Вперше на Прикарпатті медики Івано-Франківського онкологічного центру виявили, підтвердили та успішно пролікували лейоміосаркому нижньої порожнистої вени — надзвичайно рідкісну злоякісну пухлину магістральних судин.
У світовій медичній літературі описано всього 450 таких випадків. Операція тривала 3,5 години, пацієнтка одужала, пише Галка з пресконференції у медзакладі.
Головний лікар Івано-Франківського онкологічного центру Ігор Дмитренко розповів про унікальне оперативне втручання:
“Це стало можливим завдяки своєчасній діагностиці та роботі мультидисциплінарної команди онкохірургів, судинних хірургів, анестезіологів, радіологів і патологів. Для нас цей випадок — не лише професійне досягнення, а й підтвердження того, що навіть надзвичайно складні та рідкісні онкологічні захворювання можуть лікуватися на високому рівні у нашому медичному закладі”.
За його словами, онкологічний центр не стоїть на місці, а розвивається: покращується матеріально-технічна база, лікарі їздять за кордон на навчання.
Медичний директор закладу Іван Куйбіда пояснив унікальність випадку:
“Йдеться про лейоміосаркому нижньої порожнистої вени — надзвичайно рідкісну злоякісну пухлину магістральних судин. У світовій медичній літературі описано всього-на-всього 450 таких випадків, а захворювання загалом трапляється вкрай рідко — один випадок на 100 000 населення”.
За його словами, у закладі щодня в кожному відділенні засідає мультидисциплінарна комісія, до якої входять хірург-онколог, лікар-радіолог, лікар променевої терапії, хіміотерапевт або клінічний онколог. Один лікар ніколи не приймає сам рішення про подальшу тактику лікування.
Рішення приймається колегіально з використанням світових рекомендацій NCCN, Європейського товариства та Міністерства охорони здоров’я.
Лікар-онколог Петро Соломчак розповів історію хвороби:
“Пані Наталія звернулася до мене з комп’ютерною томографією, на якій виявили пухлину заочеревинного простору розміром 4 на 5 см. На комп’ютерній томографії ми побачили, що пухлина виростає з нижньої порожнистої вени”.
За його словами, у 2017 році пацієнтку вже оперували з приводу пухлини заочеревинного простору, і вісім років не було жодного випадку прогресування захворювання. Тому виникло питання: чи це продовження минулого захворювання, чи нове захворювання.
“Коли я побачив на комп’ютерній томографії виростання з нижньої порожнистої вени, стало однозначно зрозуміло, що таке оперативне втручання слід проводити за участі судинного хірурга”, — пояснив Соломчак.
Мультидисциплінарна комісія прийняла рішення про операцію за участі судинного хірурга професора Ростислава Сабадоша з Івано-Франківського національного медичного університету. До останнього моменту план операції був не до кінця зрозумілий через можливі складності: злукову хворобу (спайки) черевної порожнини, вростання пухлини в інші органи.
“Під час операції ми виявили, що пухлина безпосередньо росла з самої нижньої порожнистої вени. Ми провели резекцію пухлини і нашою спільною командою поставили штучну судину”, — розповів Соломчак.
Нижня порожниста вена — одна з найбільших вен в організмі. Перед командою стояли серйозні виклики: як зреагує пацієнтка під час операції, коли перетискатимуть цю судину для встановлення штучної. Це могло призвести до падіння або підвищення артеріального тиску, гострої серцевої чи мозкової недостатності, раптової смерті.
“Ми обговорили це з пані Наталією і отримали згоду на оперативне втручання. Операція пройшла дуже гладко. Приблизно тривала 3,5 години, хоча ми планували значно довше”, — сказав лікар.
Після операції пухлину віддали на гістологічне дослідження. Тривалий час спеціалісти не могли дати чітку відповідь, чи ця пухлина росте з судини. За допомогою додаткового імуногістохімічного дослідження, отримали кінцевий результат: це пухлина нижньої порожнистої вени.
“Піднімаючи літературу, ми побачили, що це дуже рідкісний випадок — один на 100 000 населення. Переглядаючи наукові публікації з 2016 по 2025 роки, ми знайшли інформацію про 250-350 випадків. Остання публікація колег з Інституту Роберта вказує на 450 випадків у світі виявлених патологій з ураженням нижньої порожнистої вени”, — підкреслив Соломчак.
Від поставленого діагнозу до операції минуло півтора-два тижні. Сьогодні після операції минуло півтора місяця. Довший час очікували на результати гістологічного дослідження, яке проводили у спеціалізованій лабораторії, щоб стовідсотково підтвердити, що це пухлина нижньої порожнистої вени.
Завідувачка відділення анестезіології Лілія Бахур розповіла про складність втручання:
“Це вимагає ретельної передопераційної підготовки і командної роботи. Складність полягає в агресивності пухлини та критичній локалізації. Нижня порожниста вена — магістральна судина, і будь-які хірургічні втручання на ній можуть спричинити масивну кровотечу, тромбоемболію і різке порушення гемодинаміки”.
За її словами, мала бути підготовлена стійка команда, всі резерви: кров, плазма, необхідні препарати.
“Завдяки високому професіоналізму командної роботи все пройшло успішно. Кровотеча була в межах розумних параметрів. Пацієнтка прокинулася прямо на операційному столі, переведена під моніторинг до палати інтенсивної терапії. На наступний день вже приймала воду, сідала”, — розповіла Бахур.
Пацієнтка Наталія Груша, 64-річна мешканка Івано-Франківська, розповіла про свої відчуття:
“Випадок дійсно дуже серйозний. Я була розгублена, налякана, бо у 2017 році операція пройшла, і стільки років все було спокійно. А тут мене стали турбувати болі. Чесно кажучи, були думки: може Львів, може Київ”.
Проте коли вона побачила, як серйозно готуються до операції онкохірург і судинний хірург, повірила їм:
“Коли у нас була зустріч з обома хірургами і вони чесно розказали, які ризики можуть бути, що планують робити, що може бути з моїм організмом — я заспокоїлася і дуже їм повірила”.
У день операції, коли побачила всю команду, вона остаточно довірилася:
“Анестезіологи, судинний хірург, онкохірург, весь медичний персонал був настільки уважний, настільки зібраний, що коли я вже була в операційній, повністю довірилася майстерності і рукам медичних працівників”.
Через півтора місяця після операції пацієнтка почувається дуже добре:
“Болі, що мене турбували, пройшли одразу після операції, я про них забула. Зараз входжу в активну фазу життя”.
Загалом на обліку перебуває 39 700 пацієнтів, з яких 25 400 — у стадії ремісії понад п’ять років.
За 2025 рік амбулаторно-поліклінічний прийом пройшло 48 150 пацієнтів, стаціонарно пролікували 15 130 пацієнтів.
У денному стаціонарі надали допомогу 16 700 пацієнтам, в умовах стаціонару провели 4 403 великі операції.
