На Гуцульщині досі популярні давні ліжники – ковдра з овечої вовни, якою колись вкривалися чи вішали на стіну як прикрасу.
У селі Яворів Косівського району на Івано-Франківщині ліжники роблять 60 жінок. Це село називають столицею ліжників. Також їх виготовляють на Буковині й Закарпатті, пише Gazeta.ua.
Майстриня Ганна Копильчук перейняла це вміння від матері та баби. Робить ліжники з дитинства. Вона розповіла історію цього виробу.
“Назва походить від слова “лежати”, але ліжник мав й багато інших призначень. Був з гуцулами завжди. Виходив тільки з овечої вовни. А в Карпатах займалися переважно вівчарством, тому що через горбисту місцевість землі її неможливо зорати чи покосити. З тих овець жили – вовна на одяг, м’ясо й молоко на їжу”, – каже жінка.
За словами майстрині, ліжник був у кожній гуцульській хаті. Якщо хтось мав більше землі, то був заможніший, міг дозволити собі повішати його на стіну.
“Наречена чи наречений на Гуцульщині не будуть без ліжника. Їх досі, як і колись, стелять на поріг батько з матір’ю. Верх голови кладуть калач з вишиваним рушником. Ліжник символізує тепло й любов. Вірять, що вівця благословенна тварина Богом. На образах Ісуса немає ні з одною твариною, крім ягняти. Посаг нареченої зазвичай складався з ліжника, корови, овець”.
