинки ще з металом з Азовсталі були.
Команда хоче, щоб українці, які втратили житло, могли відчути себе знову вдома. Саме тому зосередили виробництво на приватних будинках.
– Тераси придумали, бо хотіли якось зменшити біль втрат і дати людям щось гарне. Місце, де можна відпочити. Бо коли ти бачиш щось гарне – ти цього прагнеш, – продовжує директорка. – У нас хлопчик з Макарова є, Іванко (його родині компанія передала один з будинків. – Gazeta.ua). Минулого тижня ми були там, постукали в двері, а у нього урок. Каже: “Вибачте, але до мене приїхали журналісти”. Люди повернулися до життя. Макарів хороший цьому приклад. Перший раз, коли ми там були – стояла розруха. Коли сказали людям, що поставимо будинок – вони не вірили в таке. А вже потім прибрали територію навколо нього, поставили паркан, посадили щось.
Терасу можна зробити на бажання господарів, додає жінка.
– Вона може бути біля входу, на задньому дворі. Ці модулі – вони наче лего. Ти їх складаєш і повертаєш як хочеш. Одна сімʼя з тримодульним будинком вже вирішила “зашити” стіни тераси і зробити кімнату для зберігання. Кажуть: “Може, утеплимо і ще одну кімнату зробимо”.
Компанія підтримує зв’язок з місцевими владами. Беруть у них інформацію про сім’ї, яким необхідне житло. Віддають перевагу родинам, які не можуть самостійно відновити помешкання і не мають альтернативних варіантів.
ПРОСТОРІ КІМНАТИ
Білі вхідні двері модульного будинку розташовані з протилежного боку. До них піднімаємося невисокими деревʼяними східцями. Один модуль з усім наповненням має максимальну вагу 1,7 т.
Одразу з порогу потрапляємо на кухню – простора кімната з білими стінами й шторами морського кольору. Вікна нестандартного розміру – майже панорамі. Кухонний гарнітур також білий, встановлена електроплита на дві конфорки, рукомийник і холодильник.
На столі стоять стильні банки з крупами й макаронами, тарілки й келихи для шампанського. Чайник і кастрюля в тон зі шторами й тканинними серветками, що лежать на засервірованому кухонному столі. Вони – на тарілці із сірим узором, аккуратно підперезані золотими кільцями у вигляді квітів.
У кімнаті світло й просторо. Є одна центральна лампа й три сріблястих світильники над столом, що доповнюють інтерʼр. Звідси можна потрапити у ванну кімнату. Там встановлена душова кабіна зі шторкою, мийка й унітаз.
Третій модуль облаштований під спальню. У центрі стоїть широке двоспальне ліжко, застелене білосніжною постіллю. Спинку прикрасили подушками помаранчевого й сірого кольору з графічним орнаментом.
Під ліжком лежить мʼякий бежевий коврик з китицями. Поруч маленький столик і дві високі сині вази. На стіні висить картина з рожевими й жовтими тюльпанами. З обох боків ліжка вмонтовані розетки.
– Донька вже сказала, що хоче такий будиночок, – сміється Марія.
Стіни утеплені мінеральною ватою завтовшки 100 мм. Така ж сама ширина сендвіч-панелей з пластику, металу й утеплювача. Окрім цього, спеціальною піною утеплені дах і підлога. Будинок опалюється конвекторами, температуру можна регулювати. Встановлюють також витяжки, вентиляцію і кондиціонери.
ХЛІБ І РАМКА ДЛЯ ФОТОГРАФІЙ
Потужність виробництва дозволяє виготовляти 600 модулів на місяць. Виробництво одного будинку потребує близько місяця.
– В одному модулі ми можемо поставити два двоярусних ліжка. На таку площу небагато опалення потрібно, – розповідає Шиян. – Будинок розрахований на температуру від мінус 20 градусів до плюс 60. За цієї умови не буде надлишкового використання електроенергії або ресурсу для обігріву чи охолодження.
Площа будинку з трьох модулів за зовнішнім периметром з терасою становить 36 кв. м, усередині – 24 кв. м.
– Влітку, коли цей будинок стояв у нас на сонці, на вулиці була температура близько 35 градусів. Всередині було прохолодно. Він добре зберігає температуру. Люди, які вже живуть, кажуть, що кондиціонерами рідко користувалися для охолодження. Ми встановлюємо батареї електричні для обігріву, пральну машинку, бойлер, шафу для одягу, вішак, годинник. А ще лишаємо хліб і рамку для фотографій сімʼї, яка житиме. Щоб коли зайшли всередину, зрозуміли, що це їхній рідний дім.
Він добре зберігає температуру
Будинок приїжджає на місце встановлення вже готовим. Ставлять його на ділянках, до яких підведені всі необхідні комунікації.
Підлогу покривають лінолеумом, стіни обшиті ДСП з білим матовим покриттям. Планують замінити на глянець, щоб не так затиралися панелі, зізнається Марія.
– Залежно від побажань сімʼї, можемо змінити ліжка, текстиль. Але рідко таке буває. Ми приїхали до родини, також з Макарова, вони вже зробили перестановку і доставили самі меблів – шафу, диван.
Щоб зібрати модулі вже на місці, потрібно не більш як 5 год. За добу – дві будинок під’єднують до інженерних мереж, оздоблюють інерʼєр і прибирають кімнати. Будинок є безфундаментним, його ставлять ніжками на спеціальні бетонні подушки по периметру.
– Розпочали встановлення з Макарова. Уже три родини живуть у наших будинках. Незабаром отримає житло ще одна сімʼя з Чернігівщини. І на черзі ще шість.
ТРИ МОДУЛІ ЗА $15 ТИС.
Житло з трьох модулів обходиться у $15 тис. Каркас виготовлений з оцинкованої сталі, тому може прослужити понад 70 років, запевняє Шиян.
– Експлуатаційний період будинку становить 10 років. Далі, можливо, щось треба буде ремонтувати. Але в ньому жити можна буде довго. Попит на такі будинки буде великим надалі. Вони мобільні – їх можна перенести будь-куди, не потребують дозвільних документів для встановлення. Вони швидко монтуються. Можна збільшувати площу. Народилася дитинка – знімається стіна і доставляється ще модуль.
За кошти, витрачені на будівництво звичайного будинку в 70 кв. м, можна встановити чотири модульних житла, з упевненістю говорить жінка. У майбутньому компанія планує виготовляти будинки на замовлення, однак вартість буде дорожча через включення ціни монтажних робіт. Це близько 15% до нинішньої вартості. Зараз ці витрати команда покриває власним коштом.
– Люди не вірять, що так буває. Питають, чи треба щось зробити взамін, чи потрібно платити. Коли приїжджаємо другий раз, то розправляють плечі, жартують. А спершу – недовіра. У гості запрошують. Коли були в Макарові, дали пакети помідорів, груші, яблук, приймали як родичів. Ми стаємо великою родиною, – каже наостанок Марія.
Нагадаємо Цьогорічний опалювальний сезон буде складним: як українцям пережити зиму
