Костел Непорочного Зачаття Діви Марії у селі Поділля, що на Івано-Франківщині, більшу частину свого 123-річного існування простояв зачиненим або використовувався як склад. Нині напівзруйнований храм намагається врятувати меценат лікар Тарас Масляк.
Костел не перебуває на балансі у жодної зі структур, тому отримати фінансування на відновлення споруди з бюджету держави чи області село не може. Нині храмом опікується головний лікар Івано-Франківської центральної міської лікарні Тарас Масляк. Його сім’ї належить ферма неподалік костелу, передає Правда.іф з посиланням на Суспільне.
“Це — намолене місце, туди ходили люди, молилися. Це — місце Господа, місце Бога. Немає значення, скільки часу минуло. Воно було захаращене різним сміттям, брудом, напіврозвалене. Там не було ні дверей, ні вікон, частина даху зруйнована”, — каже Тарас Масляк.
За його ініціативи у костелі укріпили фундамент та стіни, перекрили дах, відновили вікна та двері.
“Ми зробимо теж вітраж. Запрошували художника. Нам з Кракова прислали цей вітраж, який там був. Плануємо оновити ще хрест, який на центральній стіні зруйнувався, упорядкувати територію. І зробимо після того аналіз його аварійності. Будемо думати, що зробити, аби він зберігався далі”, — розповідає Тарас Масляк.
З матеріалами для перекриття меценату Тарасу Масляку допоміг товариш Василь Цюпер. Теслярі, розповідає чоловік, спорудили дах майже за безцінь. Гроші на ремонт костелу Тарас Масляк виділяє з прибутку від фермерської діяльності, а також власні.
“Ті невеликі заробки, які ми маємо на цій фермі, ми з тих грошей “відщеплюємо”, аби щось зробити. Але в будь-якому випадку ми в це будемо вкладати, тому що ця споруда стоїть біля нашої території. І ми змушені це робити, щоб зберегти на покоління. Якщо вона простояла 100 років, я думаю, що ще зможе простояти кільканадцять. Щоб люди бачили: все ж таки – це історія наша”,— говорить Тарас Масляк.
З його слів, важливо, щоб до відновлення костелу долучалися жителі громади. У відновленому храмі, каже меценат, можна було б облаштувати музей чи галерею, де б демонструвалися старі фото костелу, села та розповіді про їхню історію.
Історична довідка. Філіальний мурований костел у Поділлі Більшівцівської громади почали зводити приблизно у 1896 році за гроші тодішніх власників села — графів Мицельських. Проєкт неороманського храму розробив випускник Львівської політехніки, архітектор Альфред Броневський. Поруч спорудили муровані дзвіницю на три дзвони та парафіяльний будинок.
Будівництво костелу завершили у 1900 році. Тоді ж графи Мицельські привезли у село кількох місіонерів з-під Кракова, надали їм будинок, землю і капітал у розмірі 42 тис. корон у вартісних паперах. За це місіонери згодилися правити у костелі.
Останнім місцевим парохом у храмі служив Віктор Шклярчук, який загинув 10 лютого 1944 року. Його таємно поховали на сільському кладовищі. У той самий період радянська влада розмістила у костелі агроцех. Вітражні вікна забили дошками й розділили храм на два поверхи.
“Тут існував колгосп. Колгосп зробив тут склади. Всередині переробив для зерна. Поставили щити, збили і тримали те, що їм було потрібно”, — говорить староста Кінашівського старостинського округу Дмитро Горбунь.
Зі слів старости Кінашівського старостинського округу, на подвір’ї костелу також розташовувався цвинтар.
“На цьому місці було поховання польських солдатів Першої світової війни, які загинули на наших теренах. Радянська влада не зважала ні на що, не дивилася на людські жертви — ні на кого. Вони зробили тут плантацію для стоянки транспорту”, — розповідає Дмитро Горбунь.
Із середини 1940-х років храм стояв закритим, за винятком нечисленних богослужінь, які тут проводилися за часів незалежності України.
